WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Кредитна політика комерційних банків та механізм її реалізації в умовах перехідної економки (магістерська) - Дипломна робота

Банківська справа. Кредитна політика комерційних банків та механізм її реалізації в умовах перехідної економки (магістерська) - Дипломна робота

Інституціальна структура банківської системи повинна адаптуватися до неоднорідного регіонального та галузевого розвитку економіки. Така неоднорідність економіки проявляється, передусім, у міжрегіональних диспропорціях, а також в різному фінансовому стані окремих її галузей. Відповідно до цього, перспективна кредитна діяльність банківської системи має базуватися на тенденціях регіонального господарського розвитку.

В структурі української економіки можна виділити в основному три групи регіонів, які відрізняються економічним потенціалом, рівнем розвитку та загальнодержавними пріоритетами.

Перший регіон - це центр ділової активності з різноманітною галузевою структурою комерційної діяльності. Даному центру притаманні "крупні" кредитні установи, на які покладається роль фінансування пріоритетних галузей економіки, організацію міжбанківського та валютного ринків. Дрібні та середні банки зосереджують свою участь в обслуговуванні місцевих підприємств.

Доцільність відкриття філій для даного регіону може бути економічно обгрунтованою з точки зору їх участі для здійснення операцій на валютному чи міжбанківському ринках.

Другий регіон - регіон з переважанням промислового виробництва загальнодержавного (пріоритетного) значення (Донецько-придністровський регіон). У даному регіоні повинна об'єднуватись діяльність місцевих регіональних банків та філіалів "крупних" банків центру ділової активності. Особливістю даного регіону щодо кредитної діяльності є те, що в ньому дуже складно і важко диверсифікувати кредитний портфель через свою пріоритетність загальнодержавної економічної політики. Тому, створення крупних регіональних банків у даному регіоні видається досить проблематичним з точки зору кредитної політики. "Крупним" банкам центру ділової активності легше проводити політику диверсифікації кредитного портфеля через свої відділення чи філії шляхом кредитування через них місцевих промислових гігантів.

Третій регіон - домінування малого та середнього бізнесу і сільськогосподарського виробництва. Для даного регіону основна увага в кредитній діяльності повинна приділятися місцевим регіональним банкам. Зосередившись на такому кредитному сегменті ринку, місцеві банки зможуть впевнено утримувати провідні позиції, оскільки добре усвідомлені в регіональній специфіці суб'єктів господарювання. Стимулювання відкриття філій крупними банками інших регіонів, або перетворення в них місцевих регіональних банків, як це має місце на сьогоднішній день, може мати небезпечні наслідки.

По-перше, проходить перелив, до того ж незначних кредитних ресурсів від даних регіонів до фінансових центрів.

По-друге, загострення міжбанківської конкуренції через більшу фінансову можливість філій крупних банків і, таким чином, подавлення регіональних банківських структур.

По-третє, при укрупненні крупних банківських капіталів через приєднання регіональних банків до крупних шляхом відкриття на їх місці філій можуть провести подавлення міжбанківської конкуренції в даних регіонах і, як наслідок, до обмеження набору банківських послуг клієнтам.

Нині зберігається тенденція більшої привабливості участі банків на фінансових ринках порівняно з кредитними операціями. Серед причин такого положення не останнє місце займає відсутність регіональної диференціації процентних ставок, а значить - скорочення на цій основі банківської маржі, що приводять, по-перше, до банкрутства неконкурентноздатних банків і, по-друге, зменшують привабливість кредитного ринку.

Розробка кредитної політики на мікроекономічному рівні е особливо важливою в умовах адаптування банків до складних і постійно змінних умов економіки. Це, передусім, відноситься до банків в умовах переходу до ринку, коли перед ними виникають серйозні проблеми: розробка концепції ризику, визначення потенційних збитків по позиках та ролі кредитора в системі договірних відносин банк - боржник, ступінь концентрації кредитів, вплив змін економічної політики на доходи боржників, а також правове регулювання застави по сумнівних та безнадійних кредитах. Що найбільш важливо, розробка та прийняття кредитної політики обумовлює необхідність визначення рівня допустимості ризику з точки зору прибутковості і ефективності роботи банку, враховуючи при цьому потребу ринку, на якому працює банк. Кредитна політика немовби створює кредитну мову банку в цілому і ця мова дуже важлива для підтримання наступництва в міру росту та розвитку самого банку.

Розробка кредитної політики повинна починатися із загального контексту, в якому визначаються загальні характеристики видів кредиту, які пропонуються банком, характеристику клієнтів і ринків на яких ці кредити будуть розповсюджуватися в відповідності з останніми стратегічними рішеннями, прийнятими в банку. В ньому також може визначитися напрямок галузевого кредитування, а також окремих категорій клієнтів (Рис.1.1.).

Рис. 1.1. Структура кредитної політики комерційного банку.

Після цього, банки розробляють основні концепції кредитної політики, які, як правило, складаються із двох розділів. Перший розділ охоплює прийняття рішень щодо видання стандартних кредитів, а другий - перелік процедур по сумнівних та безнадійних кредитах, а також питання управління кредитними ризиками.

Розроблені концепції по наданню кредитів доцільно втілити в технологічні карти операцій по кредитуванню. Основне призначення їх полягає в деталізації етапів кредитування, головних напрямів роботи і конкретних завдань, а також завдання, обов'язки та відповідальність окремих посадових осіб, які забезпечують реалізацію конкретних етапів кредитування. Схема і зміст технологічної карти кредитування наводиться у додатку 1.

Порядок надання кредитів охоплює , як правило , такі сторони , як подачу заявки на кредит , її обробку , процес кредитного аналізу , загальні правила нагляду за кредитом , обмін кредитною інформацією з іншими банками та клієнтами . До іншого розділу можна віднести оцінку стану та перевірки цільового використання наданих кредитів , стан непогашених боргових зобовязань , сумнівні активи і процес вилучення коштів , а також управління кредитними ризиками. Схема структури кредитної політики представлена

Кредитна політика банку визначає кредитну діяльність банку, його "цільові ринки" і клієнтуру, а також допустимі і недопустимі ризики. Співробітники кредитного чи ресурсного відділу повинні відіграти подвійну роль - роль продавця кредитних ресурсів і роль експерта при наданні кредиту. Після індентифікації потенційного боржника, співробітники кредитного відділу починають процес приняття рішення про надання кредиту у відповідності з кредитною політикою безпосередньо через одержання інформації у боржника про мету одержання позики. На основі цієї інформації визначається вид кредиту (кредитування обігових коштів, контокорентний кредит, інвестиційний і т.д.), його суму та термін.

Після цього, як заявка на кредит прийнята, тобто проведений попередній аналіз відповідності надання позики з реаліями діяльності банку проводять аналіз джерел погашення кредиту. В процесі проведення аналізу виявляють первинні та вторинні джерела погашення, що дає можливість охарактеризувати клієнта з точки зору надання кредиту чи відхилення заявки на його одержання. З метою визначення можливості погашення кредиту, необхідно встановити слабкі і сильні сторони клієнта, оцінити заявку клієнта з точки зору його діяльності, кваліфікації керівництва, інформацію про клієнта і практику роботи. Необхідно пам'ятати, що мета кредиту і його погашення взаємно переплітаються, і тому знання суті кредиту дозволяє і банкіру і боржнику долучити умови погашення кредиту до його мети. В процесі аналізу необхідно провести детальний аналіз циклів обороту активів - формування товарних запасів, процес виробництва, відвантаження продукції, дебіторську заборгованість, реалізацію продукції - для того, щоби визначити, які статті балансу можуть бути направлені на погашення позики.

Західні банкіри процес аналізу кредиту поділяють на чотири етапи: визначення мети фінансування, джерел погашення кредиту, якісний аналіз, тобто оцінка ризиків, які присутні в потенційного клієнта, і безпосередньо фінансовий аналіз [42, с. 66].

У відповідності до мети і джерел погашення розрізняють чотири напрями кредитування: сезонне кредитування клієнтів, кредитування в оборотні активи, середньострокове кредитування, проектне кредитування.

Сезонні кредити надаються підприємствам, які потребують капіталу для погашення своїх пікових короткострокових фінансових потреб, пов'язаних з сезонністю виробництва.

Кредити в оборотні активи можуть видаватися в двох випадках:

1) коли у підприємств виникає потреба в фінансуванні розриву між затратами в процесі виробництва і поступленням виручки від реалізації;

2) коли підприємствам необхідне фінансування практично на постійній основі для підтримки процесу виробництва або високого рівня ліквідних активів.

Loading...

 
 

Цікаве