WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Розвиток банківської системи України - Дипломна робота

Банківська справа. Розвиток банківської системи України - Дипломна робота

• до 50000 доларів США в тиждень в одному із 14000 банкоматів на території США.

Так, провідні міжнародні фінансові асоціації поступово "прориваються" на ринок купівлі товарів і послуг за пластиковими картками і в нашій країні, який ще знаходиться на стадії формування. Тому в Україні була розроблена концепція створення комплексної автоматизованої системи безготівкових розрахунків населення. Крім питань безготівкових розрахунків за товари і послуги в даній концепції зазначені шляхи комплексного вивчення проблеми банківського обслуговування населення. Системний задум відповідає науково-технічному рівню сучасного комерційного банку і може бути взятий до уваги прийнятий при умовах незначної модифікації для будь-якої банківської системи. Ця концепція передбачає можливість ідеологічного і технічного поєднання різних типів банківських систем, що є обов'язковою умовою створення єдиної загальнонаціональної системи грошового обігу і гарантією високої рентабельності будь-якого банку.

4. Кредитна робота банку з фізичними особами (надання споживчого кредиту).

Споживчий кредит це кредит, який надається тільки в національній валюті фізичним особам-резидентам на придбання споживчих товарів та послуг і який погашається поступово.

Суб'єктами кредитних відносин є позичальники-фізичні особи і кредитори-комерційні банки, парабанки (ломбарди, кредитні спілки, кооперативи), підприємства та організації. Між кредитором і позичальником можуть функціонувати посередники, наприклад, торгівельні організації. Призначення споживчого кредиту - задоволення споживчих потреб широких верств населення.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов'язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надаються суб'єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості (наприклад: акцій, облігацій, тощо).

По-друге, споживчий кредит позичальники, як правило, отримують, коли їм бракує власних коштів, тоді як юридичні особи часто використовують одержані кредити як джерело доходів.

По-третє, на відміну від усіх інших видів кредиту, якими користуються переважно суб'єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.

По-четверте, повернення позиченої вартості у разі споживчої позики відбувається не в результаті вивільнення коштів у позичальника, а внаслідок їх накопичення.

По-п'яте, лише за умови споживчого кредитування кредитні відносини громадян будуються за схемою "фізична особа - фізична особа".

По-шосте, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва, тощо. Надання споживчих позик населенню, з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень у цілому, а з іншого - прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-сьоме, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем - підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низькими та середніми доходами), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно.

Комерційні банки можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам, котрі звертаються у банк за позичкою (прямі кредити), або через посередників (торгівельна фірма, прокат, ломбард), котрі продають товар споживачу, надають послуги або обслуговують їх під зобов'язання позичальника (непрямі кредити). З непрямих кредитів найбільше поширені позики, пов'язані з купівлею товарів тривалого користування. У такому разі обслуговування позичальника здійснюється спільно банком і торгівельною фірмою. Для цього вони укладають між собою угоду про надання кредиту для купівлі товару. Клієнт (покупець товару) спочатку сплачує до 30-40 % вартості товару, а під несплачену частку банк надає клієнту позику і перераховує торговій фірмі, залишаючи суму початкового внеску клієнта як забезпечення кредиту. Після погашення позики, початковий внесок перераховується на рахунок торгівельної фірми.

Можливий інший варіант, коли на несплачену частку виписуються векселі із строком, що відповідає строку відстрочення платежу. Банк обліковує векселі і перераховує гроші торгівельній фірмі. Коли настає строк погашення, позичальник сплачує векселі, у такий спосіб повертаючи позику. У нашій країні банки надають кредити фізичним особам на комерційній основі на такі цілі (об'єкти):

- інвестиційні кредити - на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, дач та інших будівель;

- споживчі кредити - на придбання споживчих товарів та послуг;

- кредити на розвиток особистого господарства - придбання сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, ВРХ, кормів, мінеральних добрив тощо;

- кредити на нагальні потреби;

- цільові кредити для окремих соціальних верств населення (молоді сім'ї, студенти, ветерани, пенсіонери та інші). Як правило, ці кредити зміцнюють матеріальну базу, підвищують добробут, сприяють закріпленню кадрів за місцем роботи, а отже, мають яскраве соціальне спрямування. Такі позики видаються здебільшого на пільгових умовах під гарантії відповідних підприємств і організацій. Кредитні відносини між банком і позичальником, тобто питання, що стосується порядку видачі та погашення кредиту, вирішуються на підставі кредитних договорів. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються на підставі вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір інвестиційних кредитів обмежується вартістю майна (майнових прав), яке може бути передано банку в забезпечення, та сумою поточних доходів позичальника (за виключенням обов'язкових платежів) протягом 10 років. Строк кредиту встановлюється залежно від об'єкту кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, але він не може перевищувати 10 років з дня його надання.

Позика може видаватися під заставу цінних паперів: облігацій, акцій, сертифікатів чи депозитів. Заставодавцем можуть бути і треті особи. Банк приймає заставлені цінні папери на збереження, повертаючи їх позичальнику тільки після повного погашення боргу. Якщо борг не погашено своєчасно, банк має право реалізувати заставлені цінні папери. Тому важливо, щоб банк правильно оцінив ліквідність цінних паперів, тобто те, на скільки швидко і за яку ціну можна буде реалізувати. Тепер комерційні банки надають перевагу облігаціям внутрішньої державної позики (ОВДП) та векселям, які авальовані першокласними банками.

В теперішній час досить актуальним є іпотечний кредит під заставу нерухомості. У такому разі також дуже важливо зробити реальну ринкову оцінку предмету застави, а тому банки, що надають кредити під заставу, створюють у своєму складі спеціальні підрозділи - відділи заставних операцій.

Фізичні особи погашають кредити шляхом переказування коштів через банк з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою.

Комерційні банки постійно намагаються надавати послуги з метою розширення спектру кредитних операцій та залучення нових клієнтів.

До нових видів споживчого кредиту належать:

1) чековий кредит;

2) кредитна картка;

3) ломбардний кредит.

Чековий кредит - це одна із форм споживчого кредиту, що надається комерційними банками своїм клієнтам за їхніми запитами і (переважно) з відстроченням платежу.

Процес кредитування пов'язаний із наявністю поточного рахунку клієнта з використанням овердрафту (з від'ємним сальдо на поточному рахунку) або з відкриттям спеціального чекового рахунку. У першому варіанті оплата чеків здійснюється з поточного рахунка клієнта. За браком коштів на рахунку банк покриває від'ємне (дебетове) сальдо кредиту у межах визначеного ліміту. Погашення кредиту здійснюється за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків. В іншому варіанті банки використовують спеціальні чекові рахунки, які емітують для своїх клієнтів чеки відповідної вартості. Такі чеки можуть мати особливу форму і код, який забезпечує їх ідентифікацію за опрацювання банком-емітентом. Використання клієнтом чеків поступово вичерпує ліміт кредитування, а надходження платежів (внесків) на чековий рахунок відновлює ліміт.

Кредитна картка одна із форм споживчого кредиту. Власника кредитної картки обслуговують банк, котрий її видав, та торгівельна організація. Для останньої кредитна картка є гарантією відкриття покупцю кредиту в банку. Кредитна картка видається клієнту за умов, що стан його депозитних і позичкових операцій з банком задовільняє останній. На кожну картку встановлюється ліміт кредитування у вигляді ліміту купівлі, який може періодично змінюватися залежно від кредитоспроможності клієнта.

Loading...

 
 

Цікаве