WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Аналіз капіталу банку - Курсова робота

Банківська справа. Аналіз капіталу банку - Курсова робота

І субординований борг – борг, який виникає у банку у разі залучення коштів інвестора з метою включення їх в капітал (Інструкція №10 "Про порядок регулювання і аналізу діяльності банків", утв. ПП НБУ №141 від 14.04.1998 м.).

Дана можливість з'явилася у банків в кінці 1999 року з виходом Порядку надання дозволу на облік залучених на умовах субординованого боргу коштів в капіталі банку (утв. ПП НБУ №518 від 25.10.1999 р.). З метою підвищення рівня капіталізації комерційні банки, термін функціонування яких більше року, отримали можливість залучати кошти юридичних і фізичних осіб резидентів і нерезидентів в грошовій формі – в національній, у іноземній валюті - на умовах субординованого боргу для включення їх в капітал з метою виконання ліцензійних вимог і/або значень економічних нормативів банку (збільшення бази для активних операцій – бази групи нормативів ризику).

Дане джерело збільшення капіталу має наступні особливості:

• Мінімальна сума коштів, залучених на умовах субординованого боргу від фізичних осіб, повинна бути не менше за 50 тис. грн.; при цьому дані кошти фізичних осіб не є внесками населення – не підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду гарантування внесків фізичних осіб;

• Мінімальна сума коштів, залучених на умовах субординованого боргу від юридичних осіб, повинна бути не менше за 100 тис. грн.;

• Кошти притягуються на термін не менш п'яти років і повинні мати термін погашення не менш п'яти років; якщо кошти залучені терміном на 5 років, то вони включаються в капітал банку з щорічним зменшенням їх об'єму на 20% від їх залишкового розміру на кінець року;

• Дострокове погашення (без сплати будь-яких штрафних санкцій) здійснюється по обов'язковому узгодженню з НБУ при умові, що запит на дострокове погашення зроблений з ініціативи позичальника (банку) і це не вплине на зниження його платоспроможності;

• Процентна ставка по субординованому боргу не може перевищувати розмір облікової ставки НБУ протягом всього періоду дії угоди, капіталізація відсотків не допускається;

• У разі отримання дозволу НБУ можливий переклад субординованого боргу в розряд основного капіталу – статутного; капіталу;

• На період дії угоди про залучення коштів на умовах субординованого боргу банк-боржник не має права передавати інвестору засобу в будь-якій формі (кредити, майно і т.д.);

До цього часу НБУ ще не опублікував інформацію про розмір коштів, залучених на умовах субординованого боргу, про кількість банків, що скористалися такою можливістю для збільшення капіталу.

3. Реорганізація банку (збільшення розміру статутного капіталу). По суті реорганізація банку є централізацією банківського капіталу – збільшенням його розміру внаслідок об'єднання декількох банків або поглинання одним капіталом іншого. Важливіше ший формою централізації банківського капіталу є акціонерні товариства, Реорганізація банку на сьогодні є самим складним шляхом збільшення капіталу, що зумовлено залежністю від безлічі різних зовнішніх чинників і відомств. Даний шлях досить тривалий і складений, вимагає зладжених дій обох сторін не тільки на стадії підготовки рішення про реорганізації, але і надалі при отриманні дозволів АМКУ і НБУ на реорганізацію, а також на завершальному етапі – безпосередньо реорганізації.

Нова редакція закону передбачає наступні шляхи реорганізації - злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення.

1) Злиття – припинення діяльності двох або декількох банків як юридичних осіб, передача належних їм майна, коштів, прав і зобов'язань банку-правонаступнику, який створюється внаслідок злиття.

2) Приєднання – припинення діяльності одного банку як юридичної особи, передача належних йому майна, коштів, прав і зобов'язань банку-правонаступнику.

3) Розділення – припинення діяльності одного банку як юридичної особи, передача належних йому майна, коштів, прав і зобов'язань у відповідних частках банкам, створеним внаслідок реорганізації шляхом розподілу.

4) Виділення – припинення діяльності банку як юридичної особи, передача певної частини належного йому майна, коштів, прав і зобов'язань банку, створеному внаслідок реорганізації.

5) Перетворення – зміна організаційно-правової форми.

ВИСНОВОК

Зміцнення вітчизняної банківської системи - одна з умов подальшою розвитку вітчизняної економіки, оскільки саме від комерційних банків насамперед залежить підвищення рівня інвестиційної активності. Розвиток даного процесу визначається залежністю від розміру фінансових ресурсів, що знаходяться в розпорядженні банків. Традиційно ресурси комерційного банку формуються за рахунок різних джерел. Одним з джерел формування і збільшенні ресурсної бази банківської установи є власні кошти або капітал банку. Розмір і динаміка капіталу банку грають значну роль в його діяльності, оскільки капітал є не тільки джерелом проведення активних операцій, але і інструментом зміцнення довір'я з боку клієнтів, вкладників і кредиторів загалом до банківської системи, а також до конкретної банківської установи зокрема. Таким чином, проблема залучення і підтримка капіталу банку на певному рівні є актуальною і важливою задачею розвитку вітчизняної банківської системи на сучасному етапі.

Визначимо суть банківського капіталу. У вітчизняній і зарубіжній літературі суть капіталу як категорії визначається з точки зору джерел його формування, серед яких можна виділити: акціонерний капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток (частка прибутку, яка залишається після виплати дивідендів і відрахувань в резервні фонди). Саме ж поняття "капітал" (англ., фр. – capital; лати. – capitalis) означає багатство в формі грошових коштів, цінних паперів, нерухомості, яке використовується для самозбільшення.

У вітчизняній практиці донедавна поняття "капітал банку" було присутнє лише в нормативних документах, що регламентують сферу банківської діяльності. Прийняття ВР нової редакції Закону України "Про банки і банківську діяльність" закріпило дане поняття на законодавчому рівні. Нова редакція з'явилася спробою приведення основного закону банківської діяльності до міжнародних стандартів з проекцією на вітчизняні особливості банківського бізнесу, систему банківського регулювання і нагляду. Суть капіталу банку вітчизняний законодавець визначив таким чином.

Капітал банку – залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань. При цьому розрізнюють капітал - статутний, підписний і регулятивний.

- Статутний капітал - оплачений зареєстрований статутний фонд. Автори закону видимо мали на увазі поняття, яке раніше широко застосовувалося на практиці – фактично оплачений зареєстрований статутний капітал банку.

- Підписний капітал - величина капіталу, на яку отримані письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів по підписці на акції (паї). Величина даного капіталу, швидше всього, буде визначатися як об'єм чергової емісії акцій банку (сумарної номінальної вартості акцій, що випускаються ), на який фактично укладені договір-підписки.

ЛІТЕРАТУРА

  • Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Урядовий кур'єр. – 2001. – 17 січня

  • Алексеенко М. Д. Оцінка власного капіталу банку за допомогою методу коефіцієнтів // Стратегія економічного розвитку України. – 2001. - №4.

  • Банківські операції / за ред. А. М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2000.

  • Бицька Н. Проблеми формування ресурсів комерційного банку // Банківська справа. – 2000. - №8.

  • Вожжков А., Клименко А., Сущность и функции капитала банка. // Економіка, фінанси, право. – 2001. - №3.

  • Довгань Ж. Формування власного капіталу комерційних банків України. // Вісник ТАНГ. - 2000. - №15 / 1.

  • Заруба О. Д. Фінансовий менеджмент банку. – К., 1999.

  • Щибиволок З. Я. Економічний аналіз. – Тернопіль, 1997.

  • Щибиволок З. Я., Тиркало Р. І. Фінансовий аналіз в комерційних банках. – К., 1999.

  • Фінансова стійкість як системна характеристика комерційних банків. // Банківська справа. – 2000. - №6.

    36

  • Loading...

     
     

    Цікаве