WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Аналіз капіталу банку - Курсова робота

Банківська справа. Аналіз капіталу банку - Курсова робота

Рис. 4. Аналіз ризиків, притаманних банківським операціям.

В Україні на сьогодні застосовується спрощений підхід до оцінки достатності банківського капіталу, зумовлений тим, що із всіх видів ризиків вимоги щодо достатності капіталу встановлені лише для одного виду, а саме для кредитного ризику. Управління іншими видами ризиків здійснюється лише на рівні розрахунку лімітів банківських операцій, при цьому капітал є основою для їх визначення (оцінюється капітал як "активи - зобов'язання" і 25% капіталу - ліміт банківської угоди). Проте це оцінка ризику, а не управління ним. Окрім того, інфляційні процеси, не зовсім розвинута практика оцінки ризику активних операцій банку не дозволяють повною мірою використовувати дану методику без адаптації до конкретних економічних умов. Водночас кредитний ризик хоч є і вирішальним, але не єдиним, тому інші види ризику у найближчій перспективі повинні також враховуватись при визначенні достатності капіталу, оскільки такий підхід на основі агрегування всіх ризиків дасть змогу точно оцінити достатність банківського капіталу і відповідно ступінь покриття ризиків, які бере на себе банк. Для цього доцільно використати міжнародну методику розрахунку достатності власних коштів для покриття ринкових ризиків.

ІІ. Аналіз капіталу банку:

1. Функції капіталу банку

Капітальна стійкість комерційного банку (F1) - це рівень забезпеченості комерційного банку власними коштами (достатність капіталу). Капітал комерційного банку – це сукупність внесених інсайдерами (засновниками та акціонерами) коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності в процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових внесків з боку інсайдерів банку. Роль капіталу в забезпеченні фінансової стійкості комерційного банку зумовлена його функціями: [5. с. 288]

1) капітал у статутному фонді, сформованому засновниками банку, виступає на початковому етапі як стартові кошти, необхідні для будівництва чи оренди приміщень, встановлення банківського обладнання, найму кваліфікованого персоналу та інших витрат, без яких банківська установа не може розпочати свою діяльність.

Рис. 5. Ієрархічна структура фінансової стійкості комерційного банку.

У період функціонування у банку виникає потреба в додатковому капіталі для розробки й розвитку нових напрямків діяльності, пов'язаних із розширенням спектра послуг. Впровадженням прогресивних технологій тощо. Залучення додаткового капіталу дає банку змогу посилити власні позиції на ринку, забезпечувати клієнтів банківськими послугами на сучасному рівні;

2) величина капіталу забезпечує довіру клієнтів до банку, переконує вкладників, які прагнуть уникнути ризику при розміщенні своїх коштів у можливості відшкодування їх, а потенційних позичальників – у спроможності установи забезпечити попит на кредитні ресурси;

3) капітал, захищаючи банк від банкрутства у разі несприятливої ситуації та непередбачених витрат, виступає своєрідним буфером (демпфером), який поглинає збитки від поточної неефективної діяльності банку до розв'язання його керівництвом назрілих проблем.

Виходячи з вищенаведеного, можна запропонувати таку ієрархічну структуру, що деталізує показник капітальної стійкості комерційного банку (рис. 6).

Рис. 6. Ієрархічна структура капітальної стійкості комерційного банку.

Показники капітальної стійкості F11, F12, F13 обчислюються за такими формулами:

F11 = Капітал банку / Активи з урахуванням їхньої ризиковості;

F12 = Капітал банку / Залучені ресурси;

F13 = (Капітал банку - Іммобілізація ) / Безнадійні кредити.

Аналізуючи стан власного капіталу комерційних банків, використовують різні види та методи аналізу, серед яких важливе місце посідає метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв'язок між різними статтями, розділами чи групами статей балансу.

Власний капітал комерційного банку, виходячи з функцій, які він виконує, займає важливе місце в системі показників, що характеризують фінансовий стан банку. У порівнянні з підприємствами інших сфер підприємницької діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу в сукупному капіталі, що пов'язано з його специфічним призначенням. Це виявляється у функціях, які виконує власний банківський капітал. Насамперед власний капітал слугує для страхування інтересів вкладників, акціонерів та інших кредиторів банку. Інша функція – оперативна – є другорядною для власного капіталу в порівнянні із захисною функцією. Оперативна функція слугує для забезпечення оперативної діяльності банку. Особливо відчутна ця функція на перших кроках діяльності банку, коли за рахунок власного капіталу створюється його інфраструктура. Розвиток ринкових відносин, конкуренція тощо стимулюють використання банками досягнень науки та техніки. Сутність регулюючої функції полягає в тому, що через фіксацію розміру власного капіталу та / або окремих його складових елементів регулюючі та наглядові органи впливають на діяльність банку в цілому.

2. Оцінка діяльності капіталу

Одним з показників, що характеризує стан власного капіталу, особливо під час створення комерційного банку, є мінімальний розмір статутного капіталу. Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше:

– 1 млн. євро для місцевих кооперативних банків;

–3 млн. євро для комерційних банків, що здійснюють свою діяльність на території однієї області;

–5 млн. євро для банків, що функціонують на території всієї України.

Зазначеним законом НБУ надано право встановлювати для окремих банків залежно від їх спеціалізації диференційований мінімальний статутний капітал, однак не нижче щойно наведених розмірів.

Прийнято вважати, що в процесі подальшого функціонування банку його статутний капітал перестає відігравати вирішальну роль як перманентна складова власного банківського капіталу, а відтак його питома вага, за інших рівних умов, у сукупному власному капіталі поступово зменшується. Натомість збільшується питома вага інших елементів власного капіталу комерційного банку. Проте нехтувати показником мінімального розміру статутного капіталу не слід, чим більший розмір статутного капіталу, тим фінансове стійкішим вважається комерційний банк.

Перш ніж робити якісь висновки на основі значення того або іншого коефіцієнта, потрібно його порівняти із середнім коефіцієнтом по банківській системі або відповідним коефіцієнтом по групі банків, схожих між собою спеціалізацією, розміром активів тощо. Отже, слід переконатися, що коефіцієнти можуть зіставлятися і порівнюватися, тобто бути репрезентативними. Стежачи за зміною значень відповідних коефіцієнтів за певний період часу, можна виявити сильні та слабкі сторони банку та прийняти відповідні рішення.

Складність визначення достатності власного капіталу полягає в розрахунку не абсолютного, а відносного його розміру. Саме відносні показники достатності власного капіталу є провідними в системі аналізу фінансової стійкості банку. Досягнення банком значного абсолютного рівня власного капіталу створює певний запас міцності, однак не може бути синонімом його фінансової стійкості. Захисні властивості власного капіталу значною мірою визначаються структурою його розміщення в конкретні види активів.

Спочатку для оцінки достатності власного капіталу банку використовувався коефіцієнт співвідношення власного капіталу (ВК) та залучених коштів (ЗК):

Порядок розрахунку коефіцієнта К1 має суттєві недоліки, які знижують його привабливість при проведенні аналізу. До них, зокрема, належать такі: не враховується рівень ризиковості активних операцій, у які вкладаються банківські ресурси;

не беруться до уваги позабалансові зобов'язання банку та пов'язані з ними ризики;

не враховується специфіка та призначення складових елементів власного капіталу, а також залучених та позичених коштів. Співвідношення власного та залученого капіталу характеризує поведінку банку на ринку банківських ресурсів та результативність праці його персоналу. Коли значення К1 досить велике, то це означає, що банк проводить пасивну політику в сфері мобілізації грошових коштів, іншими словами, недостатньо добре працює персонал банку, здійснюючи залучення та позичання тимчасово вільних коштів клієнтів. Разом з тим, цей коефіцієнт показує, скільки власних коштів вистачить для забезпечення надійного зберігання коштів вкладників та кредиторів. Чинним законодавством передбачена заборона спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) залучати вклади від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку.

Loading...

 
 

Цікаве