WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Аналіз капіталу банку - Курсова робота

Банківська справа. Аналіз капіталу банку - Курсова робота

Українська специфіка при розрахунку банківського капіталу ще і та, що відбувається коригування капіталу (без відрахування) на основні засоби (без амортизації). Це зроблено для контролю вкладення капіталу в основні засоби (щоб останні не перевищували капітал).

Крім цього, при переході на МСБО перед українськими банками виникла проблема підрахунку прибутку. Так, до 1.01.1998 p. метод підрахунку прибутку мав нагромаджувальний характер. При цьому перекручувався статистичний розрахунок показника "доходи-витрати". За МСБО капітал підтверджується (фіксується) один раз у рік, тобто обчислюється прибуток тоді, як закінчився поточний рік після виплати дивідендів (нерозподілений прибуток). Проте для ефективного управління капіталом в Україні запроваджено рахунок "результат поточного року", що є позитивним винаходом і не суперечить МСБО.

З 1.02. 1999 р, змінилася методика розрахунку статутного капіталу банку, яка виконує міжнародні вимоги регулюючих органів, що полягають у виключенні з акціонерного капіталу покриття ринку (тобто ті акції, які банк викуповує у своїх інвесторів).

Стосовно банківських резервів, які є складовими власного капіталу, то українські банки після переходу на МСБО формують аналогічні до рекомендацій Базельського комітету резервні фонди І загальні резерви, що утворюються з прибутку. [6. с. 189]

Що ж стосується статей балансу, які зменшують величину власних коштів кредитної установи після переходу українських банків на МСБО, то вони аналогічні рекомендаціям Базельського комітету. Тобто з капіталу вираховують такі активи: взаємне з іншими банками володіння фінансовими інструментами, які належать до капіталу; Інвестиції у фінансові філії, якщо вони не включені до консолідованого балансу, а також нематеріальні активи. Виключення перших двох елементів зі складу капіталу повинно запобігти багатократному обліку одних і тих же капітальних ресурсів. Виключення із капітальної бази нематеріальних активів робить розрахунок капіталів об'єктивнішим, тому що використання показника "гудвіл" у минулому давала комерційним банкам можливість завищувати капітал.

Наступний важливий крок при забезпеченні банку капіталом - це зважування активів на предмет ризику. Як було зазначено, кредитні інститути в інтересах виконання своїх зобов'язань перед кредиторами і особливо для гарантії збереження довірених останнім майнових цінностей повинні мати відповідний капітал. Це пояснюється і тим, що банківська діяльність є найбільш ризикованою. Тому доцільно розглянути достатність власних коштів для здійснення банківських операцій, яким властиві ризики.

У банківській практиці розрізняють ризики двох груп. Перш за все, це ризики неплатоспроможності. Їх у зарубіжній практиці зараховують у так звану "No Trading Book". Щоб зменшити ризик за такими операціями, Базельський комітет запропонував показник достатності банківського капіталу - коефіцієнт Кука, який розраховується так:

банківський капітал /зважені на предмет ризику активи * 100% =

= мінімум 8 %.

Отже, при розрахунку даного показника банк зважує свої активи на рік. До ризикованих активів належать:

- балансові активи;

- позабалансові активи;

- так звані інноваційні позабалансові операції: своп-угоди, угоди на термін, операції з опціонами, тобто ризики неплатоспроможності, які випливають з операцій із фінансовими деривативам і не беруться до уваги при розрахунку інших ринкових ризиків. Визначення достатності капіталу для кредитного портфеля банку включає такі компоненти:

- імовірність неплатоспроможності контрагента і оцінюється через задані коефіцієнти зважування ризикованості (для балансових активів);

- визначення еквівалента кредитного ризику. Дана сума залежить від таких факторів: структури операції (виду ризикованих активів), терміну операції, ринкових факторів, взаємних угод (для позабалансових активів) (рис. 1).

Рис. 1. Визначення достатності банківського капіталу для покриття кредитних ризиків.

Зважування контрагента на ризик неплатоспроможності здійснюється не Індивідуально, а за групуванням комерційних партнерів у певні групи боржників за класами кредитоспроможності. Перш за все визначається, до якої зони країн належать контрагенти. У зарубіжній практиці виділяють країни, які належать до зони А і різні малі держави та області з "особливим статусом". До зони Б належать всі інші країни, які не входять до зони А. Ризик контрагентів, які входять до зони А (країни Організації Економічного Співтовариства І Розвитку) є нижчим, ніж для контрагентів, які входять до зони Б.

Політичні ризики у нашій країні є досить високі, але вони у банківській практиці ніяк не враховуються. Лише зарубіжні аудиторські фірми оцінюють політичні ризики. Тому українським банкам доцільно перейняти із міжнародної методики класифікацію активів залежно від того, в якій країні зареєстрований банк, фірма та інші контрагенти.

Наступним кроком при зважуванні активів на кредитний ризик е визначення Їх коефіцієнтів ризикованості, а саме:

0% - для безризикових активів;

10% і 20% - для активів з низьким ризиком;

50% - для позик, забезпечених заставою;

100% ~ для активів з абсолютним ризиком.

Українська методика встановлює аналогічну класифікацію всіх активів комерційного банку за ступенем ризику контрагентів. Проте дані коефіцієнти дещо "просторові". Окрім цього, проаналізувавши "Керівництво для оцінення капіталу Банку Міжнародних Розрахунків" (Швейцарія), помітимо, що із 28 виділених блоків активів 14 (50%) припадає на нульові і стопроцентні оцінки, а на позабалансові зобов'язання показник ще вищий - 60% (6 із 10) . А це суперечить загальній теорії ризику.Тому дана методика не дає змоги побудувати реальну модель банківської діяльності, захищену від ризику, бо "змиває" саму ідею зростання ризику при здійсненні банківських операцій.

Базельський Комітет увів також зважування на ризики позабалансових активів (гарантії, акредитиви), оскільки вони можуть перетворюватися у балансові активи з абсолютним ризиком для банку, як, наприклад, у випадку надання банком гарантії, коли йому доводиться виконувати взяте на себе зобов'язання. Для цього є коефіцієнти конверсії ризику за позабалансовими операціями. Вартість позабалансового зобов'язання множиться на необхідний коефіцієнт конверсії, тобто сума позабалансової статті конвертується в еквівалент балансової вимоги. Тоді одержаний результат зважується тим самим способом, що і балансові активи залежно від характеру контрагента При цьому позабалансові активи розподіляються на три класи ризикованості з високим (100%) середнім (50%), низьким (20%) ризиками.

Необхідно зазначити, що при розрахункові достатності банківського капіталу щодо кредитного ризику до ризикованих активів не належать такі

- позиції торговельної (спекулятивної) діяльності банку,

- позиції золота (вони враховуються у загальній валютній позиції),

- балансові активи які розраховуються при визначенні сировинних ризиків,

- балансові активи, які вираховуються з капіталу.

Зазначені активи належать до позицій ринкових ризиків Звідси випливає, що наступним видом ризиків, властивим банківській справі, є ринкові ризики Ринковий ризик - це ризик виникнення збитків за балансовими та позабалансовими позиціями який виникає за рахунок зміни рівня ринкових цін. Види ринкових ризиків зображено на рис. 3. Ринкові ризики виникають при відкритій позиції банку при коливаннях ринку. Тому їх необхідно покривати банківським капіталом.

Довгий час даний вид ризику не обмежувався капіталом банку .Проте у 1997 р Базельська конвенція і Капіталадеквант-європейська лінія прийняли методику розрахунку достатності власних коштів для здійснення банківських операцій, яким властиві ринкові ризики.

Ринкові ризики у міжнародній банківській практиці належать до "Trading Book", куди входять ризики які виникають при:

– власній торгівлі банку з фінансовими інструментами (цінними паперами, інструментами грошового ринку, валютою, деривативами). Це означає, що банк здійснює вищеназвану торгівлю, як спекуляцію з метою одержання прибутку,

- при хеджуванні і операціях рефінансування для торговельної діяльності.

Рис .3 .Види ринкових ризиків.

Аналіз ризиків, які властиві банківським операціям, можна показати за допомогою рис. 4. Отже, для забезпечення послідовності розрахунку достатності капіталу банку з врахуванням кредитних і ринкових ризиків спочатку розраховуються необхідні резерви для покриття ринкового ризику за стандартними чи індивідуальними методиками, прийнятими банками. Одержана сума резервів множиться на коефіцієнт 12,5 (тобто зворотна величина мінімального капітального коефіцієнта в розмірі 8%) Одержаний результат додається до суми активів (зважених за ступенем кредитних ризиків). Тоді розраховується загальний коефіцієнт.

Loading...

 
 

Цікаве