WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Вексельний обіг в Україні: проблеми і перспективи розвитку (магістерська) - Дипломна робота

Банківська справа. Вексельний обіг в Україні: проблеми і перспективи розвитку (магістерська) - Дипломна робота

Інформація про кредити, надані комерційними банками суб'єктам господарювання України за врахованими векселями наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Кредити, надані комерційними банками суб'єктам господарювання України за врахованими векселями

Рік

Усього, млн. грн.

У тому числі у валюті, млн. грн.

Національній

Іноземній

1998

328

325

3

1999

355

355

2000

588

588

Як видно з таблиці, з 1998 року кредити за врахованими векселями збільшилися з 328 млн. грн. до 588 млн. грн. у 2000 році [50, с.2].

Рисунок 2.1. Кредити, надані комерційними банками суб'єктам господарювання України за врахованими векселями.

Сума дисконту і відсотків (щодо векселів, в тексті яких передбачено нарахування відсотків на номінальну суму векселя) утримується наперед і вираховується відповідно із номінальної суми векселя і суми відсотків, нарахованих на номінальну суму векселя, виходячи з числа днів, що залишаються до строку платежу за кожним векселем, при цьому і день врахування, і день платежу беруться до розрахунку. Крім дисконту, за врахованими іногородніми векселями можуть утримуватися комісія, дамно і порто.

Розрахунок суми, яка належить до сплати пред'явнику векселя, може здійснюватися за формулою:

(2.1)

де P - сума, що виплачується пред'явнику за врахований вексель;

S - номінальна сума векселя;

i - процентна ставка, за якою нараховуються відсотки на номінальну суму векселя;

d - дисконтна ставка, за якою розраховується дисконт і відсотки, що утримуються на користь банку;

v - процентна ставка, за якою нараховується комісія;

g - процентна ставка, за якою нараховується дамно;

p - сума порто;

n - кількість днів року;

- кількість днів від дня врахування до дня платежу за векселем;

- кількість днів від дня, з якого нараховуються відсотки на номінальну суму векселя, до дня платежу за векселем.

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом:

  • перерахування на поточний рахунок пред'явника у строк, встановлений у договорі про врахування;

  • оплати кредиторської заборгованості пред'явника за умови подання документів, що підтверджують наявність такої заборгованості (акт звірки заборгованості, договори на поставку продукції, товарно-транспортні накладні тощо). У цьому разі банк перераховує кошти на поточний рахунок відповідного кредитора пред'явника у порядку, встановленому чинним законодавством та нормативними документами НБУ.

До різновидів врахування належать безоборотне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності векселедержателя-пред'явника.

Безоборотне врахування - різновид врахування, за якого пред'явник векселя вибуває з числа зобов'язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом вчинення пред'явником в тексті індосаменту безоборотного застереження (проставлення безоборотного індосаменту) або шляхом передавання банку векселя пред'явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий, або на пред'явника.

Банкам рекомендується використовувати цей різновид врахування у разі врахування короткострокових векселів при безумовній впевненості в кредитоспроможності платника за векселем та/або можливості переврахувати (продати) вексель. Втрачаючи підпис пред'явника, банк має компенсувати додатковий кредитний ризик, тому при безоборотному врахуванні, як правило, утримується підвищений дисконт. Також банк може вимагати від пред'явника позавексельного поручительства третьої особи щодо викупу векселя у випадку його неоплати в строк.

Врахування з реверсом - різновид врахування, за якого пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати та/або при настанні/ненастанні певних обставин. Із технічного боку врахування векселів з реверсом подібне до позики, забезпеченої векселями, і є операцією репо з відкладальними та/або скасувальними умовами (стаття 61 Цивільного кодексу УРСР). Від звичайного врахування цей різновид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов'язана за векселем особа - платник, а пред'явник, який підписує реверс і викуповує вексель. Реверс – це письмове зобов'язання пред'явника викупити векселі до настання їх строку та/або при настанні (ненастанні) певних обставин. Із допомогою реверсу векселі відчужуються і передаються банку тимчасово.

Банкам рекомендується використовувати цей різновид врахування у разі врахування довгострокових векселів - при ймовірності підвищення процентних ставок на ринку та при сумнівах у кредитоспроможності платника за векселем та/або можливості переврахувати (продати) вексель.

Окремо слід виділити проблему класифікації врахування (дисконту) векселів – найпоширенішої банківської операції з векселями (портфель врахованих банками векселів за станом на грудень 2000 року складав 588 млн. грн.) [45, с.99].

Як відомо, однією з основних функцій банків є кредитування. Згідно з положеннями "Про кредитування" (Затвердженим постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 року №246) та "Про операції банків з векселями" (затвердженим постановою Правління НБУ від 28 травня 1999 року №528) операції врахування векселів по суті є кредитною операцією, яка полягає у кредитуванні векселедержателя в обмін на право вимоги суми за векселем із подальшим погашенням кредиту шляхом пред'явлення векселя до платежу платнику. Оскільки векселю (як інструменту) притаманні певні особливості, врахування векселів (як своєрідний вид кредитування) також має свою специфіку: у даному випадку позичальником і платником за кредитом не є одна особа (хоча у разі реалізації права регресної вимоги регресна вимога може бути пред'явлена і векселедержателю). Саме цю особливість Державна податкова адміністрація використовує як аргумент на користь визнання операцій із врахування векселів купівлею-продажем, категорично (і абсолютно безпідставно) заперечуючи їх кредитну природу. Зрозуміло, це робиться з метою обгрунтування збільшення обсягу податків. Щоправда намагання податкової адміністрації таким чином розширити базу оподаткування ілюзорні, оскільки через загрозу подвійного оподаткування клієнти банків практично відмовилися від операцій з врахуванням векселів. Отже, через такий підхід ДПАУ до оподаткування банкам завдано значних збитків.

Численні варіанти засад оподаткування операцій з векселями, викладені у листах ДПАУ, породжують для банків масу проблем у взаємовідносинах із клієнтами в процесі проведення розрахунків із використанням векселів, що гальмує розвиток вексельного обігу на Україні. Структуру кредитів, наданих комерційними банками суб'єктам господарювання в 2000 році наведено на рисунку 2.2. У 2000 році частка кредитів за врахованими векселями склала 3,1%, тоді як у 1998 році – 3,7% [49, c.13].

Надання банком кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування.

Особливістю цього виду кредитування є порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі.

Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем-позичальником договору застави, в якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів.

Вексель на зберігання може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банку надається право вимагати, якщо це не стосується іншого банку, щоб заставлені векселі зберігалися саме у банку.

Як правило, в заставу мають прийматися векселі, строк платежу за якими є більш віддаленим у часі, ніж термін дії позики.

Рисунок 2.2. Питома вага кредитів, наданих комерційними банками суб'єктам господарювання за 2000 рік.

У разі належного виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту банк може повертати векселі, передані в заставу, пропорційно сумі погашеної заборгованості з урахуванням поточної оціночної вартості векселів.

Банк може згідно з договором застави одержати від позичальника право перезастави та інкасування заставлених векселів.

У разі одержання банком платежу за векселем до настання строку погашення заборгованості за кредитом банк може зарахувати суму платежу як виконання позичальником його зобов'язання, якщо це передбачено угодою сторін. Різниця між сумою платежу за векселем і заборгованістю позичальника, якщо така виявиться, підлягає поверненню останньому.

Звернення банком стягнення на заставлені векселі може бути здійснене шляхом:

  • пред'явлення векселя до платежу зобов'язаній особі, якщо вексель одержаний за заставним або передавальним індосаментом;

  • Loading...

     
     

    Цікаве