WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Вексельний обіг в Україні: проблеми і перспективи розвитку (магістерська) - Дипломна робота

Банківська справа. Вексельний обіг в Україні: проблеми і перспективи розвитку (магістерська) - Дипломна робота

Так, на Українській фондовій біржі за дев'ять місяців 1999 року відбулося 139 торгових сесій, на яких укладено 413 угод з купівлі-продажу 998 векселів. Сума грошових надходжень від цих торгів становить близько 52,6 млн.грн., що більше ніж у 10 разів перевищує обсяги продажу векселів за весь 1998 рік. Найвищі результати продажу даного виду цінних паперів припадають на вересень, коли було реалізовано 373 векселя на суму майже 21 млн. грн. це склало 41% від загального обсягу продажу векселів з початку року. За два місяці продажу переказних і казначейських векселів було отримано майже 11 млн. грн. (6,6 млн. грн. і 4,3 млн. грн. – відповідно) [].

На жаль, навіть обмежений випуск казначейських векселів призвів до суттєвого скорочення грошових надходжень до бюджету. Тому Указом Президента України від 24 грудня 1999 року №1618/99 "Про скасування постанов Кабінету Міністрів від 1 жовтня 1998 року №1573 та від 6 березня №321" обіг казначейських векселів в Україні було скасовано, оскільки він призводив "до поширення негрошових форм розрахунків з Державним бюджетом України".

Значним кроком у подоланні вад та протиріч вексельного законодавства стало прийняття Закону України від 6 липня 1999 року "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі". Цей закон вільний від будь-яких обмежень, але поряд із ним триває дія Постанови №528 із її особливостями застосування векселів у господарському обороті.

Як позитивний приклад звільнення вексельного обігу від недоречного врегулювання можна навести Постанову Правління Національного банку України від 11 жовтня 1999 року №503 "Про внесення змін в Інструкцію №7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", якою було скасовано безспірне списання коштів за опротестованими векселями. Національний банк України прийняв це своєчасне рішення, зваживши на численні скарги суб'єктів господарської діяльності та банків, що їх обслуговують, для усунення порушення норм Уніфікованого закону та Арбітражного процесуального кодексу України.

Що ж до узгодження Закону України від 6 липня 1999 року і Постанови №528 від 10 вересня 1992 року на рівні Верховної Ради України, то це досі справа майбутнього, оскільки на прийнятий Верховною Радою України 12 грудня 2000 року Закон України "Про обіг векселів в Україні" Президентом України Леонідом Кучмою накладено право вето. У пропозиціях до зазначеного закону сказано, що окремі положення Закону не відповідають Уніфікованому закону про переказні векселі та прості векселі, а також те, що застосування деяких положень може мати негативні наслідки для економіки України. Детальніше пропозиції Президента і їх аналіз приведено в третьому розділі.

Невиправдане обмеження прав суб'єктів підприємництва щодо видачі векселів як передоплати, не спростоване протягом тривалого часу, знайшло відображення у Положенні (стандартах) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року №87. У п. 26 цього Положення визначено: "У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями". Аналогічно сформульовано п. 52: "У статті "Векселі видані" показується сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядників та інших кредиторів". Таким чином, до фінансової звітності підприємств потрапило обмеження вексельного обігу, що прямо суперечить Уніфікованому закону про переказні векселі і вступає у протиріччя з міжнародною практикою вексельного обігу.

Виходячи з того, що Положення (стандарти) бухгалтерського обліку розроблено із застосуванням Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з метою подолання розбіжностей між вітчизняною та міжнародною обліковими системами, особливо прикрим є перенесення до них застарілих норм.

Роботу комерційних банків з векселями регламентують Закони України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про підприємства в Україні", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про банки і банківську діяльність", Положення про переказний і простий вексель, затверджене Постановою ЦВК і РНК СРСР N 104/1341 від 07.08.1937 р., Правила виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.92 N 528, Положення НБУ "Про операції банків з векселями" від 28 травня 1999 року N 258 та інших законів, законодавчих і нормативних актів, що регулюють вексельний обіг.

Банки можуть здійснювати такі операції з векселями:

  • Кредитні - операції, що супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів або під забезпечення векселями.

    Кредитні операції поділяються на:

    • активні:

    а) врахування векселів;

    б) надання кредитів під заставу векселів

    • пасивні (рефінансування кредитних активних, гарантійних і розрахункових операцій):

    а) переврахування придбаних векселів;

    б) одержання кредитів під заставу векселів.

  • Торговельні - операції з вкладення або залучення грошових коштів під векселі.

    Торговельні операції поділяються на:

    • активні:

    а) купівля векселів;

    • пасивні (рефінансування кредитних і торговельних активних, гарантійних і розрахункових операцій):

    а) продаж придбаних векселів.

  • Гарантійні - операції, що супроводжуються взяттям банку на себе зобов'язань платежу за векселями з умовою відкладення, тобто оплатити векселі при настанні певних обставин і в обумовлений строк.

    Гарантійні операції поділяються на:

    а) авалювання векселів;

    б) видачу гарантій на забезпечення оплати векселів.

  • Розрахункові.

    Розрахункові операції поділяються на:

    • операції з оформлення заборгованості векселями:

    а) акцептація переказних векселів банком, виданих на банк кредитором банку;

    б) видача простих векселів банком кредиторові банку;

    в) видача банком переказних векселів на боржника банку;

    г) видача банку простих векселів боржником банку;

    • операції з розрахунків з використанням векселів:

    а) вексельний платіж банку кредитору;

    б) вексельний платіж боржника банку.

  • Комісійні та довірчі:

    а) інкасування векселів;

    б) оплата векселів, у яких банк виступає особливим платником (доміциліатом);

    в) зберігання векселів (оригіналів, копій і примірників);

    г) купівля, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів.

    Банк проводить операції з векселями на підставі угод з клієнтом (іншим банком).

    Угоди про кредитні, торговельні та гарантійні операції, а також інкасування векселів і зберігання, купівлю, продаж і обмін векселів за дорученням клієнтів (інших банків) мають бути укладені в письмовій формі з урахуванням вимог чинного законодавства.

    Розрахункові операції можуть здійснюватись без угод (договорів) на підставі первинних документів (реєстрів, актів тощо).

    Банк самостійно приймає рішення про організаційне забезпечення проведення операцій з векселями. Поряд з тим бажана наявність спеціалізованого структурного підрозділу банку (департаменту, управління, відділу, сектору), до основних функцій якого належали б:

  • координування здійснення установами банку операцій з векселями;

  • контроль за дотриманням вимог чинного законодавства при здійсненні банком операцій з векселями (разом з підрозділом, що здійснює правове забезпечення діяльності банку);

  • здійснення юридичної та фінансової експертиз векселів, що подаються в банк;

  • накопичення, оброблення і зберігання інформації про фінансовий стан зобов'язаних осіб за векселями, що належать банку на праві власності або знаходяться в заставі;

  • контроль за строками здійснення відповідних дій за векселями (платіж, акцепт тощо);

  • складення, видача і акцептація банком простих і переказних векселів.

    Банк самостійно обирає пріоритети у своїй політиці щодо проведення операцій з векселями, а також:

    • у визначенні сторін, з якими банк вважає за можливе здійснювати операції;

    • у визначенні платників за векселями, з векселями яких банк вважає за можливе здійснювати операції.

    При проведенні операцій з векселями банк бере на себе такі види ризиків: кредитний, ліквідності, процентний, операційний. Банки можуть включати в угоди (договори) умови, які призводять до зменшення ризиків.

    При проведенні кредитних, торговельних, гарантійних і розрахункових операцій банк має ретельно вивчати фінансовий стан, кредито- та платоспроможність платників за векселями і зобов'язаних за векселями осіб, з якими він укладає угоди про проведення операцій.

    Однак при участі комерційних банків в вексельному обігу виникає проблема пов'язана зі стовідсотковим резервуванням коштів під усі векселі без оцінки їх ліквідності у процесі перенесення векселів із кредитного портфеля в портфель цінних паперів на продаж. Вексель може з'явитися в кредитному портфелі у трьох випадках:

  • Loading...

     
     

    Цікаве