WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Вексельний обіг в Україні: проблеми і перспективи розвитку (магістерська) - Дипломна робота

Банківська справа. Вексельний обіг в Україні: проблеми і перспективи розвитку (магістерська) - Дипломна робота

Проект Закону передбачає врегулювання питань використання вексельних зобов'язань, віднесених Женевськими конвенціями до компетенції національного законодавства, а саме:

  • Підстави виникнення векселя;

  • Коло суб'єктів, які можуть зобов'язуватися та набувати права за векселями;

  • Використання векселів при розрахунках у межах країни;

  • Підстави виходу векселів за межі України;

  • Шляхи повернення векселів в Україну та багато інших питань, які не врегульовані Уніфікованим законом і не суперечать йому.

Законопроект визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком ІІ до цієї Конвенції відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, та до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Суть пропозицій Президента України полягає у наступному. За частиною першою статті 3 Закону, зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями можуть лише ті фізичні особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності. На думку Президента, це не відповідає Уніфікованому закону про переказні векселі та прості векселі, який не містить обмежень щодо кола фізичних осіб, які можуть зобов'язуватись та набувати прав за векселями. Це також суперечить частині першій статті 9 Конституції України, за якою чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі дійсно не містить ніяких обмежень щодо кола фізичних осіб, які можуть зобов'язуватись та набувати прав за векселями, але в Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, що також набрала чинності на території України, у першому абзаці статті 2 записано: "Здатність особи бути зобов'язаною за переказним або простим векселем визначається її національним законом. Якщо в цьому національному законі є посилання на закон іншої країни, то застосовується цей закон".

Інакше кажучи, кожна держава може визначати на свій розсуд коло осіб, які можуть бути зобов'язаними за переказним або простим векселем, - це юридична, фізична особа чи фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності.

Частиною першою статті 4 проекту Закону передбачено, що видавати переказні та прості векселі можна лише для забезпечення дійсної вимоги, яка виникає у зв'язку із зобов'язаннями щодо поставки товарів, виконання робіт, надання послуг. Президент вважає, що запровадження зазначеної норми може спричинити ситуацію, коли векселі видаватимуться одразу ж після укладання договору про поставку товарів, виконання робіт, надання послуг без фактичного руху товарно-матеріальних цінностей. Це може призвести до масового випуску не забезпечених товарами векселів і, як наслідок, до дисбалансу грошового обігу в державі, негативно вплинути на ситуацію з платежами в господарському обороті й створити загрозу економічній безпеці України у сфері розрахунків. З урахуванням зазначеного Президент пропонує частину першу статті 4 викласти в такій редакції: "Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги".

Крім зазначених національних законів, розвиток вексельного обігу в Україні визначатимуть головні тенденції на світових ринках:

  • Глобалізація світового ринку капіталу, створення глобальних торговельних то розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу;

  • Технологізація ринків капіталу через зростаюче використання новітніх інформаційних і фінансових технологій;

  • Універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні надавати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг, включаючи послуги на ринках цінних паперів;

  • Інституціоналізація або зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій;

  • Інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків;

  • Дерегуляція фінансових ринків як засіб протидії їх переміщенню в офшорні зони.

Основними факторами, що перешкоджають розвитку вексельного обігу в Україні є:

  • Конфліктність операцій з векселями з точки зору оподаткування;

  • Важкість оцінки платоспроможності векселедавця;

  • Відсутність у державі установи, яка б безпосередньо накопичувала повну інформацію щодо обігу та котирування цінних паперів;

  • Укладання більшості угод на позабіржовому (неорганізованому) ринку, що сприяє "тінізації" вексельного ринку, ускладнює державний контроль у цій сфері і сприяє росту правопорушень;

  • Відсутність національного індексу цінних паперів;

  • Мала кількість кваліфікованих спеціалістів з питань практичного використання векселів в господарській діяльності;

На основі наведеного в магістерській роботі матеріалу, можна зробити висновки, що для успішного розвитку вексельного ринку в Україні на загальнонаціональному рівні необхідно створити умови для розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери і розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів. Важливою умовою також є гармонізація політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютною і бюджетно-податковою політикою, усунення наявних колізій і проведення сприятливої політики щодо оподаткування на вексельному ринку.

Подальший розвиток вексельного обігу в Україні залежатиме від наявності повнофункціональних, фінансово-стійких інститутів торговців цінними паперами, що надаватимуть широкий перелік фінансових послуг, та незалежних інформаційних та рейтингових агенцій, що здійснюють розкриття інформації про вартість цінних паперів. Для цього доцільно запровадити міжнародні стандарти розкриття інформації: міжнародні стандарти бухгалтерського обліку Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC) та міжнародні стандарти розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів (IOSCO). А також налагодити тісне співробітництво в рамках IOSCO та інших міжнародних організацій для створення позитивного іміджу українського вексельного ринку.

Необхідно також забезпечити єдиний підход до регулювання діяльності на фондовому ринку як банківських, так і небанківських фінансових установ і створити умови для зосередження торгівлі векселями на організаційно оформленому ринку.

Доцільно запровадити електронний документообіг при укладанні та виконанні угод з цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації систем електронного цифрового підпису та шифрування даних, що дозволить запобігти маніпулюванню ринком, нечесній торговій практиці і порушенню етики професійної діяльності на ринку векселів. Зокрема, бажано створити єдину базу даних (реєстрів), що зберігала б оперативну інформацію про факти крадіжок, підробки, здійснення протестів векселів (наприклад в системі глобальної інформаційної мережі "Інтернет") з вільним доступом всіх зацікавлених осіб.

ВИСНОВКИ

Застосування векселів в господарському обороті України необхідне для удосконалення грошово-кредитного механізму і підвищення його ефективності, оскільки вони є важелями, здатними впливати на стабілізацію грошово-кредитної системи, платіжної дисципліни, прискорення обігу обігових коштів і покращення ліквідності комерційних банків. Роль векселя в торгово-економічному обігу має велике значення, він є найбільш гарантованим засобом вимоги оплати і переказу грошей.

Вексель використовується в передбачених господарськими договорами випадках, а також як засіб впливу постачальника на порушника платіжної дисципліни. Вексель дозволяє в обумовлений з продавцем термін одержувати платежі і оформляти взаємні зобов'язання між підприємствами. Важливою його перевагою є можливість одержання до настання терміну платежу акцепта платника за місцем його знаходження або, якщо це надійний клієнт, і акцепту банку. Гарантія платежу за векселем може бути забезпечена повністю або частково в частині вексельної суми через аваль, який також може надаватись банком. Оскільки аваліст відповідає також, як і той, за кого він дав аваль, це є ще однією гарантією платежу.

Всі перераховані переваги векселя вказують на необхідність подальшого розвитку вексельного обігу і збільшення обсягів в банках операцій з векселями, тому що вони мають значно кращі інвестиційні якості в порівнянні, наприклад, з депозитними сертифікатами (а тим більше з депозитами) завдяки більш високій ліквідності і можливості використання в якості засобу платежу. На даному етапі найбільш привабливими будуть операції з "короткими" векселями. Необхідність векселів для комерційних банків виникає при тимчасовому надлишку вільних грошових коштів.

Loading...

 
 

Цікаве