WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Вексельний обіг в Україні: проблеми і перспективи розвитку (магістерська) - Дипломна робота

Банківська справа. Вексельний обіг в Україні: проблеми і перспективи розвитку (магістерська) - Дипломна робота

Основними правопорушеннями в сфері вексельного обігу є:

  • Протиправне оволодіння векселями, що належать іншій організації, і їх реалізація;

  • Невиконання контрактів;

  • Ігнорування функції безпосереднього обернення в гроші при пред'явлені векселя до погашення;

  • Продаж прострочених векселів;

  • Введення в обіг фіктивних ("бронзових", "дружніх", "зустрічних") векселів, що пов'язані з псевдоугодою або псевдокредитом;

  • Незаконне отримання коштів за допомогою використання "бронзових" ("дутих") векселів;

  • Видача або авалювання векселів не самостійною юридичною особою, а її філією;

  • Зловживання, скоєні на підставі виписки податкових векселів з метою відстрочки сплати податку на додану вартість при імпорті товарів;

  • Крадіжка векселів.

Кримінальні структури, що традиційно працюють на ринку боргів, починають активно опановувати і вексельний ринок країн СНД, в тому числі і України. Про загрозливі масштаби цього явища свідчить хоча б той факт, що, за вилученими у злочинців у Російській Федерації документами, вони намагалися здійснити з використанням підроблений і свідомо неліквідних векселів розкрадання у розмірі понад 2 млрд. доларів, що виділялися іноземним інвестором під федеральну програму уряду Росії на розвиток нафтодобувної промисловості. Зокрема були вилучені документи, що свідчили про намір злочинців здійснити розкрадання інвестиційних коштів у розмірі понад 2 млрд. доларів, що надавалися США під федеральну програму з розробки нафтового шельфу в районі острова Сахалін. Для цього як застава під визначені інвестиції через корпорацію "Уралінвест" на зберігання до "Чейз Манхеттен Бенк" (США) було передано 100 векселів ІК "Енергоатом" на суму 10 трлн тоді ще неномінованих рублів [20, c.6]. Причому аналіз кримінальних справ свідчить, що злочинні угрупування не інвестують отримані таким чином гроші в конкретні галузі. Мільярдні доходи йдуть на фінансування різних напрямків діяльності організованих злочинних співтовариств і підкуп посадових осіб.

Слід зазначити, що в Україні виписка безгрошових векселів практикується при банкрутствах з метою штучного збільшення боргів потенційного банкрута шляхом видачі векселя на ім'я фальшивого кредитора, а також з метою поповнення власних коштів шляхом обліку векселів у банках. Перший випадок по суті означає створення фальшивих кредиторів, за допомогою яких частка майна, яку б, як це визначено чинним законодавством, мали отримати справжні кредитори, незаконно привласнюватиметься збанкрутілим господарюючим суб'єктом (або його компаньйонами). У другому випадку відбувається видача векселів на вигадану (неіснуючу) юридичну особу, або на осіб, які внаслідок скрутного фінансового стану погоджуються за невелику плату акцептувати ці векселі, що дає змогу отримувати гроші для будь-яких операцій (часом з наступним викупом векселя до настання строку платежу).

В арсеналі протиправних прийомів – доміцилювання векселів (зазначення окремого місця платежу, відмінного від місця проживання платника). За пред'явлення до платежу таких векселів доміциліату (особі, що виступає платником за векселем за дорученням і за рахунок доміциліанта), векселедавець, який здійснив фальсифікацію, пересилає доміциліату гроші для оплати векселя, і фальсифікація залишається невиявленою. Запобігти ж використанню тільки-но зазначеної схеми можна, зробивши перевірку реального існування вказаних на такого роду векселях юридичних осіб (за адресою на векселях). Для визначення того, чи є вексель "дружнім", чи "зустрічним", фахівці радять з'ясувати, в яких ділових відносинах знаходяться трасат і трасант. При цьому, за їх визначенням, "дружніми" і відповідно "зустрічними" векселями визнаються векселі, що видаються один одному родичами, членами і пайовиками одного товариства, а також інші безгрошові векселі, що виставляються однією юридичною особою на користь іншої і навпаки. Причому "дружні" і "бронзові" векселі за походженням схожі між собою (не мають грошового чи товарного забезпечення); і перші і другі можуть обліковуватися в банку, але при видачі "бронзових" векселів особи, які брали у цьому участь, не беруть на себе вексельну відповідальність, оскільки переслідують лише одну мету – незаконно привласнити кошти кредиторів, а при "дружніх" – відповідальність за векселем все ж спостерігається.оскільки вексельні бланки в Україні слабко захищені від підробки, у 1997 році було виявлено багато фальшивих векселів національного диспетчерського центру Міністерства енергетики. Зустрічаються як повністю підроблені векселі (які нібито видані відомими кредитоспроможними фінансово стійкими підприємствами), так і векселі, на яких передаточні надписи зробили псевдопредставники, тобто надписувачі, які видають себе за представників і уповноважених векселетримачів, без належних на те прав або повноважень. Поряд із цими різновидами є також і векселі, видані законно існуючою фірмою, яка підробила акцептний (у траттах) або авальний напис (часто з метою дисконтування (обліку) векселя в банку).

Як зазначають фахівці, для запобігання появи першого різновиду фальшивих (фальсифікованих) векселів виправданою при його купівлі є перевірка у емітента дійсності бланку і факту видачі цього цінного папера емітентом. Тобто обов'язково слід пересвідчитися, що вексель з певним порядковим номером, на певну суму і з датою погашення був виданий безпосередньо визначеному першому набувачу векселя. Що ж стосується останнього різновиду фальшивих (фальсифікованих) векселів, то для їх виявлення рекомендується звернутися до акцептанта чи аваліста з проханням підтвердження ними своїх зобов'язань.

А є ще й крадені векселі (або векселі, отримані продавцем у сумлінного векселетримача за підробленими платіжними документами з фальшивою відміткою платника за векселем про його виконання) з бланковими індосаментами. У даному випадку досить важко з'ясувати, законним чи незаконним шляхом придбав ці векселі продавець.

Для уникнення непорозумінь, пов'язаних із видачею або авалюванням векселів філіями юридичних осіб (оскільки підпис директора філії неправомочний, а головне підприємство не несе відповідальності за подібні зобов'язання філій), необхідно при подібних діях вимагати також і завірену копію доручення головного підприємства, де б зазначалося, що філії дозволено поряд з іншими господарськими операціями з векселями підписувати їх.

Окрім того, існує схема ухилення від сплати заборгованості за платежами до бюджету за допомогою векселів. При сплаті податків до бюджету підприємство-боржник розраховується з фірмами-постачальниками сировини, палива тощо за допомогою векселів. Потім укладає угоду з банком про оплату векселів цього підприємства, що будуть пред'являтися банку (банк у цьому випадку за угодою з підприємством виступає авалістом по векселях і гарантує їх оплату). Пізніше фірма-постачальник звертається до банку з вимогою про оплату вексельної суми через відсутність коштів у підприємства-векселедавця. Банк-аваліст сплачує означену векселями суму. Після цього за дорученням підприємства отримані валютні кошти продаються. Проте еквівалент у національній валюті на розрахунковий рахунок підприємства-боржника не зараховується, а використовується для погашення зустрічних однорідних вимог: банку до підприємства (у рамках авалювання векселя) і підприємства до банку (у рамках доручення на продаж валютного виторгу).

Результати проведеного Державною податковою адміністрацією України аналізу стану податкової заборгованості по міністерствах та органах виконавчої влади свідчать про те, що міністерства, підприємства яких застосовують схему вексельних розрахунків, є найбільшими боржниками перед бюджетом.

3.2. Напрями подальшого розвитку вексельного ринку в Україні.

Існуючі протиріччя в розвитку вексельного ринку обумовлені багатьма причинами: об'єктивними і суб'єктивними; зовнішніми і внутрішніми; що носять як макро-, так і мікроекономічний характер. В цих умовах для усунення відмічених вище проблем і негативних тенденцій і практичної реалізації фінансових можливостей при використані векселів в якості інструменту розрахунків і уникнення взаємних неплатежів в економіці доцільно здійснення комплексу міроприємств, направлених на створення повноцінної правової, організаційної, технологічної, регіональної і інформаційної інфраструктури вексельного обігу і Україні.

Одним з основних законодавчих актів, що повинні врегулювати колізії, що виникають в Україні з вексельним обігом є Закон України "Про обіг векселів в Україні", прийнятий Верховною Радою України 21 грудня 2000 року, на який Президентом України накладено вето. У пропозиціях до зазначеного Закону вказано, що окремі положення не відповідають Уніфікованому закону про переказні векселі та прості векселі, а також те, що застосування деяких положень Закону може мати негативні наслідки для економіки України.

Loading...

 
 

Цікаве