WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Вексельний обіг в Україні: проблеми і перспективи розвитку (магістерська) - Дипломна робота

Банківська справа. Вексельний обіг в Україні: проблеми і перспективи розвитку (магістерська) - Дипломна робота

ЗМІСТ

ВСТУП 4

Розділ І. Теоретичні засади роботи банків з векселями. 7

1.1. Історичні передумови вексельного обігу. 7

1.2. Економічна природа векселя, його сутність та види. 12

Векселедавець 14

Векселедержатель 14

Векселедавець (трасант) 15

Перший векселедержатель (ремітент) 15

Платник (трасат) 15

1.3 Правові та організаційні засади проведення банками операцій з векселями. 19

Розділ ІІ. Критична оцінка роботи комерційних банків з векселями суб'єктів фінансового ринку. 33

2.1 Особливості кредитних, торговельних і гарантійних операцій банків з векселями. 33

2.2. Огляд розрахункових, комерційних і довірчих банківських операцій з векселями. 45

2.3. Управління вексельними операціями та оцінка їх доходності. 55

Розділ ІІІ. Аналіз сучасного стану вексельного обігу в Україні і напрями його покращення. 63

3.1. Проблеми правового регулювання операцій банків з векселями. 63

3.2. Напрями подальшого розвитку вексельного ринку в Україні. 79

ВИСНОВКИ 85

Список використаної літератури 88

Додаток 1. 93

ВСТУП

Актуальність проблеми. Вексельний обіг виник в умовах розвитку грошового обігу, пройшов етапи становлення, удосконалення форм і сфери застосування, перетворившись у важливий елемент ринкових економічних відносин, що створює умови для уповільнення інфляційних процесів на грунті суттєвого скорочення потреби у готівкових грошах і обмеження їх обігу.

Своєму перетворенню на один з провідних фінансових інструментів світової економіки вексель завдячує універсальності сфери застосування, різноманітності видів і форм, у яких він може виступати на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також функціям, які він виконує в господарському обороті.

Зважаючи на те, що застосування векселів в обороті дає змогу створювати умови для стримування інфляційних процесів на грунті суттєвого скорочення потреби в готівкових грошах і обмеження їх обігу, розвиток вексельного обігу в Україні є одним із важливих завдань стабілізації економіки.

Перерва у застосуванні векселів у господарському обороті, яка тривала понад 60 років, призвела до втрати практичного досвіду щодо здійснення вексельних операцій як суб'єктами ринку України, так і їхніми численними закордонними партнерами, більшість яких походить із країн колишнього СРСР. Тому впровадження вексельного обігу в Україні має деякою мірою пошуковий характер. Відсутні спеціалісти, відсутні відпрацьовані організаційні і правові інститути, мало спеціальної літератури. Тому вирішення даної проблеми є досить актуальним на сучасному етапі, що і обумовило вибір теми магістерської роботи.

Об'єктом дослідження є діяльність суб'єктів господарювання і комерційних банків, пов'язана із застосуванням векселів у господарському обороті.

Предметом магістерської роботи є теоретичні і практичні аспекти використання векселів суб'єктами господарської діяльності і комерційними банками України.

Основною метою дослідження є розробка та обґрунтування рекомендацій щодо підвищення ефективності роботи юридичних осіб з векселями.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

  • Розглянути історичні та економічні умови виникнення вексельного обігу;

  • Розкрити правову основу використання векселя в національному законодавстві України;

  • Охарактеризувати правові та організаційні засади проведення банками операцій з векселями;

  • Дати оцінку операціям комерційних банків з векселями і методам оцінки їх ефективності;

  • Показати стратегії підвищення прибутковості вексельних операцій;

  • Розкрити протиправні дії та зловживання на ринку векселів;

  • Розробити рекомендації щодо покращення роботи з векселями і вексельного обігу.

Теоретичною основою магістерської роботи слугували закони і постанови Верховної Ради України, нормативні акти Національного банку України з питань вексельного обігу і кредитування. Також були вивчені праці вітчизняних і зарубіжних спеціалістів – знавців вексельної справи. У процесі написання даної роботи використовувались наукові публікації, монографії, дані статистичних збірників, фінансової звітності банків, періодичної преси.

Наукову новизну дослідження можна звести до наступних положень:

  • Показано еволюцію становлення векселя і виділено основні періоди його розвитку;

  • Проаналізовано зміни нормативних актів з питань регулювання вексельного обігу в Україні і наведено приклади колізій;

  • Детально розглянуто основні засади проведення комерційними банками операцій з векселями і виділено проблеми;

  • Розроблено рекомендації щодо усунення недоліків розвитку вексельного обігу.

Практична цінність. Основні положення магістерської роботи, крім наукового, мають також практичне значення і можуть бути використанні при подальшому розвитку вексельного обігу в Україні, зокрема при розробці нормативних актів і при безпосередньому використанні векселів суб'єктами господарювання і комерційними банками.

Структура роботи.

Магістерська робота складається із вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури та додатків.

Обсяг тексту складає ___ сторінок машинописного тексту, список використаної літератури – 56 джерел, використано п'ять додатків.

Розділ І. Теоретичні засади роботи банків з векселями.

1.1. Історичні передумови вексельного обігу.

Історично, виникнення векселя сягає античності. Перші згадки пов'язані з Древньою Грецією, у якій спостерігалися дуже міцні зв'язки між обмінювачами в різних містах. Нестача наявних грошей, а також розуміння небезпеки тривалих переходів призводили до того, що купець одержував розписку від одного обмінювача в тому, що він одержить борг в іншому місті у іншого обмінювача, а потім з цією розпискою обмінювач зможе повернути собі гроші у того, хто видав розписку.

За своєю суттю така розписка була переказним векселем. Такі векселі широко використовувалися в Італії із середини ХІІ до середини XVII ст., коли вона вважалася центром господарської і фінансової діяльності. Саме тому Італія і вважається батьківщиною векселів. Якщо спочатку вексель гарантував одержання готівки в іншому місці, то пізніше він став виступати фактом обміну товару на гроші, які продавець одержував пізніше з врахуванням або без врахування затримки – безвідсотковий і відсотковий векселі. Прикладом першого векселя, що дійшов до наших часів, може бути відсоткова розписка 1339р. 18, с.22]:

Барталус и Ко. в Пизе.

Во имя Господа Аминь. Барталус и Ко. посылает свой привет Барна из Лухи и Ко. Авиньон.

Заплатите по этому письму 20 ноября 1339г. Ландуччио Бассадраги и Ко. из Лухи 312 золотых гульденов, которые мы сегодня получили от Такредо Баначмунти и Ко., начислив 4 % в их пользу, и зачислите эту суму на наш счёт.

Выдано 5 октября 1339г.

Загалом у розвитку вексельних відносин можна виділити декілька етапів.

Перший період історії векселя може бути названий італійським. Італійський він не тільки тому, що відбувається в Італії, але й з іншої причини: використання векселя, навіть за межами Італії, знаходилося в руках італійських обмінювачів-банкірів. А тому до італійського періоду повинна бути віднесена і подальша епоха в розвитку векселя – епоха ярмарок у Шампані (ХІІІ ст.), та особливо ярмарок Бургундії (у Ліоні) і ярмарок у Безансоні (XIV – XVI cт.).

До кінця італійського періоду вексель майже цілком сформувався. Протягом чотирьох століть, шляхом довгого історичного процесу виробилися вексельні звичаї і навіть з'явився перший вексельний статут – у Болонії (1569р.). Вексель використовується не тільки для переказу грошей, але і для інших цілей. Однак він використовується не виходячи з рук італійських банкірів: ніхто не може застосувати вексель для своїх тих чи інших цілей не прибігаючи до участі банкіра; останій є потрібним або в ролі трассанта, або в ролі емітента, або пред'явника, або в декількох з цих ролей. Але в цьому був і позитивний момент: вексель та правила його обігу вироблялися в обстановці єдиної банківської техніки.

Та незважаючи на це, при всій своїй сформованості, до кінця італійського періоду вексель не має однієї своєї властивості – рухливості, переказуваності; він ще не папір, здатний переходити від однієї особи до іншої, змінювати своїх кредиторів. Виражена в ньому сума прикріплена до визначених осіб. До настання терміну платежу вексель залишається незмінно в тих самих руках – в руках пред'явника, і тільки на момент платежу, при особистій присутності і при участі всіх згодних на це осіб, може перейти від одного боржника до іншого. Необхідну переказуваність вексель знаходить вже в новому періоді свого розвитку, коли він стає надбанням усього торгового, а потім і неторгового люду [18, с.23].

Loading...

 
 

Цікаве