WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитні відносини комерційних банків з індивідуальними позичальниками - Дипломна робота

Кредитні відносини комерційних банків з індивідуальними позичальниками - Дипломна робота

принципу цільового використання кредиту з боку позичальника може послужити підставою для дострокового повернення кредиту або введення штрафного позичкового процента. Принцип цілеспрямованості в умовах ринкової економіки дещо змінив свій зміст - комерційні банки надають позички на нових умовах у нетрадиційній формі. Якщо при централізованій адміністративно-командній системі господарювання мало місце кредитування сукупного об'єкта, що в ході банківської реформи призвело до певної уніфікації використання кредиту, то тепер поступово складається система багатоваріантного кредитування, коли підприємства й банки застосовують ту форму, яка на їх думку є найбільш доцільною. Дослідження кредитної діяльності комерційних банків України показує, що поряд із кредитуванням за сукупним об'єктом використовуються разові кредити. Із загального обсягу кредитів, що надані банками в сферу матеріального виробництва станом на 01.12.2004р., 76,6% припадає на матеріальні запаси й виробничі витрати. 11,9% - на накопичення товарно-матеріальних цінностей і запасів в торгівлі. Кредити, надані для здійснення розрахунків, становлять 33,8% від загальної суми кредитів, строк погашення яких не настав. У цілому тепер налічується близько тридцяти напрямків використання позичок комерційних банків суб'єктами господарювання. Диференційованість кредиту - це принцип, що означає зважений підхід з боку комерційного банку до різних категорій потенційних позичальників. Кредит маж надаватися суб'єктам господарювання на підставі показників кредитоспроможності, що дає змогу оцінити фінансовий стан підприємства і мати впевненість у здатності й готовності позичальника повернути надану позичку в обумовлений договором термін. Ці якості потенційних позичальників оцінюються шляхом аналізу їх балансів з боку забезпеченості господарства власними джерелами, ліквідності, рівня рентабельності не тільки на дату оформлення кредитної угоди, а й у подальшій діяльності. Такий аналіз і оцінювання кредитоспроможності позичальника дає змогу певною мірою знизити ризик невчасного повернення позички. Практична реалізація цього принципу залежить від особистих інтересів конкретного комерційного банку і загальної централізованої політики держави. Суттєвою ознакою реалізації принципу диференційованості кредитування в сучасних умовах є перехід від кредитування об'єкта до кредитування суб'єкта. З точки зору суб'єктів кредитування аналітичні дані свідчать про тенденцію зростання обсягів кредитів підприємствам державної форми власності. За 2003-2004 роки загальний обсяг кредитування державного сектора економіки збільшився майже в 1,4 рази. У 2003 році 63% загальної суми кредитів були спрямовані у державний сектор економіки і тільки 33% - у недержавний, у 2004 році це співвідношення становило відповідно 64% і 31%. З принципом строковості повернення кредиту пов'язані принципи забезпеченості й платності. Ці принципи виражають необхідність забезпечення майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником взятих на себе зобов'язань. Боргові зобов'язання, які забезпечують повернення кредиту, оформляються разом із кредитним договором і є додатком до нього. Необхідно підкреслити, що в умовах планової економіки цей принцип практикувався досить вузько: вважалося, що забезпеченість кредиту є понаднормативний є понаднормативний сплачений залишок товарно-матеріальних цінностей. Але практичний досвід свідчить, що наявність такого матеріального забезпечення ще не дає впевненості у вчасності повернення позички, оскільки підприємство може мати матеріальні запаси, які обертаються досить повільно. Аналізуючи банківські кредити з позиції забезпеченості, необхідно відзначити, що кредит без забезпечення, так званий банковий кредит, посідає незначне місце в структурі короткострокових кредитних вкладень. Так, його частка в сумі кредитів, що були надані комерційними банками для здійснення розрахунків протягом 2004 року, становила близько 13%. Таким чином, реалізація принципів кредитування є першоосновою здійснення кредитного процесу. Вони склалися ще на початку історичного розвитку руху позичкового капіталу, й перелік їх у сучасних умовах залишився майже незмінним. Але зміст кожного з п'яти основних принципів кредитування - цілеспрямованості, диференційованості, строковості, забезпеченості і платності кредиту - з переходом до ринкових умов господарювання набув суттєвих змін. Ці зміни зумовлені рядом причин: переходом до централізованих форм управління економікою, набуттям комерційними банками самостійності в питаннях вибору клієнтів та об'єктів кредитування, встановленням плати за кредит відповідно до поточної кон'юнктури кредитного ринку, розвитком законодавства в сфері форм забезпечення кредитів і відповідальності позичальників тощо. РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН БАНКІВ З ІНДИВІДУАЛЬНИМИ ПОЗИЧАЛЬНИКАМИ В УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКУ. 2.1. Кредитна політика комерційних банків з індивідуальними позичальниками. Основний зміст і роль банківської справи - це забезпечити залучення і надійність депозитів та вміле їх розміщення на основі виваженої розумної політики. В банку завжди повинно бути в наявності достатньо коштів для задоволення потреб вкладників, бажаючих вилучити їх і використати в розумних межах. І вкладники, і регулюючі органи (в особі центральних банків) виходять із того, що вложені в банк кошти зберігаються і є в наявності завдяки необхідному рівню ліквідності і диверсифікації ризику. Ризик, який являє собою органічну частину будь-якого кредиту, що надається банком, повинен бути мінімальним. Акціонери, в свою чергу, вважають, що банк повинен забезпечити одержання прибутку, і як правило, за рахунок розміщення коштів, який з точки зорубанку, повинен бути достатнім для стимулювання припливу капіталу і одержання дивідендів. Особливою роллю банківських операцій є надання кредитів, і робота банкірів зводиться до того, щоби вирішити, кому можна довірити гроші вкладників і на які цілі. Дана функція банків являє собою вкрай важливий і надзвичайно чутливий процес. Банк повинен визначити, які кредити він буде надавати, кому і за яких обставин ці кредити будуть надаватися. Всі важливі рішення в банках потребують, щоби метою його політики було підтримання оптимальних співвідношень між кредитами, депозитами та іншими зобов'язаннями і власним капіталом. Тому, правильна кредитна політика здатна підвищити якість кредитів, і, звісно, фінансовий стан банку. Все вищесказане підкреслює необхідність кредитної політики в роботі банків, і в значній мірі при переході до ринкових умов, коли банки націлені на першокласних та багатих клієнтів, які ні кількістю ні якістю не можуть забезпечити всю банківську індустрію. Основне призначення політики в банку - це забезпечення послідовності дій і дотримання надійності і чіткості позитивної практики в роботі. Принципів обраної політики повинні дотримуватися всі - від голови правління банку до окремо взятого співробітника. Отже,, "політика в контексті банківської справи - це спосіб виконання послідовно пов'язаних дій, де принципи являють собою основу визначення її і спосіб її здійснення" [24,с.60]. Кредитна політика -
Loading...

 
 

Цікаве