WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитні відносини комерційних банків з індивідуальними позичальниками - Дипломна робота

Кредитні відносини комерційних банків з індивідуальними позичальниками - Дипломна робота

Такий страховий захист міг би здійснюватися у режимі коверноту і відзначатися більшою стабільністю та захищеністю інтересів кредиторів. [5, с. 124-127]. Отже, управління кредитним ризиком у банку - завдання досить складне і відповідальне. Це багатоетапний процес, у ході якого відбувається інтенсивний інформаційний обмін, проводяться аналітичні дослідження. Управління банківськими ризиками здійснюється шляхом прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення мети одержання максимально можливих прибутків при мінімальному ризику збитків. 3.2. Методика оцінки кредитоспроможності комерційними банками індивідуальних позичальників. Перебудова кредитної системи країни, утворення комерційних банків і перехід до дворівневої банківської системи, орієнтація на ринковий характер економіки вимагають більш глибших підходів до проблеми оцінювання банками кредитоспроможності позичальників. Дотепер серед економістів немає єдиної думки з цього питання. Так, автори Шеремет А. Д., Сайфуллин Р.С. та інші в одній із своїх методик розуміють під кредитоспроможністю позичальника "...його здатність вчасно і повно розраховуватися за своїми зобов'язаннями", що часто звужує поняття кредитоспроможності до поняття платоспроможності [42, с.35]. З нашого погляду найбільш змістовне визначення кредитоспроможності запропоновано М.О. Сахаровою: "...під кредитоспроможністю банківських клієнтів слід розуміти такий фінансово-господарський стан підприємства або організації, який дає впевненість в ефективному використанні залучених коштів, можливості і готовності позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору ".[35,с. 19]. Однак із цього визначення кредитоспроможності не ясно, що автор розуміє під ефективним використанням залучених коштів. Якщо під ефективністю використання залучених коштів розуміти одержання доходу від кредитованого заходу ( а саме така мета підприємств в умовах ринку ), то банк не має права пред'являти такі вимоги до позичальника. Гарантією повернення кредиту, на нашу думку, є рентабельність діяльності позичальника в цілому, а дохід, що кредитується, може бути однією з ланок його маркетингової діяльності на ринку сировини тощо й не передбачати одержання доходу в цьому виробничому циклі. Ми вважаємо, що суть категорії "кредитоспроможність" - реальне правове й господарсько-фінансове становище позичальника, на основі оцінки якого банк схвалює рішення про початок (розвиток) або припинення кредитних відносин із позичальником. Зміст цієї категорії позичальником і можливість погасити їх у встановлені кредитним договором строки. [40, с. 13]. Одним з елементів оцінки кредитоспроможності індивідуального позичальника є з'ясування його персональних якостей. Тут увага банку має зосереджуватися на таких моментах, як репутація, порядність і чесність, професійна здатність, матеріальна забезпеченість, ставлення до своїх зобов'язань перед іншими кредиторами і в минулому. Необхідно ретельно вивчити фінансовий стан позичальника, ліквідність його балансу, ефективність виробництва і використання основного і оборотного капіталу. Для цього використовується бухгалтерська, статистична і фінансова звітність позичальника, матеріали попередніх перевірок на місці, прогнози фінансового стану клієнта протягом усього періоду користування позичкою. Оскільки банк як позичальник може мати різних клієнтів -підприємницькі структури (юридичні особи), фізичні особи і банки - оцінка їх кредитоспроможності здійснюється неоднаково. Оцінка фінансового стану позичальника - юридичної особи здійснюється за допомогою відповіднихкоефіцієнтів: " загальноїліквідності (К1 ); " абсолютної ( термінової ) ліквідності ( К2 ); " автономності (КЗ); " маневреності власних коштів ( К4); Названі показники розраховуються за формулою: К1= (33+ГК+ДЗ+КФВ)/ЗК (3.1) Де 33 - запаси і затрати; ГК - грошові кошти; ДЗ - дебіторська заборгованість; КФВ - короткострокові фінансові вкладення; ЗК - зобов'язання короткострокові; К2 = (ГК+КФВ)/ЗК. КЗ=3/ВК. (3.2) Де 3 - усі зобов'язання ; BK - власні кошти. % К4 = (ВК-ОА)/ВК. (3.3) де ОА - основні активи. [ 10, с. 119-120]. Крім наведених коефіцієнтів ліквідності, можуть застосовуватись й інші показники: " фінансової стійкості; " ділової активності; " рентабельності; Показники фінансової стійкості відображають рівень використання власних і залучених коштів у формуванні ресурсів підприємства, з'ясовуючи його залежність від тих чи інших джерел коштів, а відповідно і спроможність погашати заборгованість. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (КС) характеризує розмір залучених коштів на 1 грн. власних коштів, тобто показує, скільки залучених коштів підприємство використало на 1 грн. вкладених в активи власних коштів. Цей коефіцієнт характеризує залежність підприємства від зовнішніх позик. Чим він вищий, тим більше позик у фірмі, й тим ризикованіше ситуація, що може призвести до банкрутства. Теоретичне значення КС не більше 1,0. Якщо значення цього коефіцієнта перевищує 1, то фінансова стійкість підприємства сягне критичної точки. Цей коефіцієнт відіграє важливу роль при розв'язанні підприємством питання про вибір джерел фінансування. До основних показників фінансової стабільності входить і коефіцієнт фінансової незалежності (автономії, КН), який свідчить про питому вагу власних коштів у загальній сумі джерел фінансування. На основі цього показника встановлюють, яка частка власників у загальній сумі майна підприємства. У більшості розвинутих країн вважається, якщо цей коефіцієнт вище 0,5, тобто більше 50%, то ризик кредиторів зведено до мінімуму продавши половину майна, сформованого за рахунок власних коштів, підприємство зможе погасити боргові зобов'язання, навіть якщо друга половина, в яку було вкладено залучені кошти, з якихось причин знеціниться. Показники ліквідності та фінансової стійкості розраховані в основному на основі бухгалтерського балансу й характеризують стан позичальника на час складання, тобто це статистичні оцінки: " оборотність запасів, яка визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості запасів; " оборотність дебіторської заборгованості, яка визначається як відношення виручки ( валового доходу) від реалізації продукції до середньої суми дебіторської заборгованості; " оборотність готової продукції, яка розраховується як відношення виручки ( валового доходу ) від реалізації продукції до середнього обсягу готової продукції за звітний період. Система загальних та часткових показників оборотності дає змогу виявити, де і з яких причин виникло сповільнення, і вжито відповідних заходів для поліпшення ефективності використання оборотних коштів. У практиці України показники оборотності оборотних коштів застосовуються доволі широко. Однак ці показники здебільшого розраховуються щодо оборотних коштів у цілому, а часткові показники оборотності визначаються рідко. Доцільно як експеримент використовувати наведену вище систему показників оборотності при укладанні кредитного договору, визначенні норм процентної ставки за користування позичкою, а може, й при виборі суб'єкта та форми кредитування. Важливе

 
 

Цікаве

Загрузка...