WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Національна фінансово-кредитна система - Реферат

Національна фінансово-кредитна система - Реферат

міцності та захисту інтересів клієнтів комерційні банки діють згідно з економічними нормативами, встановленими НБУ, і створюють страхові та резервні фонди.
До кредитних установ парабанківської системи належать: ломбарди; кредитні спілки; товариства взаємного кредиту; кредитні товариства; товариства сільськогосподарського кредиту; лізингові компанії; факторингові компанії; брокерські, дилерські фірми; трастові компанії; страхові компанії; пенсійні фонди тощо.
Кредитні установи парабанківської системи відрізняються від інших орієнтацією на обслуговування певних типів клієнтури або на здійснення одного-двох видів послуг.
Найскладнішою проблемою є створення фінансово-кредитного механізму і мобілізація кредитних ресурсів для виходу з кризи і стабілізації економіки в цілому. В уряді України існує спеціальна програма, яка ставить за мету вирішення проблеми пошуку засобів і шляхів подолання спаду життєвого рівня, виробництва важливих товарів, подолання кризи недовиробництва тощо. В основі програми лежать інструменти і механізми грошової, фінансово-кредитної, податкової, цінової та митно-тарифної політики.
Кредит - це економічні відносини між юридичними або фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотків.
За об'єктами кредитної угоди та їх комбінацією виділяють ряд основних типів кредитних відносин [13, 36]: кредитні відносини між банками та підприємствами, господарськими організаціями і товариствами; кредитні відносини між банками і державою; кредитні відносини між підприємствами, організаціями, товариствами; кредитні відносини між банками та населенням; кредитні відносини між підприємствами, організаціями, товариствами, з одного боку, та населенням - з іншого; кредитні відносини між фізичними особами; зовнішньоекономічні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі фірми.
В умовах ринкової економіки об'єктом кредитних відносин виступають переважно гроші як загальний ресурс, за допомогою якого можна придбати всі інші ресурси - матеріальні, технічні, трудові, природні тощо.
Залежно від форми, в якій кредитор передає кошти позичальнику, розрізняють дві форми кредиту - товарну і грошову [12, 36]. У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли покупці одержують товари чи послуги з відстроченням платежу. У грошовій формі здійснюють рух переважної частини позичкового фонду країни, тому й більшість позичок надають і погашають грошима. Як зазначалося, кредит поділяють на ряд видів: внутрішньоекономічний та зовнішньоекономічний; банківський, державний, міжгосподарський (комерційний) та споживчий.
Крім класифікації за формами та видами, кредит розрізняють також за терміном користування позичками (довгостроковий, середньостроковий та короткостроковий), порядком надання (прямий та непрямий), за забезпеченістю (забезпечений товарно-матеріальними цінностями та незабезпечений - бланковий), сферами спрямування (у сферу виробництва, обігу, споживання).
Джерелами позичкового капіталу можуть бути: капітали осіб, які не схильні займатися підприємництвом і живуть на процент; заощадження населення; капітали осіб, які займаються підприємницькою діяльністю; бюджетні залишки; вільні капітали підприємств, амортизаційні фонди; капітали, які переходять від підприємства до підприємства у формі товарного кредиту; капітали, утворені за рахунок випуску банкнот тощо.
Споживачі позичкового капіталу: підприємці; господарники; держава, місцеві органи влади тощо.
Функції кредиту: акумуляція та мобілізація грошового капіталу; економія витрат; регулювання економіки; створення грошей.
Кредитна система функціонує через кредитний механізм, який є: системою зв'язків між кредитними інститутами та різними секторами економіки для акумуляції та мобілізації грошового капіталу; відносинами, пов'язаними з перерозподілом грошового капіталу між самими інститутами в межах діючого ринку капіталів; відносинами між кредитними інститутами та іноземними клієнтами.
Кредитний механізм повинен включати всі аспекти позичкової, інвестиційної, засновницької, посередницької, консультативної, акумуляційної, перерозподільчої діяльності кредитної системи.
Відомо, що відсоток не є обов'язковим атрибутом кредиту. Кількісно відсоток виражається в нормі або ставці.
На відсоткову ставку впливають різні фактори.
Зовнішні: стан кредитного ринку; характер державного регулювання діяльності комерційних банків, включаючи оподаткування.
Внутрішні: оцінка банком міри ризику кредиту; вид кредиту; термін користування кредитом; величина позики тощо.
НБУ впливає на рівень ставок комерційних банків, використовуючи директивні і недирективні (непрямі) методи.
Директивні методи:обмеження верхньої межі ставок; обмеження різниці між процентами.
Недирективні методи: резервні вимоги НБУ; обсяг, умови та ціна кредитів, що надаються комерційним банкам; нормативи ліквідності банків; система оподаткування прибутку банків.
Існують наступні форми відсотка.
Депозитний відсоток - плата банків за зберігання коштів на рахунках з депозитних операцій клієнтів.
На розмір процента з депозитних операцій впливають: термін, на який залишаються кошти; стан попиту на кредит; рівень ставки податку на прибуток банку; рівень інфляції; розмір залучених коштів та ін.
Позичковий відсоток - плата, яку отримує кредитор (банк) від позичальника за користування позикою.
На рівень процентних ставок впливають: середній рівень оплати за залучені ресурси; витрати банку; об'єкт кредитування; платоспроможність клієнта; особливості клієнта; ступінь ризику; рівень ставки податку на прибуток банку; стан попиту на кредит і термін його надання; можливість додаткового залучення кредитних ресурсів; рівень інфляції та ін.
Види відсоткових ставок за кредит: фіксовані - виплати за процент незмінні протягом усього року; динамічні; базові.
Обліковий відсоток - ставка, за якою НБУ видає позику комерційним банкам. Це регульована величина, що змінюється відповідно до ринкової.
Розмір облікового відсотка залежить від попиту та пропозиції і спрямування кредитів НБУ.
Дисконтний відсоток виражає ризик, який був під час видачі позики.
Кредитні угоди за способом забезпечення поділяються на чотири групи: угоди, що базуються на особистій довірі; угоди, забезпечені письмовими зобов'язаннями; угоди, забезпечені порукою; угоди, забезпечені заставою.
Література
1. Антонов В.М. АРМ економіста, фінансиста, менеджера. - К.: Таксон, 1998. - 120 с.
2. Антонов В.Н. АРМ: Вопросы практического использования. - К.: Лыбидь, 1992. - 164 с.
3. Антонов В.Н. Архитектура интеллектуально-экспертной системы поддержки принятия решений // Информатизация и новые технологии. -1996. - № 4. - С. 16-18.
4. Антонов В.Н. Интеллектуально-экспертная графическая система // Информатизация и новые технологии. - 1996. - № 2. - С. 17-20.
5. Антонов В.Н. Интеллектуально-экспертная система обработки документов, подсказки принятия решений: метод построения и реализации // УСиМ. - 1995. - № 3. - С. 82-85.
6. Антонов В.Н. Проектирование объектно-ориентированых интеллектуальных АРМ// УСиМ. - 1997. - № 4/5. - С. 102-106.
7. Антонов В.Н., Антонова Ю.В. Основы проектирования интеллектуальных АРМ // Информатизация и новые технологии. - 1994. - № 1/2. - С. 27-29.
8. Банки на развивающихся рынках: В 2-х т. / Кол. авт. - М.: Финансы и статистика, 1994.
9. Банківська енциклопедія / Під ред. проф. А.М. Мороза - К.: Ельтра, 1993. - 328 с.
10. Велш Глен А., Шорт Денієл Г. Основи фінансового обліку. - К.: Основи, 1997. - 943 с.
Loading...

 
 

Цікаве