WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Національна фінансово-кредитна система - Реферат

Національна фінансово-кредитна система - Реферат

організацій, які займаються створенням і використанням спеціального страхового фонду для відшкодування збитків від стихійних лих та інших непередбачених ситуацій. Процес страхування виражає економічні відносини між організацією, що утворює фонд і розпоряджається ним (страхувачем), і юридичними особами та окремими громадянами (страхувальниками), за рахунок внесків яких утворюється страховий фонд.
Основним страхувальником є населення, яке забезпечує 70 % надходжень страхових внесків. Від народного господарства надходить лише 30 %. Водночас виплати страхових відшкодувань і страхових сум населенню становлять 58 %, а народному господарству - 42 % [13].
Фінанси підприємства є тією частиною загального процесу виробництва і праці, яка органічно поєднує інтереси виробників, споживачів і суспільства в цілому. Проста система руху фінансів підприємства спонукає учасників виробництва до прискорення їх руху, збільшення готових продуктів, зменшення витрат на виготовлення продукції і зростання прибутку, який є метою праці і виробництва. Основним принципом організації фінансів підприємства є їх самоокупність, тобто за рахунок прибутку підприємства відшкодовують затрати на виробництво, сплачують податки до державного бюджету і залишають частину цього прибутку на розвиток підприємства.
За ефективної економічної системи прибутки підприємства зростають через підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, обсягів виробництва продукції та узгоджують інтереси окремих виробників, бо зростає заробітна плата трудових колективів, формуються фонди розвитку підприємства і суспільства, на ринок надходить товарна продукція, ціни на яку не зростають [13].
Існують й інші шляхи отримання прибутків, особливо якщо розбалансованою є система економіки, виробництва, розподілу та обміну. У таких кризових ситуаціях (коли не відрегульовано систему ціноутворення, фонду споживання) виробники можуть отримувати прибутки навіть за умов спаду виробництва, але за рахунок різкого зростання цін на їх продукцію.
З початку 90-х років зростання прибутків у різних галузях національної економіки було зумовлене негативними рисами її розвитку. Спад виробництва і зниження натуральної частини фонду споживання, кредитна емісія Національного банку спричинили різке підвищення цін на товари, роботи і послуги, що сприяло зростанню національних прибутків. Однак реальні прибутки швидко знижувалися. З тих же причин знижувалися і реальні доходи працівників усіх галузей господарства, оскільки зростання заробітної плати відставало від зростання цін, а ціни - від інфляції, тобто відбувалося знецінення карбованця.
Прибуток підприємств і організацій за період з 1990 до 1994 року зростав, здебільшого, за рахунок інфляції. Причому це зростання було найбільш помітним у тих господарських структурах, де найбільше виявляються інфляційні процеси, насамперед у сферах обігу та обміну. Якщо в галузях матеріального виробництва, зокрема, в промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті і зв'язку, прибуток за цей період з урахуванням інфляції зріс у 37 разів, то у сфері обміну (в торгівлі, постачанні і збуті, заготівлі, побуті) - у 50, а у сфері фінансів, кредиту і страхування, тобто у сфері грошового обігу - у 238 разів. У той же час, комунальна сфера з прибуткового господарства перетворилася на збиткове, а самі збитки становили 24,9 млрд. крб. [13].
Зростання прибутків з урахуванням інфляції вплинуло і на зростання рентабельності. Особливо високий рівень рентабельності спостерігався в хімічній і нафтохімічній промисловості, хіміко-лісовому, металургійному комплексах, у легкій промисловості та ін. Це було зумовлено енергетичною кризою, зростанням цін на енергоресурси, які Україна завозила з Росії, і, відповідно, на продукти переробки нафти. Щоб не знецінювались їх кошти, підприємства завищували прибутковість, яка, в свою чергу, спричиняла зростання цін на їх продукцію.
2. Національні гроші
Становлення національної грошової одиниці, грошової системи, як і фінансової, по-справжньому почалося з 90-х років, хоча товарно-грошові відносини на території сьогоднішньої України розвивалися паралельно з товарно-грошовими процесами тодішньої Європи та Азії. Цьому сприяли внутрішньонаціональний і міжнаціональний поділ праці, розвиток відповідних економічних і торговельних зв'язків [13].
Національні гроші є не лише засобом процесів товарообігу, платежів, нагромадження, а й обов'язковим атрибутом національно-державної системи.
Через національну грошову одиницю виражається стан системи виробництва, праці, розподілу, обміну, держави, управління тощо. Як функціонує держава, як вона впливає на систему виробництва, так і національна грошова одиниця виражає себе в обігу.
Сучасні гроші в Україні мають власну історію. У Київській Русі в обігу були так звані кунні гроші - хутра або шкіри хутрових тварин: куниці й білки. У XІ-XІІ ст. з розвитком торговельних відносин у княжій Україні розвивається виготовлення металевих грошей у формі срібних злитків - гривні. Відомо, що київська гривня - шестикутний злиток, а чернігівська - ромбоподібний. Обидві гривні містили по 196 грамів срібла, що дорівнювало 7,5 кунних грошей. У XІІ ст. з'являється золота гривня, в якій містилося 4,4 грама золота, що дорівнювало 50 кунним грошам. Наприкінці XІІІ ст. з'явився срібний злиток, який дорівнював половині срібної гривні, що отримав назву карбованець. З розпадом Київської Русі припинився обіг національних грошових знаків [13].
Удруге національні гроші з'являються з відродженням української державності на початку XX ст. Перші українські паперові гроші були випущені 24 грудня 1917 року як кредитні білети вартістю 100 карбованців на суму 53 250 тисяч карбованців.
У березні 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про гривню як грошову одиницю Української Народної Республіки, карбування монет та випуск державних кредитних білетів. Дві гривні дорівнювали одному карбованцю, а одна гривня - 100 шагам.
10 січня 1992 року в Україні розпочалася грошова реформа, в готівковому обігу з'явилася перехідна національна валюта - український карбованець (купон). У міждержавних розрахунках у межах СНД продовжували використовуватися російські рублі. Функціонування російського рубля паралельноз купоном тривало до 12 листопада 1992 року, коли спеціальним Указом Президента України його було припинено. Так завершився перший етап грошової реформи.
25 серпня 1996 року Президент України підписав Указ "Про грошову реформу в Україні", за яким:
1) з вересня 1996 року в обіг вводиться національна валюта України гривня та її сота частина - копійка;
2) в обіг було випущено банкноти вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок.
Емісія українських карбованців припинилася;
3) українські карбованці підлягали обміну на гривні (банкноти та розмінну монету) за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн. українських карбованців обмінювались на гривні готівкою, а понад 100 млн. крб. - зараховувались на вклади в банках з правом їх вільного використання у гривнях;
4) з 2 до 16 вересня 1996 року на території України у готівковому обігу функціонували гривня та український карбованець, який поступово вилучався з обігу;
5) з 24 години 16 вересня 1996 року функціонування українського карбованця в готівковому обігу припинилося. Єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня.
Із введенням в Україні в обіг національної грошової одиниці починається період формування власної грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, встановлена законодавством. Вона передбачає рух готівкових грошей і
Loading...

 
 

Цікаве