WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Основні операції та документи банківської справи - Реферат

Основні операції та документи банківської справи - Реферат

доручення за векселем третьої особи - аваль. Поручитель повинен вказати, за кого він дає аваль - за себе чи за індосантів. Аваліст несе за векселем таку ж відповідальність, як і особа, за яку він дав поручительство. Але після сплати векселя він стаєйого власником і набуває права вимоги від того, за кого він дав доручення, і від тих осіб, які зобов'язані за векселем перед останнім.
Аваль зазначається на лицьовому боці векселя словами "Враховувати за аваль" і підписом.
Завершальною стадією обігу векселя є його оплата. Векселеутримувач повинен пред'явити вексель до оплати або у встановлений термін, або у два наступних робочих дні. Для оплати вексель пред'являється або платнику, або третій особі - доміціану, якому доручено його сплатити. При оплаті платник має право вимагати від векселедавця передати йому вексель з розпискою про одержання платежу.
Важливим моментом руху векселя є відмова в оплаті чи акцепті. Вона повинна бути нотаріально засвідченим актом протесту, що дає право векселеутримувачу пред'явити позов через арбітраж будь-якій особі, яка зобов'язана сплачувати за векселем. Особа, що сплатила позов за векселем, має право вимагати оплати в порядку регресу від інших осіб, які підписали вексель. Така солідарна відповідальність істотно підвищує довіру до векселя і його ліквідність. Розмір позову включає суму векселя, відсотки, пеню за затримку платежу, понесені витрати.
Векселі, що з'явилися в обігу у зв'язку з оплатою товарів, робіт чи послуг, називаються комерційними. Від них необхідно відрізняти "товариські" або "бронзові" векселі, що виписуються без реальних поставок товарів (або послуг) з метою отримання грошей шляхом їх обліку у банку. Поява таких векселів у значних обсягах дестабілізує грошовий обіг.
Простий вексель відрізняється від перекладного тим, що векселедавець і платник за ним - одна й та ж особа. Векселедавець за простим векселем має такі ж зобов'язання, як і акцептант за перекладним. Тому реквізити простого векселя дещо відрізняються від реквізитів тратти. Наприклад, у ньому немає назви платника і замість наказу сплачувати - наявна обіцянка здійснити платіж. Він теж може індосуватися і, отже, обертатися. Але ймовірність виписки простого векселя без реальної угоди, тобто "товариського" або "бронзового", значно вища, ніж при використанні тратти. Тому прості векселі у практиці розрахунків застосовуються значно рідше, ніж перекладні, і тільки у внутрішньому обігу.
Крім комерційних, на практиці часто використовуються банківські векселі. Векселедавцем і платником виступає один і той же банк. Векселі відомих банків, що користуються високою довірою, є надійними платіжними документами та у ліквідності мало чим поступаються наявним грошам. Найчастіше банківські векселі використовуються тоді, коли здійснення розрахунків шляхом звичайних документів (доручень, чеків та ін.) ускладнене.
Подібно до банківських векселів, у розрахунках намагаються використовувати банківські сертифікати (депозитні та ощадні). Обіг банківських сертифікатів, виписаних на пред'явника, здійснюється простою передачею боржником кредиторові в погашення боргу, іменних - шляхом індосування.
Використання векселів як засобу платежу припускає активну участь у вексельному обігу банків через дві основні їх функції - кредитну і розрахункову.
У своїй кредитній діяльності банки широко використовують вексель як об'єкт кредитування, видаючи під них такі види кредитів: обліковий (дисконт), заставний та кредит для рефінансування векселів.
Розрахункова діяльність банків полягає у виконанні доручень клієнтів з оплати векселів шляхом проведення двох операцій: інкасування та доміціляції.
Інкасування векселя полягає у виконанні банком доручення векселеутримувача щодо стягнення платежу з боржника. За цю послугу банк стягує комісійну винагороду.
Доручення на інкасування здійснюється передачею векселя банку з написом на зворотному боці "Сплатіть за наказом... банку. Валюта на інкасо" і підписом власника векселя. Банки приймають на інкасо тільки векселі з оплатою в місцях, де є заклади банків. Прийнявши такий вексель, банк повинен вчасно переслати його в банк за місцем платежу і повідомити платнику про інкасування векселя.
Оплативши вексель, банк платника письмово повідомляє про це банк векселеутримувача, а сам вексель вручає платнику. Якщо вексель не оплачений у строк, банк повинен наступного дня передати його нотаріусу (судовому виконавцю) для протесту. Банк несе відповідальність за наслідки ненадання векселя для протесту. Несплачений вексель разом з актом протесту повертається банком векселеутримувачу за його вимогою. Усі видатки банку з пересилання, протесту, збереження векселів відшкодовуються йому векселеутримувачем понад комісійної винагороди. Доміціляція векселя полягає в дорученні векселедавця чи трасата банку сплатити за векселем у встановлений термін за рахунок заздалегідь внесеної в банк суми чи за рахунок решти грошей, наявних на його рахунку. Свою згоду бути доміціліатом банк виражає на лицьовому боці векселя словами "Як аваліст за... " і підписом. Оплата такого векселя гарантована і швидко здійснюється, якщо платник і одержувач за векселем обслуговуються банком-доміціліатом. В іншому випадку буде потрібен час для пересилання векселя і платежу між банками. За цю операцію банк може стягувати з платника комісійну плату, особливо якщо його розрахунковий рахунок знаходиться в іншому банку.
Для широкого використання векселів у розрахунках необхідні стабільність економічних відносин, висока довіра їх суб'єктів один до одного, високий рівень розвитку вексельного права.
На жаль, в Україні всі ці умови тільки починають формуватися, що не тільки стримує розвиток вексельного обігу, але й призводить до використання векселів у незаконних операціях. Тому необхідний особливо ретельний контроль за вексельними розрахунками. З цією метою Указом Президента України від 2.11.93 запроваджено обмеження платежу за одним векселем граничною сумою в 1 млн. крб., заборонені видача та індосування векселів за межі України, встановлено, що господарчі органи зобов'язані купувати бланки векселів тільки в комерційних банках зі сплатою мита до держбюджету, а банки зобов'язані забезпечити друк, збереження, облік і продаж вексельних бланків.
2. Факторингові операції
Факторинг - це специфічна послуга, що надається банками своїм клієнтам у зв'язку з їх розрахунково-платіжним обслуговуванням. Головна мета факторингу - забезпечити постачальнику своєчасну оплату відвантажених товарів. Основний механізм досягнення цієї мети - надання кредиту під боргові вимоги постачальника або зобов'язання платника. Тому у факторингу поєднується багато банківських послуг: розрахунково-платіжні,
Loading...

 
 

Цікаве