WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Вексельний обіг в Україні: історія розвитку, основні функції, регулювання - Реферат

Вексельний обіг в Україні: історія розвитку, основні функції, регулювання - Реферат

дати вирішальний поштовх для започаткування вексельного обороту.
Як передбачено Женевською вексельною конвенцією №358 1930 року та згідно з українськими нормативними актами комерційні банки мають право:
- емітувати векселі;
- виступати векселедавцем простого векселя;
- акцептантами переказного векселя;
- виступати одночасно векселедавцями і акцептантами переказного векселя;
- векселедавцями переказного векселя, який заперечує можливість його пред'явлення для акцепту;
- векселедавцяминеакцептованого переказного векселя.
До цього слід додати й можливість включати власні векселі комерційних банків у загальний розрахунок суми обов'язкових резервів, що підлягають депонуванню у На-ціональному банку України. Перевагою такого резервування є те, що обов'язкові відра-хування до резервних фондів поміщаються на безвідсотковий рахунок НБУ, отже, не приносять доходу комерційним банкам, а вексель є високоліквідним активом, який фо-рмує частину обов'язкових резервів і водночас приносить дисконтний дохід.
Операції з векселями в Україні здійснюються згідно з вимогами Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" (19.06.91 р.), листа НБУ № 22001/85 від 25.02.93 р. "Про порядок проведення банками операцій з векселями", Постанови КМУ і НБУ №528 від 10.091992 р. "Про застосування векселів у господарському обороті України", листа НБУ №15010/48 від 22.02.95 р. та деякими іншими нормативними документами.
Найпоширенішим способом розрахунків за векселями стало їхнє інкасування в комерційних банках. Інкасо-платіж за векселем, що його отримує банк за дорученням векселедержателя. Інкасування в банках виникло із потреби отримання вексельних платежів в строк за дорученням векселедержателів. Інкасування векселів це банківська розрахункова операція, за допомогою якої комерційний банк за дорученням свого клієнта векселедержателя бере на себе відповідальність за пред'явлення векселів платникові та отримання в указаний строк належних платежів за відвантажені на його адресу товарно-матеріальних цінностей й надані послуги і зараховує їх на рахунок цього клієнта. Оплачений вексель повертається боржникові з відповідною поміткою. У випадку несплати банк передає вексель до опротестування, а потім повертає кредиторові. Тут роль банку зводиться лише до точного виконання інструкцій свого клієнта.
Облік або дисконт векселів полягає в тому, що банк, облікуючи вексель, термі-ново сплачує його вартість пред'явникові, а платіж отримує лише з настанням вказано-го у векселі строку. Економічна суть даної операції полягає в достроковій грошовій ре-алізації векселя його держателем банку і перетворенні комерційного кредиту в банків-ський.
Процес обліку векселів виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселедержжателем, досить часто під впливом нерівномірності надходжень і видатків у процесі своєї виробничо-комерційної діяльності відчуває нагальну потребу в грошах для розрахунків з власними кредиторами. Щоб розрахуватися з власними постачальни-ками чи банком він, не чекаючи настання строку сплати за векселем, шукає таку організацію, яка б купила у нього чуже зобов'язання. Таким покупцем боргів і виступає комерційний банк.
Сукупність операцій комерційних банків з обліку і переобліку векселів у ринко-вій економіці утворює обліковий (дисконтний) ринок. Провідні позиції на цьому ринку належать НБУ. Тільки НБУ шляхом переобліку векселів, що надійшли до комерційних банків, може здійснювати рефінансування даних банків. Водночас купівля-продаж век-селів не тільки дає відповідні доходи, а й забезпечує високу ліквідність вексельного кредиту. Адже куплений банком вексель практично негайно можна продати іншому банку (комерційному чи НБУ). Тому дисконтні операції відіграють важливу роль у регулюванні ліквідності балансу банку для його наступного рефінансування шляхом переобліку векселів.
Облік векселів це купівля комерційним банком, іншим кредитним закладом векселів до настання строків платежу за ними. У даному процесі банк, купуючи вексель у свого клієнта векселедержателя, отримує зобов'язання третіх осіб і стає отримувачем тих коштів, що мають надійти при настанні строку погашення, чим достроково повертає позичені кошти. Такий процес погашення позички за допомогою обліку векселів називається рефінансування.
Операція, за допомогою якої Національний банк облікує векселі, що їх подали і вже облікували комерційні банки, носить назву переобліку векселів. Його механізм майже цілковито відображає схему вексельної взаємодії комерційних банків з клієнта-ми. Переоблік векселів використовується комерційними банками для отримання готів-ки від НБУ для власного фінансування і у кінцевому рахунку становить одну із форм інтервенцій, які впливають на загальний обсяг грошових коштів у обігу. Провідними умовами переобліку векселів є те, що ставка переобліку складає величину загальної об-лікової ставки НБУ, а прийнятими до переобліку є комерційні векселі строком на 90 днів.
Операції обліку і переобліку векселів у ринковій економіці набули такого масо-вого характеру, що дозволяють центральним банкам використовувати відповідне мані-пулювання офіційною обліковою ставкою для впливу на ліквідність усієї банківської системи і загальних обсягів кредиту. Тобто тут реалізується масштабна "облікова полі-тика". І навпаки, в Україні немає масового вексельного обігу, а отже , бракує й обліку векселів як типової банківської операції. Це суттєво обмежує простір для діяльності НБУ у сфері кредитування розрахунків комерційних банків. Водночас дисконтні опе-рації надають широкі можливості для творчої діяльності комерційних банків та їхніх філій, тому нерозвиненість їх засвідчує недостатній рівень розвитку комерційного кре-диту, а отже, і ринкових перетворень.
Здійснюваний банком облік векселів за векселедержателями і за векселедавача-ми дозволяє встановити на кожну дату: чиї, на яку суму і з яким строком погашення є обліковані в портфелі банку векселі.
Операції з обліку векселів можуть супроводжуватись наданням банком вексель-ного кредиту. Заявки на цей вид кредиту векселедержатель подає до банку за місцем ві-дкриття його розрахункового або поточного рахунку. При визначенні доцільності на-дання кредиту під облік векселів банк орієнтується на рівень платоспроможності клієн-та і його можливості вчасно повернути позику.
Для підприємств, що інтенсивно використовують векселі, більш прийнятою фо-рмою вексельного кредиту є позичка, що наддається під заставу у вигляді відкритого рахунку в певному процентному співвідношенні заборгованості відносно надданого за-безпечення.
Застава в умовах кредиту є способом забезпечення зобов'язань. Вона може включати речі, цінні папери, інше майно і майнові права.
Комерційний банк як заставу під наданий кредит може приймати від
Loading...

 
 

Цікаве