WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Капітал банку та методи його оцінки - Курсова робота

Капітал банку та методи його оцінки - Курсова робота

достатність капіталу сиг-налізував показник, що характеризував питому вагу власного капіталу в сумар-них активах.
У банку "Надра" в 2002 та 2003 роках (таблиця 2.2) показник достатності капіталу значно перевищував мінімальний рівень - 4 %. Порушень не було, бі-льше того, середньозважена становила 10.62 %. Це свідчить про високий рівень залучення коштів.
У банку "Надра" норматив платоспроможності у 2002-2003 році серед-ньозважений норматив становив всього 10,6% це позитивно вплинуло на загальний рівень роботи, що свідчить про достатність капіталу покрити активи.
Завершальним етапом аналізу є аналіз прибутковості банківської діяльності. Банківський прибуток важливий для всіх учасників економічного процесу. Він є основним показником ефективності комерційної діяльності, джерелом зміцнення і розвитку комерційного банку. Кінцевий фінансовий результат (прибуток або збиток) визначається як різниця між загальною сумою доходів від банківської діяльності і надходжень від позареалізаційних операцій та сумою витрат за цими операціями.
Прибуток - показник результативності банку, його діяльності, його аналіз починається з розгляду складових компонентів. В загальному плані, прибуток, що залишається в розпорядженні банку, залежить від трьох "глобальних" компонентів: доходів, витрат, сплачених в бюджет податків.
Аналіз доходів та витрат розкриває причини їх змін.
В першу чергу за рахунок прибутку сплачується податок та інші обов'язкові платежі до бюджету. Проводиться відрахування від прибутку в ста-тутний і резервний фонди. Частина прибутку відраховується в фонд економічного стимулювання відповідно до порядку встановленого Національним банком України.
Існує метод оцінки прибутковості банківської діяльності за допомогою відносних показників (коефіцієнтний метод).
Основним показником прибутковості банку прийнято вважати (рентабе-льність), а саме - відношення прибутку до витрат банку:
Порівнюючи результати 2002 і 2003 років ВАТ КБ "Надра" ми бачимо, що рентабельність збільшилася в зв'язку із збільшенням прибутку (Додаток 2).
Це означає, що рентабельність банківської діяльності знаходиться в прямій залежності від "працездатності" активів, від їх прибутковості.
Одним із резервів збільшення рентабельності є ступінь віддачі активів. Підводячи підсумки, можна сказати, що ринкові відносини узаконюють нову роль прибутку, як оцінювального показника роботи банку. В цьому плані особ-ливо актуальним, стає аналіз банківської діяльності з точки зору її дохідності.
Отже, капітал банку є метою аналізу пасивних операцій комерційного банку, що є визначенням ефективності формування ресурсної бази банку за зниження ЇЇ вартості та підвищення фінансової стабільності.
3. Шляхи та оптимізація капіталу комерційного банку.
Головна мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків. Величина капіталу визначає обсяги активних операцій банку, розмір депозитної бази, можливості запозичення коштів на фінансових ринках, максимальні розміри кредитів, величину відкритої валютної позиції та ряд інших важливих показників, які істотно впливають на діяльність банку.
У банківській практиці використовуються два методи управління капіталом:
o метод внутрішніх джерел поповнення капіталу;
o метод зовнішніх джерел поповнення капіталу.
За першим методом головним джерелом зростання капіталу є нерозподілений прибуток банку. Реінвестування прибутку - найприйнятніша і порівняно дешева форма фінансування банку, який прагне розширити свою діяльність. Такий підхід до нарощування капітальної бази дає змогу не розширювати коло власників, а отже, зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку і виключити зниження дохідності акцій внаслідок збільшення їх кількості в обігу.
Чистий прибуток банку, що залишився в його розпорядженні після сплати податків, може бути спрямований на виконання двох основних завдань:
1) забезпечення певного рівня дивідендних виплат акціонерам;
2) достатнє фінансування діяльності банку.
Завдання менеджменту полягає у визначенні оптимального співвідношення між величиною прибутку, що спрямовується на поповнення капіталу, та розміром дивідендних виплат акціонерам банку. Низький рівень дивідендів призводить до зниження ринкової вартості акцій та спонукає власників до їх продажу, що означає відплив акціонерного капіталу з банку. Така дивідендна політика не заохочує потенційних акціонерів і може створити проблеми при залученні ка-піталу в майбутньому, оскільки акції з низькими дивідендами не матимуть попиту на ринку.
Високий рівень дивідендних виплат приваблює акціонерів, але сповільнює процес накопичення капіталу. Це стримує зростання обсягу активних операцій, які генерують доходи банку, та підвищує загальний рівень ризику. Зниження надійності банку також може стати причиною відпливу капіталу через продаж акціонерами своїх акцій, які стають надто ризиковими. Дивідендна політика впливає не лише на внутрішні джерела поповнення капіталу, а й на зовнішні, адже можливості додаткового залучення капіталу значною мірою визначаються розміром дивідендів.
Оптимальною дивідендною політикою є така, яка максимізує ринкову вартість акцій банку. Дохідність акцій банку має бути не нижчою за дохідність інших видів інвестицій з таким самим рівнем ризику.
Одним із важливих факторів впливу на можливості банку залучати кошти у майбутньому є стабільність дивідендної політики. Для підтримання стабільного рівня дивідендних виплат банки останнім часом дедалі більшу частину своїх прибутків спрямовують на дані цілі. Це пов'язано як з підвищенням вимог з боку акціонерів, так і з тенденцією загального зниження дохідності банківської діяльності. Таке становище спонукає менеджерів банків до пошуку зовнішніх джерел поповнення капіталу.
Переваги методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:
1) незалежність від кон'юнктури ринку;
2) відсутність витрат із залучення капіталу зовні;
3) простота застосування, оскільки кошти просто переводяться
з одного бухгалтерського рахунку на інший;
4) відсутність загрози втрати контролю над банком з боку акціонерів.
Недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:
1) повне оподаткування, оскільки на поповнення капіталу
спрямовується чистий прибуток після виплати всіх податків;
2) виникнення проблеми зменшення дивідендів;
3) повільне нарощування капіталу.
Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел можливе кількома спосо-бами:
- емісія акцій;
- емісія капітальних боргових зобов'язань (субординований борг);
- продаж активів та оренда нерухомості.
Менеджмент банку вдається до зовнішніх джерел зростання капітальної бази в разі, коли потрібно забезпечити швидке отримання великих обсягів коштів. Наприклад, в умовах гіперінфляції капітал банків швидко знецінюється і при-бутку може навіть не вистачити на компенсацію витрат. Якщо органами бан-ківського нагляду переглянуті норми достатності капіталу, то перед менеджме-нтом банку постає завдання швидко й істотно наростити капітал, що можливо лише за
Loading...

 
 

Цікаве