WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Капітал банку та методи його оцінки - Курсова робота

Капітал банку та методи його оцінки - Курсова робота

управління капіталу банків полягає в залученні і підтримці достатнього розміру капіталу для здійснення операційної діяльності і захисту від ризику.
2. Методика розрахунку банківського капіталу, його аналіз і оцінка.
У процесі управління капіталом банку важливе значення має метод обчислення (оцінювання) величини капіталу. Розмір капіталу визначається з допомогою базового балансового співвідношення:
А = 3 + К, (2.1.)
де А - активи;
3-зобов'язання;
К - капітал банку.
А 01.01.2003= 2162923+202388=2365311 тисяч гривень
А 01.01.2002= 1352126+195644=1547740 тисяч гривень
Розмір банківського капіталу ВАТ КБ "Надра" станом на 01.01.2003р. становив 2365311 тисяч гривень , а на 01.01.2002 року 1547740 тисяч гривень. Капітал за цей період збільшився на 817571 тисяч гривень.
В банківській практиці є слідуючі методи обчислення розміру капіталу:
o Метод балансової вартості
o Метод ринкової вартості
o Метод "регулюючих бухгалтерських процедур".
Згідно з методом балансової вартості усі активи і зобов'язання банку оцінюються в балансі за тією вартістю, яку вони мали на момент придбання або випуску. Капітал розраховують за формулою:
К = А-3, (2.2.)
де А - активи;
3-зобов'язання;
К - капітал банку.
Балансова вартість - це метод оцінювання капіталу прийнятний в тому разі, коли балансова та ринкова вартість активів Зі зобов'язань не дуже різняться між собою. Але з часом дійсна вартість може значно відхилятися від первісної балансової вартості, що призводить до неадекватної оцінки банківського капіталу. У період, коли кредити та цінні папери знецінюються, метод оцінювання капіталу за балансовою вартістю не дає надійних результатів для визначення ступеня захисту вкладників від ризику.
Маємо можливість оцінити вартість капіталу за методом балансової вартості за підсумками діяльності комерційних банків України станом на 01.01.2002 року і на 01.01.2003 року на прикладі банку України "Надра" і найменшого - Фе-рмерського земельного банку:
Таблиця 2.1.
Сума активів, капіталу, зобов'язань ВАТ КБ "Надра" та Фермерського земельного банку станом на 01.01.2002р і на 01.01.2003р.
Тис. грн.
Банки України Активи Зобов'язання Капітал (балансовий К=А-3)
станом на 01.01.2003 станом на 01.01.2002 станом на 01.01.2003 станом на 01.01.2002р станом на 01.01.2003р станом на 01.01.2002р
"Надра" 1547770 2365311 1352126 2162923 1955644 202388
Фермерсь-кий земель-ний банк 12592 10063 4772 171 7820 9892
Як ми бачимо з таблиці 2.1. у вибраних двох банках зберігається загаль-ноукраїнська тенденція щодо збільшення обсягу балансового капіталу: банк "Надра" збільшив свій капітал на 106744 тисяч гривень, а Фермерський земе-льний банк на 2072 тисяч гривень, що є безумовно позитивним явищем.
Метод ринкової вартості полягає в тому, що активи та зобов'язання банку оцінюють за ринковою вартістю, виходячи з якої розраховують і капітал банку за формулою (2.2). Такий метод оцінювання капіталу є найкориснішим як для інвесторів та вкладників, так і для менеджерів банку. Ринкова вартість капіталу достатньо точно відбиває реальний рівень захищеності банку від ризику банк-рутства. Крім того, розглядуваний метод оцінювання є найдинамічнішими, оскільки ринкова вартість активів і зобов'язань, а отже, і капіталу може зміню-ватися щодня. Менеджмент банку має змогу приблизно оцінити зміну ринкової
вартості капіталу, виходячи з поточної курсової вартості акцій банку та їх кількості на ринку.
Оцінка капіталу за ринковою вартістю відбиває реальний стан банку та ступінь захисту вкладників. Але банки здебільшого не зацікавлені в такому підході до визначення розміру капіталу, оскільки інші методи розрахунку дають привабливіші результати і сприяють зміцненню становища на ринку. Крім того, не завжди можна оцінити активи та зобов'язання за ринковою вартістю, особливо в умовах недостатньо розвиненого ринку. Метод оцінювання капіталу за ринковою вартістю здебільшого використовується менеджментом банку для внутрішніх потреб і контролю.
Метод "регулюючих бухгалтерських процедур" полягає в обчисленні розміру капіталу за правилами, які встановлені регулюючими інстанціями. Правила в різних країнах різні, але часто такий підхід є спробою зробити банки на-дійнішими для сторонніх спостерігачів. З методом "регулюючих бухгалтерських процедур" капітал банку розраховується як сума ряду складових: акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку; резервних фондів, у тому числі на покриття кредитних і валютних ризиків, субординованих зобов'язань і інше.
Такий підхід має істотні недоліки, які полягають у розгляді боргових зобо-в'язань та резервів на покриття збитків як капіталу банку. Саме з цієї причини метод "регулюючих бухгалтерських процедур" постійно критикують зарубіжні економісти.
Питання про рівень достатності капіталу, який забезпечив би довіру до банку з боку вкладників, інвесторів, кредиторів та органів нагляду, є найсуперечливішим у теорії банківської справи. В економічній літературі це питання називають проблемою адекватності капіталу. Адекватність капіталу відображає рівень надійності та ризикованості банку і передбачає уявлення про банківський капітал як джерело покриття збитків. Об'єктивна потреба збільшувати капітал банку зумовлена інфляційними процесами, розширенням масштабів банківської ді-яльності та підвищенням рівня ризику, пов'язаного з мінливістю фінансових ринків. Через це вкладники висувають дедалі жорсткіші вимоги до розміру ка-піталу.
Враховуючи ту важливу роль, яку банки відіграють у будь-якому суспільстві, регулюючі органи багатьох країн протягом десятиріч встановлювали мінімальні норми (стандарти) достатності капіталу. Капітал банку був і далі залишається одним із показників, які регулюються в кожній країні.
У банківській практиці існують різні методи вивчення достатності капіталу.
1. Метод лівереджу (важеля) полягає у встановленні нормативу співвідно
шення власних та залучених коштів банку. Наприклад, якщо співвідношення
встановлено на рівні 5 %, то це означає, що залучені кошти банку не можуть
перевищувати капітал більш ніж у 20 раз. До 1998 року НБУ використовував
цей метод для розрахунку оціночного показника достатності капіталу банку. У
США в 1983 році норматив співвідношення власного капіталу до залучених
коштів становив 3%. Метод лівереджу має такі недоліки:
o не проводиться диференціація між різнимивидами капіталу;
o не враховується рівень ризикованості активних операцій;
o не беруться до уваги позабалансові зобов'язання та пов'язаний з ними ри
зик. У сучасній банківській практиці цей метод визначення достатності
капіталу може паралельно з іншими методами використовуватись як до
поміжний.
2. Метод порівняльного аналізу показників. За цим методом для оцінювання
адекватності капіталу використовуються розглянуті далі показники:
o відношення сукупного капіталу до сукупних активів;
o відношення сукупного капіталу до сукупних депозитних зобов'язань;
o відношення сукупного капіталу до ризикових активів, розраховуваних як су
ма всіх активів, крім готівки та державних цінних
Loading...

 
 

Цікаве