WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Теоретичні засади формування банківського капіталу в умовах ринкової економіки - Реферат

Теоретичні засади формування банківського капіталу в умовах ринкової економіки - Реферат

новітні технології (Інтернет, пластикові картки, банкомати тощо); заощадження повинні "працювати", приносити власникові дохід; можливість брати безпосередню участь у виборі активів, в які розміщуються заощадження; можливість заощаджувати не тільки в значних розмірах; поєднання заощаджень з досягненнями фінансового інжинірингу.
Між різними формами нагромадження заощаджень існують взаємозв'язок і взаємозалежність. Так, іноді окремі домашні господарства змушені робити заощадження в готівковій формі через неможливість придбати товари та послуги тоді, коли це потрібно. Відсутність розвинутої інфраструктури грошового ринку, його законодавча неврегульованість тощо спричинюють неможливість формування заощаджень у формі фінансових активів. Можливість інфляційного знецінення заощаджень зумовлює формування їх у натурально-речовій формі або нагромадження в іноземній вільно конвертованій валюті.
За мотивами утворення заощадження поділяють на мотивовані та немотивовані. Виходячи з того, що мотиви - це підстава, привід для певних дій та вчинків людини, можна вважати, що вони є явищем суб'єктивним, психологічного порядку. Огляд економічної літератури з аналізу мотивів формування заощаджень дає змогу стверджувати, що ними можуть бути:
- придбання товарів і послуг, оплата яких потребує значної суми грошей, що перевищує кошти, які залишилися після задоволення потреб (придбання автомобілів та інших товарів, які дорого коштують; вступ у ЖБК; організація відпочинку; здобуття освіти тощо);
- утворення заощаджень для страхування від усіляких випадковостей, забезпечення непередбачених витрат (зміни в соціально-економічному і політичному становищі країни, тимчасове непрацевлаштування, необхідність зміни місця проживання; для оплати медичного обслуговування тощо);
- покриття витрат, пов'язаних з дотриманням звичаїв та традицій (повноліття, одруження, допомога батьків дітям і т. п.);
- отримання додаткових доходів. За мету ставиться не лише максимізація доходу, а й водночас мінімізація можливих ризиків. З реформуванням відносин власності виникає можливість використання заощаджень, особливо населенням, на організацію і розширення підприємницької діяльності та придбання власності. Це сприяє отриманню додаткового прибутку і збільшенню доходів від підприємницької діяльності та власності в майбутньому;
- дотримання звичного рівня і структури споживання після виходу на пенсію та інші мотиви.
Наявність заощаджень, особливо населення, може бути немотивованою. Але це не означає, що немає причин для їх утворення. Причинами, зокрема, можуть бути: невідповідність між платоспроможним попитом населення на товари і послуги, з одного боку, та обсягами їх виробництва - з іншого; швидке зростання доходів, коли можливості для розширення споживання ще не привели до виникнення нових потреб; прагнення окремих громадян до нагромадження заради нагромадження; отримання окремими фірмами та групами населення доходів від тіньової економіки.
За стимулами, тобто спонукальними причинами, заінтересованістю в утворенні заощаджень, розрізняють добровільні та вимушені заощадження. Коли суб'єкти економіки свідомо та добровільно відмовляються від поточного споживання з метою забезпечення потреб у майбутньому, тоді мають місце добровільні заощадження. Коли ж суб'єкт економіки через певні зовнішні обставини змушений відмовитися від споживання, заощадження є вимушеними. Так, акціонерні товариства замість того, щоб акумулювати кошти своїх акціонерів, капіталізують частину одержаного прибутку, залишаючи її у своєму розпорядженні. Вимушені заощадження пов'язані з порушенням відтворювальних процесів у економіці країни. Зокрема вони мають місце в умовах розбалансування попиту і пропозиції, а також в умовах інфляції. За інфляції відбувається перерозподіл доходів між суб'єктами ринку та всередині їх - вона забирає в одних і віддає іншим. Ідеться про те, що скорочення в умовах інфляції доходів однієї частини фізичних осіб компенсується їх зростанням в іншої частини, темпи оплати праці якої випереджають темпи інфляції.
За умов інфляції втрачається можливість виконання грошима функції засобу нагромадження. Тому слід розмежовувати поняття "номінальні заощадження" та "реальні заощадження". Заощадження, виражені у дійсних на даний момент цінах, є номінальними. Скориговані на індекс цін номінальні заощадження називаються реальними.
Залежно від суспільних цілей нагромадження вирізняють заощадження у виробничій сфері та у сфері особистого споживання. За умов централізованої планово-адміністративної економіки зазначені сфери були чітко розмежовані: підприємства та організації здійснювали нагромадження виходячи з виробничих цілей, фізичні особи, позбавлені будь-якої можливості самостійно здійснювати заощадження виробничого призначення, - з метою лише особистого споживання. За умов переходу до ринкової економіки з реформуванням відносин власності з'являється можливість використання заощаджень населення на інвестиції та на організацію самостійної підприємницької діяльності.
За характером мобілізації розрізняють організовані та неорганізовані заощадження. Організовані заощадження мають місце тоді, коли в їх мобілізації та розміщенні беруть участь банківська система та небанківські фінансові установи. На вкладені таким чином заощадження їх власники через певний час отримують доходи. Згідно ізЗаконом України "Про банки і банківську діяльність" здійснення операцій щодо залучення та розміщення грошових вкладів іншими юридичними особами, крім банків, забороняється. Неорганізовані заощадження мають місце тоді, коли заощадження вкладаються у товари та майно або нагромаджуються у вигляді готівки. Наявність таких заощаджень невигідна не лише державі, а й їх власникам. Для держави це, зокрема, ускладнює процес регулювання грошової маси в обігу, власники ж позбавляються можливості отримання доходів у вигляді процентів, дивідендів тощо.
Оскільки доцільнішими є організовані заощадження, то зміцнення довіри юридичних і фізичних осіб до банківської системи стає першочерговим завданням. Саме організовані заощадження слугують найважливішою складовою ресурсної бази банківської системи.
За рівнем обчислення виділяють заощадження на мікроекономічному та макроекономічному рівнях. На мікроекономічному рівні вони розглядаються як різниця між особистим післяподатковим доходом громадянина та його споживанням, а на макроекономічному рівні - як різниця між валовим наявним доходом та кінцевим споживанням. Слід ураховувати відмінності між ВВП і валовим національним чи наявним доходами, які на практиці є дуже суттєвими.
ВВП - це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених резидентами всередині країни протягом певного періоду. Однак ВВП не враховує первинні доходи, зароблені за кордоном або виплачені нерезидентам. Тому застосовується ширший показник - валовий національний дохід (ВНД), який враховує як ВВП, так і чисті первинні зовнішні доходи. Різниця між ВНД та ВВП утворюється за рахунок чистого доходу, отриманого від операцій у міжнародному обміні. Отже, ВНД відображає внутрішні первинні доходи резидентів плюс їхні чисті зовнішні первинні доходи. Наголосимо, що за рахунок первинних доходів резидентів можуть надаватися трансферти нерезидентам, і навпаки - за рахунок первинних доходів нерезидентів можуть надаватися трансферти резидентам. Цю обставину враховує валовий наявний дохід (ВНДН), який обчислюється як сума ВНД і чистих зовнішніх поточних трансфертів. ВНДН характеризує вторинний розподіл доходу,
Loading...

 
 

Цікаве