WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Теоретичні засади формування банківського капіталу в умовах ринкової економіки - Реферат

Теоретичні засади формування банківського капіталу в умовах ринкової економіки - Реферат

інституціональних секторів економіки виділяють заощадження: нефінансових корпорацій; фінансових корпорацій; держави (державних установ); домашніх господарств; некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. Виходячи з того, що основними суб'єктами ринкових відносин є фірми, тобто виробники товарів (робіт, послуг), держава та домашні господарства, розрізняють заощадження фірм, держави та домашніх господарств. Оскільки в ринковій економіці переважає приватна власність, а отже, власниками фірм є фізичні особи - суб'єкти домашніх господарств, то більшість версій теорій заощаджень, особливо західних, виходить саме з формування їх у домашніх господарствах. Останні є споживчими одиницями та учасниками виробничої діяльності у двох формах: постачання робочої сили для різних типів інституціональних одиниць і безпосередньої зайнятості на власних, некорпоративних підприємствах.
Усі доходи, які отримують домашні господарства, можна розділити на такі групи: дохід за працю; дохід від власності, тобто економічна вигода, отримана власником невироблених активів (матеріальних і нематеріальних) і фінансових активів у результаті передання їх для використання іншій інституціональній одиниці; трансфертні доходи, серед яких основне місце посідають пенсії, стипендії та інші соціальні виплати.
Заощадження фірм формуються за рахунок прибутку та амортизації. В Україні проблема заощаджень фірм є надзвичайно складною, оскільки значна кількість підприємств є збитковими. У цій площині сконцентровано цілий вузол питань як економічного, так і соціального характеру, що потребують свого вирішення.
Рис. 1.1. Класифікація видів заощаджень
Одним з першочергових питань є зниження розміру податків, спрощення системи їх нарахування і справляння. Державні заощадження мають місце у разі перевищення бюджетних доходів над бюджетними витратами. Вони визначаються як різниця між чистими податками та державними закупівлями товарів і послуг. Бюджетний дефіцит впливає на процес "заощадження - інвестиції" через механізм монетизації дефіциту. У довгостроковому періоді державні закупівлі однозначно негативно впливають на економічний розвиток, витискуючи інвестиції. У короткостроковому періоді збільшення державних закупівель веде до приросту доходу шляхом збільшення видатків на таку саму величину, що стимулює сукупний попит. Однак наявність державних заощаджень - скоріше виняток з правила і, розглядаючи заощадження за цією ознакою в сучасній дійсності, від них можна абстрагуватися (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
ПОКАЗНИКИ ДЕФІЦИТУ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ
Показник 1995 р. 1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р.
У процентах до ВВП:
доходи Зведеного бюджету 38,0 37,0 30,1 27,8 25,3 27,7 26,7
видатки Зведеного бюджету 44,6 41,9 36,7 30,0 26,8 27,0 27,4
дефіцит Зведеного бюджету 6,6 4,9 6,6 2,2 1,5 0,7 0,6
Дефіцит Зведеного бюджету щодо доходів (%) 17,4 13,2 21,9 7,9 5,9 ? 2,2
З даних таблиці видно, що має місце дефіцит Зведеного бюджету України. Однак його рівень (у % до ВВП) має тенденцію до зниження - з 6,6 % у 1995 р. до 1,5 % у 1999 р. Це зумовлено не економічним розвитком, оскільки протягом зазначеного періоду відбувся значний спад виробництва і, як наслідок, зросли вимушена неповна зайнятість і безробіття значної частини працездатного населення, знизився рівень життя населення, поглибилося його розшарування за рівнем грошових доходів і розподілом майна, більша частина населення була неспроможна робити заощадження, поширилося приховування грошових доходів громадян від оподаткування - їх тінізація. Це спричинило скорочення платоспроможного попиту населення, зменшення можливостей формування внутрішніх інвестиційних ресурсів. Дефіцит бюджету не лише стримував інвестиції, а й сприяв підвищенню процентних ставок. Контрасти у матеріальному становищі різних верств населення перевищили в Україні критично допустимий рівень, який визначає поріг соціальної стабільності. "Якщо у Чехії, Угорщині та Польщі доходи 10 відсотків найбагатших сімей перевищують відповідні доходи бідних у 4,5-5,5 раза, то у нас - більш як у 10 разів. І це без врахування того, що значна частина доходів багатих приховується в тіні" [145, с. 4].
В Україні 2000 р. був першим роком, коли держава почала заощаджувати за рахунок бюджету. Однак є очевидним, що збільшення бюджетних надходжень у 2000 р. стало можливим насамперед завдяки сприятливій зовнішньоекономічній кон'юнктурі, включенню до бюджету позабюджетних коштів, а також суттєвому збільшенню інфляційного податку. У 2001 р. дефіцит зведеного бюджету становив 0,6 % до ВВП.
Основну роль у сукупному доході домогосподарств відіграють грошові доходи, обсяг і структура яких є важливими економічними показниками рівня життя населення. Водночас заощадження домашніх господарств у замкнутій економіці - це фактично єдине джерело надходження коштів на грошовий ринок. За його рахунок інші інституціональні одиниці можуть збільшити свої інвестиції та/або профінансувати бюджетний дефіцит. Якщо формування заощаджень уповільнюється чи припиняється, починаються скорочення інвестицій та "проїдання" раніше нагромаджених заощаджень. Коли протягом певного періоду витрати на споживання більші за отриманий за цей період дохід, виникають від'ємні заощадження, які покриваються за рахунок заощаджень минулих періодів та/або позик. В економічній літературі існує думка, що від'ємні заощадження - це чисте зростання заборгованості за споживчим кредитом [81, с. 409]. Від'ємні заощадження виникають, як правило, в умовах інфляції, коли населення перестає робити нові заощадження і витрачає попередні під загрозою втрати їх від інфляції та інших факторів соціально-економічного характеру. Структуру грошових доходів і витрат населення характеризують дані, наведені у табл. 1.2.
Таблиця 1.2
СТРУКТУРА ГРОШОВИХ ДОХОДІВ І ВИТРАТ НАСЕЛЕННЯ (%)
Показник 1995 р. 1997 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р.
Грошові доходи (всього) 100 100 100 100 100
в тому числі:
оплата праці 59,0 51,1 49,6 48,9 51,6
доходи від продажу продуктів сільського господарства 2,5 3,0 4,6 5,2 6,9
пенсії та допомоги, стипендії 19,5 25,0 23,8 20,9 20,9
продаж іноземної валюти 3,0 12,4 5,9 4,8 4,0
інші надходження 16,0 8,5 16,1 20,2 16,6
Грошові витрати та заощадження (всього) 100 100 100 100 100
в тому числі:
купівля товарів і оплата послуг 81,3 66,5 70,2 71,5 76,3
податки таінші витрати 9,1 11,9 13,9 17,5 14,9
придбання іноземної валюти 8,1 16,2 8,2 4,7 3,5
приріст заощаджень і придбання цінних паперів 1,5 5,4 7,7 6,3 5,3
Перевищення доходів над витратами, у відсотках до грошових доходів 6,5 4,3 3,8 3,6 6,0
З даних таблиці видно, що найбільшу частку в структурі грошових доходів населення становить оплата праці. За останні роки вона дещо знизилася (з 59 % у 1995 р. до 51,6 % у 2001 р.). Це відповідало і відповідає негативним тенденціям, притаманним економіці України, зокрема спаду виробництва, скороченню зайнятості населення, тінізації економіки. За експертними оцінками, нині частки тіньової та офіційної економіки фактично зрівнялися. Тіньова економіка призводить до значних втрат бюджетних ресурсів, унеможливлює створення сприятливого інвестиційного середовища, дестабілізує грошовий обіг тощо. Нині в ній обертається 40 %, а то й більше, від валового внутрішнього продукту. Вона обходиться в 10-12 млрд. грн., які щорічно недоодержує державний бюджет [145, с. 5]. Ідеться, насамперед, про значне податкове навантаження на фонд оплати

 
 

Цікаве

Загрузка...