WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитні відносини та їх вплив на захист інтересів учасників і кредиторів банку - Реферат

Кредитні відносини та їх вплив на захист інтересів учасників і кредиторів банку - Реферат

документи в багатьох інстанціях, зокрема й БТІ (звичайно ж, всі установи вимагають плату за свої послуги). Нотаріус, за законом, несе відповідальність за свої дії, тобто й за достовірність посвідчених ним угод. Проте відповідальності БТІ за достовірність документів, які надаються для посвідчення угод, не встановлено. Тому актуальним є створення досконалої системи реєстрації нерухомого майна, а для цього необхідно прийняти відповідний законодавчий акт.
Доцільність державної реєстрації застави рухомого майна полягає в тому, що заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав і заставодержателями застав, зареєстрованих пізніше. Державна реєстрація застави не є елементом форми угоди про заставу майна і тому недотримання вимог нормативних актів стосовно такої реєстрації не може бути підставою для визнання відповідної угоди недійсною.
Деяку неузгодженість у кредитні правовідносини внесено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Банкам складно порушити процедуру банкрутства. Це питання вирішує господарський суд за умови, що боржник не повернув кредитодавцю борг у розмірі не меншому за 300 мінімальних заробітних плат. Яким чином кредитор може повернути борг, менший за визначений розмір, закон не визначає. Кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана від продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.
Важливим є питання про джерело сплати процентів. Згідно з чинним законодавством України до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами та депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку із веденням господарської діяльності платника податку. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом і сплати процентів (комісій), за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених договором. Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат не включаються витрати платника податку на сплату штрафів і/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору чи за рішенням відповідних державних органів, суду, господарського або третейського суду. Отже, за наявності домовленості сторін про відстрочення погашення кредиту та сплати підприємством процентів за користування простроченим кредитом, отриманим у зв'язку з веденням господарської діяльності, сума таких процентів включається до складу валових витрат. За відсутності домовленості сторін про відстрочення погашення кредиту та застосування банком штрафних санкцій за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у розмірах, передбачених договором, сума таких процентів не включається до валових витрат.
Що стосується питання затримки позичальником сплати процентів, то банк має право зменшувати свої валові доходи, в тому числі й призупинити нарахування процентів за кредитною угодою, за умови застосування механізму врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості, визначеної Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". У разі невиконання цієї умови банк не має права самостійно призупинити нарахування процентів за кредитною угодою та зменшувати відповідно свої валові доходи. Якщо терміни звернення до господарського суду були порушені, то погашення кредиту та процентів за ним здійснюється із загальних резервів банку, створених за рахунок його чистого прибутку.
За вирішення питання щодо процентів, нарахованих за фінансовим або товарним кредитом, використаним підприємством на придбання основних фондів, слід ураховувати таке. Згідно з чинним законодавством у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, пов'язаних з цим придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, якщо платник податку на прибуток підприємства зареєстрований платником податку на додану вартість.
Отже, витрати платника податку, пов'язані з придбанням основних фондів виробничого призначення, збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму вартості їх придбання і на суму витрат, понесених через таке придбання, у тому числі й витрат, пов'язаних зі сплатою процентів за придбані на умовах товарного кредиту основні фонди. Зазначене стосується і процентів за фінансовими кредитами, що залучаються для придбання основних фондів.
У разі несвоєчасного погашення кредиту або процентів за користування ним банк має право видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання. Таке право має бути передбачене в кредитному договорі, а рахунок позичальника, з якого здійснюється стягнення боргу, має знаходитися у банку, що надав кредит. Ідеться фактично про право примусового списання заборгованості за кредитом і процентами лише банком, який водночас є обслуговуючим для клієнта та його кредитором. Такий підхід обмежує права банків-кредиторів, які не є обслуговуючими для кредитоодержувачів. Тому доцільною вбачається пропозиція про надання права видавати наказ про примусову оплату боргового зобов'язання за кредитним договором усім банкам-кредитодавцям, а не лише тим із них, які обслуговують рахунок позичальника.
Підсумовуючи зазначимо, що для забезпечення ефективнішого захисту прав кредиторів-банків щодо повернення вкладених коштів, необхідно законодавчо врегулювати кредитні відносини, зокрема шляхом прийняття закону "Про банківський кредит". Він має забезпечити системний підхід до правового регулювання питань надання, використання і повернення банківського кредиту. Водночас потрібно законодавчо закріпити принцип підвищеної відповідальності позичальника за повне і своєчасне повернення банківського кредиту.
Література
1. Прозовнішньоекономічну діяльність: Закон України // Все про бухгалтерський облік - 1999. -№ 24.
2. Абалкин Л. И. Конечные народнохозяйственные результаты (сущность, показатели, пути повышения). - М.: Экономика, 1982. - 183 с.
3. Абрамова Г. П. Маркетинг: вопросы и ответы. - М.: Агропромиздат, 1991. - 159 с.
4. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учебник. - М.: Юристъ, 1999. - 368 с.
5. Автоматизированные системы обработки экономической информации / Под ред. В. С. Рожнова. - М.: Финансы и статистика, 1986. - 272 с.
6. Автоматизированные системы обработки экономической информации / Под ред. В. С. Рожнова. - М.: Финансы и статистика, 1986. - 272 с.
7. Айламазян А. К. Информация и информационные системы. - М.: Радио и связь, 1982. - 160 с.
8. Аксененко А. Ф. Информационное обеспечение экономического анализа. - М.: Финансы, 1978. - 80 с.
Loading...

 
 

Цікаве