WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитні відносини та їх вплив на захист інтересів учасників і кредиторів банку - Реферат

Кредитні відносини та їх вплив на захист інтересів учасників і кредиторів банку - Реферат

кредитора на забезпечення боргу в такий спосіб.
Порукою може бути забезпечена лише дійсна вимога. Отже, порука має додатковий (акцесорний) характер: визнання недійсним основного зобов'язання, що забезпечується укладанням поруки, незалежно від тих підстав, за якими основне зобов'язання визнається недійсним, спричинює беззаперечну недійсність і поруки.
У законодавстві окремих країн акцесорність є критерієм розмежування двох понять: поручительства і гарантії. Якщо йдеться про акцесорність, то це поручительство, а коли акцесорність відсутня - це гарантія. Гарант залишається зобов'язаним і тоді, коли основне зобов'язання з будь-яких причин визнається недійсним.
Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, недодержання цієї вимоги спричинює недійсність договору поруки.
У разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Це означає, що кредитор може вимагати виконання договору як від боржника, так і від поручителя, якщо інше не передбачено договором поруки. Поручитель відповідає в тому самому обсязі, що й боржник. Тобто він відповідає за основний борг, сплату процентів та неустойки, а також за відшкодування заподіяних збитків, якщо інші умови не передбачені договором поруки. Якщо поручитель не бажає нести відповідальність у повному обсязі, в договорі поруки слід зазначити конкретний розмір його відповідальності, інакше поручитель відповідатиме у повному обсязі. Зазначена норма законодавства не поширюється на гарантію. У зв'язку з цим, якщо в договорі, зокрема між банком і гарантом, відсутня умова про відповідальність гаранта у вигляді сплати пені за прострочення платежу позичальником, у господарського суду немає правних підстав для покладання цієї відповідальності на гаранта. Боржник і поручитель залишаються боржниками до остаточного погашення боргу (виконання основного договору).
За боржника можуть одночасно поручитися кілька осіб-поручителів. У цьому разі такі поручителі є між собою солідарними боржниками перед кредитором.
Поручитель, який виконав зобов'язання за боржника, набуває всіх прав кредитора за цим зобов'язанням. Це означає передусім, що поручитель як новий кредитор у зобов'язанні зберігає право вимоги до боржника (регресні вимоги). Якщо кілька поручителів виконали зобов'язання перед кредитором, то кожен з них має право зворотної вимоги до боржника у розмірі виплаченої цим поручителем суми.
На практиці гарантію часто ототожнюють з порукою. Це пов'язано з тим, що норми ЦК України не дають визначення поняття "гарантії", в них ідеться лише про те, що правила статей про поруку поширюються на гарантії, які видаються одними організаціями для забезпечення погашення заборгованості інших, якщо інше не встановлено законодавством.
Відмінності гарантії від поруки такі:
1. На відміну від поруки гарантія може бути односторонньою цивільно-правовою угодою, що ґрунтується на волевиявленні однієї особи - гаранта.
2. Гарант несе субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто він повністю виконує зобов'язання, але лише за умови відсутності в основного боржника коштів, необхідних для належного виконання зобов'язання. Поручитель, якщо іншого не встановлено договором поруки, у разі невиконання зобов'язання боржником відповідає разом із ним перед кредитором солідарно.
3. Оформлення гарантії договором не обов'язкове, тоді як для поруки закон цього вимагає. Якби гарантія ґрунтувалася лише на договорі і при цьому закон поширював на неї правила поруки, то в ній як у самостійному виді забезпечення зобов'язань не було б потреби. Тому, характеризуючи гарантію, законодавець акцентує увагу на тому, що вона видається, а не укладається в договірному порядку (договори не видаються). Отже, всі договори гарантії, що є на практиці, не суперечать закону. Гарантія є самостійним видом забезпечення зобов'язань ще й тому, що на відміну від поруки вона може бути односторонньою цивільно-правовою угодою, заснованою на волевиявленні однієї особи - гаранта, який бере на себе зобов'язання щодо субсидіарної відповідальності за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором у повному обсязі або частково. Якщо гарантію видано не кредитодавцю, а кредитоодержувачу для забезпечення виконання останнім кредитних зобов'язань згідно з угодою, укладеною між ними, то її можна розцінювати за певних умов як гарантію на користь третьої особи (кредитодавця) із застосуванням при цьому правил ст. 160 ЦК України.
4. Якщо поручитель, коли інше не встановлено договором поруки, відповідає в тих самих межах, що й боржник, то гарант у договорі може обмежити розмір своєї відповідальності частиною зобов'язань боржника. Тобто передбачене гарантією зобов'язання обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію.
Отже, під гарантією слід розуміти зобов'язання гаранта, що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала відповідно до умов гарантійного зобов'язання певну грошову суму. Виплачуючи кредиторові принципала відповідну грошову суму, зазначену у гарантії, гарант має право зажадати від принципала в порядку регресу відшкодування сплачених за гарантією сум, якщо інше не передбачено договором гаранта з принципалом.
У ролі гаранта та поручителя може виступати банк. У такому разі йдеться про банківську гарантію або поруку. Надаючи гарантію (поруку), банки повинні переконатися у кредитоспроможності клієнта, оскільки видача гарантій (поруки) по суті має кредитний характер. Фактично банки беруть на себе зобов'язання у разі несплати клієнтом у строк належних платежів здійснити їх за рахунок власних ресурсів. Якщо кредитоспроможність клієнта банку невідома або викликає сумнів, то банківська гарантія або порука видається під відповідне забезпечення, тобто супроводжується відповідною заставою майна та майнових прав. Як застава можуть використовуватися депозити клієнта, розміщені у банку, що видає гарантію (поруку). Гарантії та поруки деякий час були досить поширені у банківській практиці. Але ефективність їх як засобу забезпечення повернення банківського кредиту значно послаблювалася необізнаністю працівників банків і підприємців з правилами оформлення гарантій чи порук. Деякі банки з легкістю видавали за певну платню так звані гарантійні листи за укладеними іншими особами угодами. Оформлялися "гарантійні листи" з порушенням вимог чинного законодавства, тому за розгляду подібних справ в арбітражних судах до уваги не бралися. Такі банки-гаранти мали певні фінансові проблеми. В окремих з них Національний банк України відкликав ліцензії на здійснення банківських операцій, щодо деяких прийняв рішення про реорганізацію чи ліквідацію.
Зауважимо, що розмір гарантій, надаваних банком, регулюється НБУ. Таке регулювання здійснюється, аби недопустити надання банками економічно необґрунтованих гарантій або порук, появи чи зростання обсягів проблемних кредитів, а також для додержання банками відповідного рівня ліквідності та платоспроможності. Одним з використовуваних НБУ способів регулювання є встановлення банку економічних нормативів, зокрема: нормативу
Loading...

 
 

Цікаве