WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Страхування вкладів фізичних осіб: практика та шляхи її вдосконалення - Реферат

Страхування вкладів фізичних осіб: практика та шляхи її вдосконалення - Реферат

чином дає змогу банку вижити за наявності фінансових проблем. Приймаючи на себе високі ризики без втрати вкладів, банки, з одного боку, збільшують вірогідність свого банкрутства, а з іншого - спричинюють зростання витрат, пов'язаних з компенсацією коштів своїм вкладникам. Останнє може підірвати стабільність системи страхування вкладів.
Як правило, обмеження на розмір відшкодування встановлюються таким чином, аби дрібні вклади страхувалися майже повністю, а великі - частково, причому в окремих країнах частка компенсації визначається за принципом: чим більша сума вкладу, тим у меншій частці вона підлягає відшкодуванню. Директива ЄС рекомендує страхувати вклади у розмірі до 20 тис. ЄВРО, у США максимальний розмір страхового покриття становить 100 тис. доларів, у Великобританії - 75 % вкладу, але не більше 10 тис. фунтів стерлінгів. В Україні розмір відшкодування передбачався не більше 500 грн., або близько 200 дол. США (за середнього курсу дол. за 1998 р. - 2,4495 грн.). У 2000 р. цей розмір в доларовому еквіваленті знизився і становив близько 92 дол. США (за середнього курсу 5,4402 грн. за 1 дол.). Законом України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб", прийнятим у вересні 2001 р., максимальний розмір відшкодування на одного вкладника збільшено до 1200 грн.
Варто наголосити, що девальвація гривні щодо до американського долара впливає не лише на зниження реального розміру відшкодування суми вкладів одного вкладника, а й на знецінення гривневих активів фонду. Явно занижений розмір страхового відшкодування не вирішує, на наш погляд, головного завдання страхування - забезпечення захисту інтересів фізичних осіб - вкладників банків. Для більшості солідних банків визначений Законом максимальний розмір відшкодування - це мінімальна сума вкладу, яку такі банки приймали і приймають від фізичних осіб. Тому, визначаючи оптимальний розмір відшкодування вкладів, слід ураховувати як інтереси вкладників, так й інтереси та можливості банківської системи. Було б доцільно, зокрема, підвищити максимальний розмір відшкодування за вкладом і прив'язати його до курсу вільно конвертованої валюти (долара США або ЄВРО) чи мінімальної заробітної плати. Можливе й сумісне використання цих показників: перший - у разі страхування вкладів в іноземній валюті, а другий - вкладів у національній валюті. Це сприятиме підвищенню довіри населення до банків, оскільки дасть змогу зменшити ризик знецінення вкладів унаслідок інфляції.
Пріоритетне відшкодування дрібних вкладів населення пояснюється, зокрема, такими причинами:
страхування вкладів вимагає від банків значних грошових коштів, у ряді випадків і бюджетних коштів, що змушує державу обмежувати граничні розміри відшкодування збитків вкладникам;
значна питома вага вкладів припадає на дрібних вкладників, тому страхування їх вкладів має велике значення з погляду забезпечення високої норми заощаджень і підтримування соціально-політичної стабільності в країні;
дрібні вкладники, значна частка яких належить до соціально незахищених верств населення, неспроможні самостійно правильно оцінити стан справ на ринку банківських вкладів і фінансову стійкість банків, а отже, прийняти економічно виважені рішення.
Важливе місце в системах страхування вкладів відведено джерелам формування коштів, необхідних для страхових виплат. Існує два способи формування таких коштів: перший пов'язаний із заздалегідь створюваним страховим фондом, з якого здійснюються платежі за вкладами в разі їх недоступності; другий передбачає, що страховий фонд не створюється, а кошти починають акумулюватися лише за виникнення потреби у страхових відшкодуваннях вкладів. В останньому випадку суттєвим є те, щоб надходження таких коштів було гарантованим і достатнім для покриття зобов'язань банку (чи банків), у якого вклади стали недоступними.
Попереднє створення фонду страхування сприяє підвищенню довіри до системи страхування загалом. Це, зокрема, пояснюється оперативнішим порядком відшкодування системою страхування вкладникам втрат. Більше того, суттєво знижується рівень витрат, пов'язаних з формуванням фонду страхування та питанням банкрутства банків.
Вирішуючи питання про джерела формування фонду страхування, слід ураховувати таке. По-перше, вони повинні бути достатніми, щоб забезпечити відшкодування втрат за вкладами. По-друге, потрібно зважати на ступінь ризику конкретного банку, оскільки чим ризиковіша діяльність конкретного банку, тим більша вірогідність появи у нього проблем із виконанням зобов'язань перед вкладниками. З огляду на це такі банки повинні сплачувати вищі страхові внески, ніж банки, що ведуть зважену ризикову політику. Однак на практиці досягти взаємозв'язку між розміром страхових внесків і ризиковістю діяльності конкретного банку дуже важко. Це пов'язано зі складністю об'єктивного визначення ступеня ризиковості діяльності конкретного банку, значною трудомісткістю та наявністю висококваліфікованих фахівців. Тому доцільно, на наш погляд, використовувати економічні нормативи, застосовувані органами банківського регулювання та нагляду, зокрема, норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності банку).
Диференціація розміру страхового внеску залежно від рівня ризиковості банку дає змогу зменшити розміри субсидіювання проблемних банків фінансово стійкими, однак не ліквідує прагнення банків до проведення занадто ризикових операцій. Запобігання занадто ризиковим операціям має досягатися комплексом заходів, серед яких, зокрема, -участь у системі страхування лише фінансово стійких банків та ефективність банківського регулювання і нагляду.
Варто також зауважити, що розмір і джерела страхових відшкодувань мають ураховувати реалії економіки та банківської системи. Адже чітко визначений розмір страхових внесків для окремих банків (особливо фінансово слабких) може бути непосильним чи суттєво вплинути на їх фінансову стійкість. Так, чистий прибуток банків України зменшився з 1076 млн грн. у 1996 р. до 513 млн грн. у 1999 р. У доларовому еквіваленті зменшення становило 424 млн дол. США (за середнього за період курсу гривні до долара: у 1996 р. - 1,8295 грн.; у 1999 р. - 4,1304 грн.). За 2000 р. банки мали збитки на 30 млн грн., а за 2001 р. - чистий прибуток на 530 млн грн. Капітал банків у гривневому обчисленні збільшився з 3156 млн грн. у 1996 р. до 7854 млн грн. у 2001 р., однак у доларовому еквіваленті знизився відповідно з 1671 млн дол. США до 1482 млн дол. США.
Отже, за визначення джерел формування та розміру страхових внесків необхідний зважений підхід. Як доводить практика, без участі держави жодна система страхування вкладів (особливо країн з перехідною економікою) не здатна відшкодувати втрати, пов'язані з неспроможністю банків виконати свої зобов'язання перед вкладниками. Початковий внесок держави стає основою для створення фонду страхування вкладів. В Україні початковийвнесок держави становив 20 млн грн. і був зроблений Національним банком України. Комерційні банки сплатили початковий збір до Фонду гарантування
Loading...

 
 

Цікаве