WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Основи захисту прав та інтересів учасників і кредиторів банку - Реферат

Основи захисту прав та інтересів учасників і кредиторів банку - Реферат

декількома критеріями - за строками залучення, категорією вкладника та видом валюти. Наслідками такої диференціації, з погляду НБУ, мала стати зміна структури пасивів банків у бік зростання в них частки довгострокових ресурсів як джерела довгострокового кредитування виробництва. Банкам також вигідніше працювати з довгостроковими вкладами. Однак, на нашу думку, однією диференціацією резервних вимог цієї мети досягти дуже складно, а то й неможливо. Потрібні, щонайменше, макроекономічна стабілізація вкраїні, фінансова стійкість банківської системи, а також довіра фізичних і юридичних осіб до неї.
Залишивши на попередньому рівні розмір нормативу резервування за депозитами до запитання (крім 10.12.2001), Національний банк України зменшив розміри резервування за строковими депозитами юридичних і фізичних осіб. Разом із тим для вкладів фізичних осіб в іноземній валюті встановлений розмір нормативу резервування до 10.02.2001 р. не залежав від строків. Таким чином стимулюється робота банків з національною валютою. Однак такий порядок убачається не зовсім логічним. Слід ураховувати той факт, що сьогодні населення переважно здійснює короткострокове, а не довгострокове вкладання коштів, причому останнє за кілька звітних періодів здебільшого здійснюється в іноземній валюті. Тому доцільним було б диференціювати розмір норми резервування залучених від фізичних осіб коштів в іноземній валюті залежно від строку, як це робиться з вкладами в національній валюті. Кожен банк мав би можливість самостійно вирішувати, роботі з якою валютою йому віддавати перевагу, формуючи довгострокові пасиви.
Залежність розміру нормативу резервування від виду валюти встановлено для депозитів фізичних осіб і не поширюється на депозити юридичних осіб (за винятком довгострокових коштів з 15.04.2001 р.). Зокрема, це можна пояснити тим, що юридичним особам, на відміну від фізичних осіб, встановлено низку обмежень на вільне придбання валюти. Вони можуть розміщувати на депозити тільки ті кошти в іноземній валюті, що надійшли їм як виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), причому попередньо зменшені на суму обов'язкового валютного продажу. Крім того, юридичні особи зобов'язані зберігати кошти у банках і здійснювати свої розрахунки у безготівковій формі (за винятком чітко обумовлених випадків, коли їм дозволяється зберігати кошти у касі та здійснювати готівкові розрахунки). Отже, пріоритетним напрямом є стимулювання зберігання в національній валюті коштів фізичних осіб. Цей висновок підтверджується також диференціацією НБУ розміру нормативів резервування залежно від категорії вкладника - за строковими вкладами фізичних осіб вона на декілька процентних пунктів менша, ніж за вкладами юридичних осіб. Зауважимо, що собівартість залучення коштів від фізичних осіб більша, ніж від юридичних осіб, зокрема внаслідок необхідності сплачувати збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Окрім того, НБУ враховує те, що значна частка готівки знаходиться саме у населення.
НБУ й далі проводить політику диференціювання нормативів резервування. Так, з 10.04.2002 р. внесено зміни в окремі нормативи формування банками обов'язкових резервів: за короткостроковими коштами і депозитами юридичних осіб у національній валюті - 6 %, в іноземній - 12 %; за короткостроковими коштами і депозитами фізичних осіб у національній валюті - 2 %, в іноземній - 12 %; за довгостроковими коштами і депозитами юридичних і фізичних осіб у національній валюті - 0, в іноземній - 10 %; за коштами до запитання в національній та іноземній валюті - 14 %.
Водночас необхідно враховувати окремі вади диференціювання нормативів резервних вимог. Так, установлення пільги щодо довгострокових коштів може призвести до маніпулювання банками складом своїх депозитів. Ідеться про можливість переведення частини залучених банками депозитів до категорії пільгових, за якою НБУ встановлює пільговий розмір нормативів резервних вимог. Банки, зокрема, можуть укласти довгострокову депозитну угоду, передбачивши в ній умову дострокового вилучення клієнтом коштів без зниження розміру депозитного процента, виплачуваного йому банком. Отже, встановлення пільг щодо нормативів резервування повинно враховувати ситуацію на грошовому ринку, супроводжуватися посиленням контролю з боку НБУ та підвищенням відповідальності банків за порушення положень обов'язкового резервування коштів.
Виходячи з викладеного можна зробити такі висновки та пропозиції. По-перше, не слід повністю відмовлятися від використання нормативів обов'язкового резервування як інструменту грошово-кредитної політики. Потрібно вдосконалити механізм використання цього інструменту з урахуванням реалій, що складаються в економіці та на грошовому ринку. По-друге, основним має бути щомісячний період, протягом якого здійснюється контроль за формуванням обов'язкових резервів. По-третє, слід увести плату за зберігання банками обов'язкових резервів у НБУ. По-четверте, доцільно формувати обов'язкові резерви у тій валюті, в якій банками залучені кошти. По-п'яте, диференціація нормативів резервування має супроводжуватися посиленням контролю з боку НБУ та підвищенням відповідальності банків за порушення положень обов'язкового резервування.
Формування резервів за активними операціями істотно впливає на капітал банку та його структуру. Загальна сума резервів за активними операціями на 1.01.2002 р. становила 3188,6 млн грн., у тому числі резерв на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями - 2958,0 млн грн., або 92,8 % від загальної суми резервів за активними операціями. Тому зупинимося на питаннях формування банками резервів під кредитні ризики.
Резерви як метод зниження кредитного ризику базуються на принципах міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, зокрема на принципі обачливості (обережності). Цей принцип передбачає, що активи та пасиви мають бути оцінені та відображені в обліку розумно, з достатньою мірою обережності. За таким принципом доходи обліковуються, коли можливість їх отримання стає цілком очевидною, а витрати та збитки - коли їх здійснення є ймовірною, можливою подією. Принцип обачливості дає змогу уникнути завищення оцінки активів і доходів, а також недооцінення зобов'язань і витрат. Передбачені потенційні збитки мають бути відображені в результатах звітного періоду, а не переноситися на наступні. Реалізація цього принципу вимагає ведення банками спеціальних рахунків сумнівних активів, резервів під знецінювання активів і можливих втрат за сумнівними активами, резервів під ризики та платежі [205, с. 4].
Створення резервів під передбачені втрати від ризиків здійснюється з метою уникнення моментального погіршання фінансового результату та зниження рівня власного капіталу банку. Технічно створення резервів відбувається шляхом віднесення на валові витрати сум, які відзеркалюють уявлення про можливі втрати.
Loading...

 
 

Цікаве