WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Основи захисту прав та інтересів учасників і кредиторів банку - Реферат

Основи захисту прав та інтересів учасників і кредиторів банку - Реферат

банкам ефективніше управляти банківськими ресурсами та підтримувати належну ліквідність. Це пов'язано, зокрема, з тим, що визначення обсягу обов'язкових резервів здійснюється за формулою середньоарифметичної за звітний період. Ураховуючи, що обов'язкові резерви - досить жорсткий інструмент монетарної політики, найбільш оптимальним періодом слід уважати місяць з контролем на звітну дату. Зауважимо, що Європейський центральнийбанк використовує запізнювальний метод формування обов'язкових резервів з лагом, рівним 1 міс. + 24 дн. За розрахунку, наприклад, резервних вимог за травень, фактичне депонування обов'язкових резервів на рахунках у національних центральних банках ЄСЦБ здійснювалося кредитними інститутами з 24 червня по 23 липня 1999 р. Протягом періоду додержання обов'язкових резервів допускається можливість їх усереднення [235, с. 59].
Ще одна проблема чинного механізму обов'язкових резервів - це покриття їх сум будь-якими видами активів банку. Обов'язкові резерви покриваються насамперед коштами банків на рахунках у центральному банку (кореспондентському або окремому, безпроцентному або з виплатою процентів), готівкою у касах банків, у деяких випадках - державними цінними паперами в портфелях банків. Фактично для покриття резервів використовуються високоліквідні активи, однак окремі з них є бездохідними. Нині чинний в Україні порядок передбачає, що відповідна сума коштів обов'язкових резервів у національній валюті має знаходитися на кореспондентському рахунку банку або на окремому рахунку в Національному банку України (за рішенням Правління НБУ). Проценти за залишками коштів обов'язкових резервів у Національному банку України ним не нараховуються. Покриття резервів будь-якими видами активів банку не допускається. Однак НБУ дозволяв банкам використовувати окремі активи для задоволення резервних вимог. Так, у 1994 р. до складу обов'язкових резервів були зараховані залишки готівки в касах банків. З метою розвитку ринку державних цінних паперів НБУ в 1995 р. дозволяє банкам, які на той час були єдиними покупцями на цьому ринку, скорочувати суму обов'язкових резервів на суму придбаних облігацій внутрішньої державної позики. Високий рівень дохідності та своєчасність погашення облігацій перетворили їх на один з найпривабливіших банківських активів. Придбаваючи облігації, банки водночас вирішували декілька задач: одержували дохід, вкладали кошти у безризиковий та високоліквідний актив, отримували пільгу при регулюванні. Погіршання ситуації на грошовому ринку України спонукало НБУ до поступової відмови від надання банкам пільг у формуванні резервних вимог. У 1998 р. НБУ заборонив банкам зараховувати на покриття обов'язкових резервних вимог готівку в касі та облігації внутрішньої державної позики.
Однак покриття суми обов'язкових резервів окремими видами банківських активів може здійснюватися у разі потреби регулювання грошового ринку за умови прийняття Правлінням Національного банку України окремого рішення.
Відмова від зарахування готівки в касі фактично означає стимулювання здійснення банками розрахунків у безготівковій формі і через коррахунки, відкриті в НБУ. Отже, НБУ має можливість впливати на грошову масу, сприяючи зниженню в ній частки готівки в обігу та у касах банків. Ідеться про регулювання обсягу важливих компонентів "грошової бази", яка слугує основою для зростання маси грошей в обігу.
Зазначимо, що Європейський центральний банк не визнає резервним активом касові залишки готівкових коштів кредитних інститутів. Водночас він сплачує проценти за залишками обов'язкових резервів за ставкою 14-денного основного тендера (з 9 лютого 2000 р. - 3,25 %). На надлишкові резерви кредитних установ проценти не нараховуються [235, с. 60].
Таким чином, установлення плати за зберігання банками обов'язкових резервів у НБУ сприятиме, на нашу думку, послабленню негативного впливу цього інструменту грошово-кредитної політики на діяльність банків, а отже, підвищенню стійкості банківської системи.
Важливе місце в механізмі використання резервних вимог посідає порядок визначення нормативів резервування та критеріїв їх диференціації. Прерогатива НБУ в установленні банкам нормативів обов'язкового резервування не викликає принципових зауважень. Ефективність обов'язкових резервів як інструменту монетарної політики пов'язана з можливістю його оперативного застосування НБУ, виходячи із ситуації на грошовому ринку.
Диференціація нормативів резервування суттєво впливає на дієвість механізму політики обов'язкових резервних вимог. Використовуючи різні критерії диференціації, центральний банк впливає на структуру та обсяги пасивів і активів банків, а також на грошові агрегати. Основними критеріями диференціації слугують: строк залучення (трансакційні чи строкові депозити); категорія вкладника (юридична чи фізична особа); вид валюти вкладів (національна чи іноземна); резидентність вкладника (резидент чи нерезидент); тип установи (банк чи небанківська установа); розмір залучених коштів тощо.
Обов'язкові резервні вимоги до банків почали застосовуватися в Україні з кінця 80-х років, коли Держбанк СРСР установив у 1989 р. норматив резервів у розмірі 5 % від суми залучених коштів. Після цього розмір норматива резервних вимог залежно від ситуації в економіці та на грошовому ринку країни постійно змінювався (підвищувався або знижувався), диференціювався за різними критеріями або встановлювався на єдиному для всіх залучених коштів рівні. Так, постановою Правління Національного банку України № 332 від 9 липня 1999 р. було затверджено "Положення про нормативи обов'язкового резервування коштів банківською системою України", яке підтвердило єдиний розмір нормативу обов'язкових резервів. До нього вносилися НБУ відповідні корективи. Зокрема, своїми постановами № 500 від 25 грудня 2000 р. і № 143 від 4 квітня 2001 р. Національний банк України знову повернувся до практики диференціювання нормативів обов'язкового резервування (табл. 5.3).
Таблиця 5.3
ДИФЕРЕНЦІЮВАННЯ НОРМАТИВІВ ОБОВ'ЯЗКОВИХ РЕЗЕРВНИХ ВИМОГ (%)
Вид залучених коштів Розмір нормативів резервування
до 16.01.2001 на 16.01.2001 на 15.04.2001 на 10.12.2001
1. Короткострокові кошти
1.1. Юридичних осіб у:
національній валюті
іноземній валюті
15
15
14
14
14
14
12
12
1.2. Фізичних осіб у:
національній валюті
іноземній валюті
15
15
12
13
12
13
10
12
2. Довгострокові кошти:
2.1. Юридичних осіб у:
національній валюті
іноземній валюті
15
15
13
13
11
13
8
10
2.2. Фізичних осіб у:
національній валюті
іноземній валюті
15
15
11
13
9
13
6
10
3. Інші залучені кошти 15 15 15 14
Як показують наведені у таблиці дані, НБУ диференціював залучені кошти одразу за
Loading...

 
 

Цікаве