WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Основи захисту прав та інтересів учасників і кредиторів банку - Реферат

Основи захисту прав та інтересів учасників і кредиторів банку - Реферат

впливають на грошову масу, обсяги залучених і розміщуваних банками коштів, тобто їх пасивні та активні операції. За таких обставин центральний банк не може часто змінювати норми резервування, оскільки це негативно, дестабілізуюче впливатиме на грошовий ринок, економікукраїни та результати банківської діяльності. Отже, застосування політики обов'язкових резервних вимог вимагає зваженого підходу, використання її переважно для довгострокового регулювання грошового ринку, причому у сукупності з іншими, гнучкішими інструментами монетарної політики.
Доцільність використання в сучасній банківській практиці обов'язкових резервних вимог як інструменту монетарної політики викликає численні дискусії серед науковців і практиків. Погляди на цю проблему діаметрально протилежні: від пропозиції кардинальної перебудови механізму використання резервних вимог до повної відмови від нього. І це зрозуміло, оскільки за характером свого впливу на грошово-кредитну сферу політика обов'язкових резервних вимог належить до неекономічних інструментів безпосереднього втручання центрального банку у функціонування кожного банку і банківської системи в цілому. Дія цього інструменту полягає в установленні своєрідного додаткового податку на банки, що негативно впливає на вартість та обсяг банківських ресурсів, величину та дохідність "працюючих" активів і, отже, на прибутковість і конкурентоспроможність банків відносно інших небанківських фінансових установ. Намагаючись зменшити негативний вплив цього інструменту, банки вдаються до пошуку шляхів уникнення виконання резервних вимог або зменшення обсягів зобов'язань, на які встановлюються норми обов'язкових резервів. Це, у свою чергу, може призвести до тінізації здійснення окремих банківських операцій та надання послуг, відпливу коштів з банківської системи до небанківських фінансових установ, діяльність яких не підпадає під регулювання центрального банку. У підсумку - зниження ефективності та/або можливості впливу центрального банку на грошовий ринок та грошову масу в обігу.
Світова практика доводить: останнім часом спостерігається тенденція відходу від активного використання центральними банками економічно розвинених країн резервних вимог як регулятивного методу. В реальній практиці зміну пропозиції грошей вони швидше та ефективніше можуть здійснити за допомогою операцій на відкритому ринку, а також приділяючи більше уваги контролю за короткостроковими процентними ставками. Добір інструментів монетарної політики центральних банків економічно розвинених країн відбиває орієнтацію на використання самостабілізаційних якостей ринкової системи, з тим щоб ринок власними силами стримував коливання рівнів ліквідності і процентних ставок. Про це свідчать досить рідкі зміни механізму резервування в країнах з розвиненою ринковою економікою, зменшення розміру норми резервних вимог або навіть відмова деяких країн від політики обов'язкового резервування. Зокрема, без обов'язкового резервування проводять грошово-кредитну політику Канада, Нова Зеландія, Бельгія, Данія, Швеція, Люксембург.
Однак зазначимо, що Європейський центральний банк не відмовився від використання обов'язкового резервування як інструменту грошово-кредитної політики. Це пояснюється тим, що обов'язкові резерви у перехідний період призначені забезпечити стабілізацію процентних ставок євроринку та попит кредитних інститутів на ліквідність. Крім того, з 11 країн Економічного і валютного союзу тільки дві (Бельгія і Люксембург) не використовували як інструмент грошово-кредитної політики обов'язкові резерви, причому Бельгія відмовилася від застосування цього інструменту на початку 90-х років [235, с. 59].
Доцільність подальшого використання або відмову від застосування обов'язкових резервів слід розглядати під кутом їх функціонального призначення та виходячи із ситуації, що складається на світовому та внутрішньому грошових ринках, а також можливості ефективного використання інших інструментів монетарної політики.
Спочатку політика обов'язкових резервних вимог проводилася з метою формування централізованого страхового фонду, який мав слугувати цілям гарантування за вкладами клієнтів. Інакше кажучи, мінімальним резервам притаманна страхова функція, використання їх для забезпечення повернення коштів вкладникам, коли за тих чи інших обставин могло розпочатися вилучення депозитних коштів.
Залишки коштів (резервів) банків на рахунках у центральному банку також характеризують їх ліквідність. Регулюючи стан залишків коштів, центральний банк намагається в різні способи підтримати оптимальний розмір таких залишків. Зокрема, підвищення ним норми резервування веде до скорочення їх вільної ліквідності, а зниження - навпаки, збільшує вільну ліквідність, сприяючи розширенню та подальшому розвитку операцій з розміщення банківських ресурсів. Отже, резервні вимоги використовуються центральними банками і для регулювання банківської ліквідності.
Створення в різних країнах відповідних систем гарантування вкладів змінило пріоритети використання обов'язкових резервів, страхова функція поступово втрачає своє значення, стає другорядною щодо основної функції - слугувати інструментом контролю над пропозицією грошей.
Рівень обов'язкових резервів є важливою компонентою грошового мультиплікатора, який зв'язує резерви центрального банку і грошову масу. Тому контроль над обов'язковими резервами став потужним інструментом протидії інфляційному тиску. Якщо центральний банк проводить рестрикційну політику, то він підвищує норму обов'язкових резервів, відповідно збільшується сума цих резервів і зменшується ресурсна база банків. Ще більшою мірою знижуються розмір депозитів банківської системи й загальна маса грошей в обігу.
Проведення центральним банком політики експансії веде до зменшення норми обов'язкового резервування. Відповідно у банків збільшується ресурсна база, розмір депозитів і загальна маса грошей в обігу (табл. 5.1).
Таблиця 5.1
ОЦІНКА МОЖЛИВОСТЕЙ БАНКІВ ДЛЯ МУЛЬТИПЛІКАТИВНОГО РОЗШИРЕННЯ ГРОШОВОЇ МАСИ
Показник 1995 р. 1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р.
Грошова база:
сума, млн грн.
темпи зростання до попереднього року, %
Гроші поза банками М0, млн грн.
Грошова маса М3, млн грн.
Норматив обов'язкового резервування коштів, %
Грошовий мультиплікатор:
фактичний
нормативний
Темпи інфляції, %
Питома вага кредитних вкладень банків у ВВП, %
3 538
232
2 623
6930
15
1,96
6,67
182
7,5
4 882
138
4 041
9 364
15
1,92
6,67
40
6,7
7 058
145
6 132
12 541
15
1,78
6,67
10
7,8
8 625
122
7 158
15 705
16,5
1,82
6,06
20
8,6
11 988
139
9 583
22 070
17
1,84
5,88
19
9,0
16 780
140
12 799
32
Loading...

 
 

Цікаве