WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Перспективи розвитку формування банківських ресурсів на позичковій основі - Реферат

Перспективи розвитку формування банківських ресурсів на позичковій основі - Реферат

капіталізовані Недокапіталізовані Недокапіталізовані
значно критично
Найбільші 2 1 2 - 3
Великі 27 4 1 - 2
Середні 39 1 1 - -
Малі 69 2 - - 1
Усього 137 8 4 - 6
У тому числі
проблемні банки 15 - 2 - 4
Із даних таблиці випливає, що за станом на 1.04.2001 р. в Україні 88,4 % діючих банків належали до категорії "добре капіталізованих"; 5,2 % - до категорії "достатньо капіталізованих"; 2,6 % - до категорії "недокапіталізованих". До категорії "критично недокапіталізованих" входило шість банків, які мали від'ємний нормативний (регулятивний) капітал.
Підсумовуючи, зазначимо, що проблема капіталізації вітчизняних банків залишається актуальною. Складність і суперечливість загальноекономічних умов, у яких вони функціонують, потребують виважених підходів до капіталізації банківських установ, диверсифікації джерел формування ресурсів і підвищення їх фінансової стійкості. Банки надалі повинні дбати не лише про збільшення капіталу за рахунок власних внутрішніх джерел (що, звичайно, дуже важливо), а й про додаткове залучення коштів учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) банку та залучення коштів на умовах субординованого боргу.
Розвиток небанківських фінансових установ створює можливості для одержання банками позичок у небанківському секторі. Як правило, в цих установах уже акумулюються або найближчим часом акумулюватимуться значні грошові кошти, які потребуватимуть надійних напрямів розміщення. Тимчасово вільні кошти небанківських фінансових установ можуть або повинні вкладатися у високоякісні цінні папери, зберігатися на банківських рахунках або надаватися на умовах позички надійним клієнтам, зокрема банкам. Особливістю такого джерела запозичення є його довгостроковий характер. При цьому банкам слід ураховувати вид небанківської фінансової установи та особливості формування і використання залучених нею коштів. Так, Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" визначає, що інститут спільного інвестування проводить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. Зазначимо, що залежно від типу інституту спільного інвестування, законодавчо встановлюються обмеження на розміщення коштів. Зокрема, диверсифікованим інститутам спільного інвестування забороняється тримати в грошових коштах, на банківських депозитних рахунках, в ощадних сертифікатах та облігаціях, емітентами яких є банки, більш як 30 % загальної вартості своїх активів.
Зауважимо, що діяльність одних небанківських фінансових установ законодавчо врегульована, а інших - ні. До останніх належать, зокрема, недержавні пенсійні фонди. В країнах з розвиненою ринковою економікою недержавні пенсійні фонди є класичними інституційними інвесторами і посідають, разом зі взаємними інвестиційними фондами і банками, чільне місце на ринку капіталів та інвестицій. Пенсійні фонди - довгострокові суб'єкти грошового ринку, завдяки акумульованим приватним заощадженням вони є важливим джерелом внутрішніх середньо- та довгострокових інвестицій в економіку своїх країн. Тобто пенсійні фонди, здійснюючи нагромадження, збереження і примноження пенсійних заощаджень громадян, акумулюють значні грошові ресурси й, окрім вирішення проблем пенсійного забезпечення, сприяють розв'язанню питань внутрішнього інвестування національної економіки. Варто наголосити, що система недержавного пенсійного страхування - це третій рівень запроваджуваної в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення. Він забезпечуватиме виплату додаткової пенсії за рахунок добровільних пенсійних внесків громадян. Удосконалення солідарної системи пенсійних виплат (перший рівень) і системи накопичувальних індивідуальних пенсійних рахунків у рамках загальнообов'язкового державного страхування (другий рівень) сприятиме також зростанню грошових коштів, які можуть використовуватися як інвестиційні ресурси.
Чинне законодавство не забороняє (але й не регламентує) створення і функціонування пенсійних фондів. Зареєстровані на сьогодні в Україні пенсійні фонди не лише не виконують притаманних таким фондам функцій, а й негативно впливають на саму ідею впровадження недержавного пенсійного страхування. Так, станом на 1.12.1999 р. на податковий облік, за інформацією Державної податкової адміністрації України, було взято 90 недержавних пенсійних фондів разом із їх філіями, дочірніми підприємствами та представництвами. Як показали матеріали перевірок, понад 50 % недержавних пенсійних фондів не проводили відповідної діяльності, не подавали звітності до податкових органів і не знаходилися за зареєстрованими юридичними адресами, а також порушували низку положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
З метою запобігання порушенням в діяльності недержавних пенсійних фондів, трастових компаній, кредитних спілок, іншихфінансових установ необхідно законодавчо врегулювати їх діяльність, прийнявши відповідні законодавчі акти, зокрема закони "Про недержавні пенсійні фонди", "Про довірче управління майном", "Про захист прав громадян-інвесторів на фондовому ринку". Розбудова інституту небанківських фінансових установ в Україні дасть змогу сконцентрувати значні суми грошових доходів населення в легальному секторі економіки та вивести частину коштів з її тіньового сектору, покласти початок формуванню національного інвестора, відновити довіру населення до фінансових установ, розв'язати низку проблем економічного зростання і соціального захисту населення.
Джерелом формування банківських ресурсів можуть бути запозичення банками коштів на міжнародних фінансових ринках, здійснювані шляхом розміщення банками власних боргових зобов'язань або одержанням кредитів від іноземних банків. Доступ на міжнародні фінансові ринки мають великі, з відповідною репутацією, банки. Вітчизняні банки з різних причин не мають необмеженого доступу до таких ринків, тому в основному користуються багатостороннім механізмом фінансування, зокрема відкритими для окремих вітчизняних банків кредитними лініями.
?
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // Урядовий кур'єр. - 2001. - 17 січня. - С. 5-13.
2. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р. № 784-ХІV // Там само. - 1999. - 15 вересня. - С. 5-12.
3. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд"" від 20 квітня 2000 р. № 1694-ІІІ // Там само. - 2000. - 18 травня. - С. 8.
4. Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення банківського законодавства" від 4 жовтня 2001 р. № 2747-ІІІ // Там само. - 2001. - 31 жовтня. - С. 2.
5. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ // Галицькі контракти. - 1996. - № 42. - С. 40-50.
6. Закон України "Про державну таємницю" від 10 вересня 1999 р. № 1079-ХІV // Урядовий кур'єр. - 1999. - 24 листопада. - С. 1-11.
7. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня 2001 р. № 2299-ІІІ // Там само. - 2001. - 25 квітня. - С. 1-13.
8. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (далі - ВВРУ). - 1998. - № 16. - Ст. 68.
9. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р.
Loading...

 
 

Цікаве