WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Залучення банками коштів шляхом емісії власних боргових зобов’язань - Реферат

Залучення банками коштів шляхом емісії власних боргових зобов’язань - Реферат

Банки також стали організовувати емісію облігацій під замовлення своїх VIP-клієнтів: це зробили, зокрема, банки "Форум" і Укрсиббанк.
Банки фактично не здійснювали чи не здійснюють операції з власними облігаціями, віддаючи перевагу залученню довгострокових коштів на безповоротній основі, тобто шляхом емісії акцій. Причинами такого становища, зокрема, є:
1) стан економіки країни. У багатьох банків і потенційних інвесторів останнім часом виникли фінансові труднощі. За таких умов розмістити облігації на прийнятних для банків умовах вельми важко;
2) нерозвиненість чи навіть відсутність вторинного ринку цінних паперів ускладнює або унеможливлює емісію облігацій;
3) неспроможність значної кількості банків довести регулятивний капітал до розмірів мінімальних вимог, установлених чинним законодавством;
4) кошти, залучені за допомогою емісії цінних паперів власного боргу, згідно з нормативними вимогами Національного банку України підлягають обов'язковому резервуванню;
5) банки мають чи мали можливість запозичити ресурси в більш простий, ніж емісія облігацій, спосіб, а саме - шляхом випуску ощадних сертифікатів, банківських векселів.
Банківський вексель, тобто вексель, за яким банк виступає платником (акцептантом) і має безумовні грошові зобов'язання перед векселедержателем сплатити визначену суму у визначений строк. Емісія банківських векселів переслідує кілька цілей, зокрема залучення додаткових грошових коштів, організацію безготівкових розрахунків між суб'єктами господарювання, кредитування клієнтів.
Банківський вексель може використовуватися для залучення вільних грошових коштів клієнтів. У такому разі він, на відміну від комерційного векселя, має депозитний характер, фактично виступає замінником банківського депозиту або ощадного сертифіката. Однак на відміну від депозиту та ощадного сертифіката банківський вексель може бути використаний його власником як платіжний засіб, причому новий векселедержатель може передавати його іншій особі шляхом індосаменту. Зауважимо, що ощадний сертифікат (крім іменного) також може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на ринку цінних паперів. Проте банківський вексель має інші переваги, про які йтиметься далі.
Відносини між банком-емітентом векселя і вкладником-покупцем складаються так. Покупець звертається до банку і пропонує умови, за додержання яких він згодний придбати вексель. Якщо домовленість досягнуто, клієнт вносить у банк грошові кошти в обмін на виписаний вексель. Після отримання векселя покупець або очікує строку його погашення або за необхідності розраховується ним за власними зобов'язаннями. У разі розрахунків банківським векселем за товари, роботи та послуги між сторонами, як правило, існує попередня домовленість про це, "будуються" відповідні схеми обігу векселя через якнайбільшу кількість ланок. Це дає змогу банку-емітенту розпоряджатися запозиченими ресурсами триваліший строк. У противному разі векселедержатель змушений буде пред'явити вексель банку, тобто втрачається доцільність емісії векселів для запозичення грошових коштів.
Часто банківські векселі випускаються з метою кредитування клієнтів і/або здійснення розрахунків. Для одержання такого кредиту потенційний позичальник звертається до банку з проханням. Банк на основі наданих клієнтом документів визначає кредитоспроможність потенційного позичальника та вирішує питання про доцільність надання кредиту. Якщо рішення позитивне, між сторонами укладається угода, в якій визначаються всі умови кредитування. Для гарантування виконання своїх зобов'язань позичальник надає банку забезпечення, яке оформляється відповідним договором між сторонами. Особливостями такого кредитування є те, що угодою передбачається емісія банківських векселів і що позичальник отримує не грошові кошти, а вексель, за яким банк виступає платником, а також те, що кредит повинен бути погашений позичальником до строку пред'явлення векселя до платежу. Такий підхід дає можливість клієнтові одержувати кредит на більш пільгових умовах.
Здійснюючи емісію векселів для кредитування, банки штучно розширюють свій кредитний потенціал, оскільки застосування векселів не потребує від них відвернення ресурсів. Разом з тим, таке кредитування має для банку суттєву ваду: не кожний банк може дозволити собі одночасне збільшення суми обов'язкового резервування коштів на кореспондентському рахунку в НБУ та розміру резерву для покриття можливих втрат за кредитними операціями банків.
З метою підвищення привабливості банківських векселів банки розміщують їх з дисконтом. Ідеться про те, що клієнт може за допомогою дисконтних банківських векселів погасити свої боргові зобов'язання, причому за номінальною вартістю. В роботі з такими векселями зацікавлені підприємства, що мають неплатежі, оскільки використання поточних рахунків за наявності "картотеки неплатежів" вельми проблематичне. У такому разі, придбаваючи векселі, підприємства "запускають їх по ланцюгу", в результаті чого ще не одне підприємство може здійснити погашення своєї кредиторської заборгованості банківськими векселями, отриманими від дебіторів.
У банківській практиці мають місце випадки, коли банківські векселі використовуються для неттінга, тобто взаємної компенсації вимог і зобов'язань між банком і клієнтом. Цивільним кодексом України термін "неттінг" не передбачено, однак у ньому міститься положення про припинення зобов'язання зарахуванням. Згідно зі ст. 217 Кодексу зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. В результаті неттінга банк зобов'язаний погасити вексель, а векселедержатель - здійснити грошовий внесок.
Як зазначалося, запозичувати вільні кошти юридичних і фізичних осіб банки можуть за допомогою депозитних (ощадних) сертифікатів. За своєю суттю депозитний сертифікат є гібридним інструментом мобілізації банківських ресурсів. З одного боку, за емісії депозитних сертифікатів банк відіграє активну роль, ініціатива емісії належить йому. З іншого боку, ощадний сертифікат є борговим зобов'язанням банку, яке засвідчує депонування грошових коштів і право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів за ним. Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про внесення грошових коштів, яке дає право вкладнику на одержання після встановленого строку депозиту і процентів за ним. Як видно із визначення, тільки банки можуть приймати грошові кошти на вклади, видаючи при цьому ощадні сертифікати. Зауважимо, що Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" не містить такого виду цінного паперу як "депозитний сертифікат". Належність останнього до цінних паперів виявилася в Законі України"Про оподаткування прибутку підприємств", за яким ощадні сертифікати перетворювалися в ощадні (депозитні) сертифікати. Однак в ряді країн депозитні та ощадні сертифікати різняться: перші надаються юридичним особам, а другі - фізичним особам.
Ощадні сертифікати бувають різних видів, мають низку суттєвих переваг над строковими вкладами, оформленими депозитними договорами. По-перше, ощадні (депозитні) сертифікати органічно поєднують у собі позитивні властивості вкладу та цінного
Loading...

 
 

Цікаве