WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Роль міжбанківського кредиту у формуванні банківських ресурсів - Реферат

Роль міжбанківського кредиту у формуванні банківських ресурсів - Реферат

тендерах Безспірне стягнення заборгованості з кореспондентського рахунка банку. Нарахування пені в розмірі 0,5 %, але не більше за подвійну ставку НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, але не більш як на 10 днів. Продаж предмета застави. Недопущення банку-порушника до використання кредитної лінії протягом трьох місяців Безспірне стягнення заборгованості. Прийняття відповідних рішень Правлінням НБУ за поданням Генерального департаменту банківського нагляду -
НБУ здійснює рефінансування банків лише під забезпечення, зокрема державних цінних паперів. Чинне законодавство України не містить визначення поняття "державний цінний папір". Державні цінні папери, як видно з досвіду нашої країни, є досить ризиковим видом активів для вкладення банківського капіталу. Крім того, в ролі забезпечення у Положенні НБУ про рефінансування зазначаються казначейські зобов'язання та інші визначені Правлінням НБУ боргові зобов'язання (які конкретно - не зрозуміло). Зауважимо, що згідно із Законом України "Про цінні папери і фондову біржу" казначейські зобов'язання - це цінні папери на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення. Отже, банки не можуть надати в заставу те, чим вони не володіють і чого не мають.
Викликають зауваження окремі вимоги, дотримання яких дає можливість банку одержати кредит від НБУ. Зокрема, термін діяльності банку для одержання кредиту рефінансування повинен бути не меншим ніж один рік. На нашу думку, така вимога штучно, адміністративно обмежує доступ банків до кредитів рефінансування. Більше того, за останні роки в Україні практично не створено жодного нового банку. Тому доцільною видається пропозиція щодо вилучення цієї умови з переліку основних вимог для одержання кредитів рефінансування, тим паче, що такі кредити надаються тільки під забезпечення високоліквідних активів.
Банки, подаючи до НБУ заявку на участь у тендері або на отримання кредиту "овернайт", наводять у ній конкретний перелік активів, які слугуватимуть забезпеченням кредиту. Фактично НБУ приймає у забезпечення кредиту активи за методом маркування. Суть цього методу полягає в тому, що визначені види активів виступають забезпеченням конкретних кредитів рефінансування до закінчення строків кредитної угоди. Питання можливості заміни одних видів активів іншими чинним положенням НБУ не врегульоване. Тому, на наш погляд, кроком уперед у питанні застави кредитів рефінансування може стати застосування методу багаторазового використання застави, тобто методу заставного пула. Суть його полягає у прийманні від банку-позичальника сукупних активів, які слугують забезпеченням усіх наданих НБУ кредитів рефінансування. Це сприятиме оперативнішому вирішенню питання про надання кредиту, підвищить якість і зменшить витрати на здійснення перевірки предмета застави. Водночас це потребує розроблення та впровадження відповідної нормативної бази, яка б регулювала використання методу заставного пула.
Тендери, що проводить Національний банк України, бувають кількісні та процентні (цінові). Проведення кількісних тендерів передбачає, що банки вказують у заявках тільки суму кредиту, яку вони хотіли б отримати. Заявки задовольняються за наперед зафіксованою НБУ процентною ставкою. На основі співвідношення сумарних заявок банків і з урахуванням пропозиції центрального банку розраховується квота розподілу, відповідно до якої задовольняються кредитні заявки.
У разі проведення цінового тендера центральним банком не встановлюється завчасно фіксована процентна ставка. У своїх заявках банки вказують як потрібну суму кредиту, так і процентну ставку, за якою вони згодні отримати кредит. Використовуються голландська та американська моделі проведення цінових тендерів. Голландська модель передбачає, що всі заявки банків задовольняються за останньою процентною ставкою, яка ввійде до переліку задоволених заявок, тобто за встановленою центральним банком ставкою відсікання. За американською моделлю заявки банків-учасників ранжуються (виходячи з рівня запропонованої процентної ставки) у міру зниження, а потім центральний банк задовольняє їх у такому самому порядку, починаючи з максимально запропонованої процентної ставки до повного вичерпання виставленого на тендері обсягу кредитів.
Досвід розвинутих країн показує, що проведення кількісних тендерів є доцільним на початковому етапі застосування цього механізму рефінансування. Згодом накопичення та узагальнення досвіду дає змогу проводитипереважно процентні тендери з індивідуальними процентними ставками, тобто за американською моделлю. Національним банком України прийнято американську модель процентного тендера, яка є найбільш ринково орієнтованою.
Однак проведення тендерів не означає, що банк може бути впевнений в отриманні необхідної суми кредиту. За кількісного тендера є можливість часткового задоволення поданої банком заявки на кредит, а за процентного - можливість незадоволення її взагалі. Це може спричинити пошук банками інших шляхів запозичення коштів і/або виникнення проблем із задоволення вимог вкладників і кредиторів банку.
Чітка фіксація періодичності надання кредиту через операції на відкритому ринку має як переваги, так і вади. До переваг можна віднести можливість прогнозування банками своїх потреб у додаткових ресурсах. Однак при цьому втрачається оперативність в отриманні кредиту, оскільки процедура оформлення у разі короткострокового та середньострокового рефінансування триває до трьох днів. Крім того, короткостроковий характер запозичення (до 6 місяців) фактично означає використання рефінансування банків через тендери для регулювання поточної ліквідності, тобто вони не можуть слугувати джерелом банківських довгострокових вкладень. Це підтверджено, зокрема, листом НБУ від 18.07.2001 р. № 14-012/2941-4251, у якому зазначено, що, запроваджуючи рефінансування банків на постійній тендерній основі, НБУ надає їм можливість підтримувати свою ліквідність, використовуючи цей механізм.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // Урядовий кур'єр. - 2001. - 17 січня. - С. 5-13.
2. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р. № 784-ХІV // Там само. - 1999. - 15 вересня. - С. 5-12.
3. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд"" від 20 квітня 2000 р. № 1694-ІІІ // Там само. - 2000. - 18 травня. - С. 8.
4. Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення банківського законодавства" від 4 жовтня 2001 р. № 2747-ІІІ // Там само. - 2001. - 31 жовтня. - С. 2.
5. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ // Галицькі контракти. - 1996. - № 42. - С. 40-50.
6. Закон України "Про державну таємницю" від 10 вересня 1999 р. № 1079-ХІV // Урядовий кур'єр. - 1999. - 24 листопада. - С. 1-11.
7. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня 2001 р. № 2299-ІІІ // Там само. - 2001. - 25 квітня. - С. 1-13.
8. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (далі - ВВРУ). - 1998. - № 16. - Ст. 68.
9. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-ХІV // Урядовий кур'єр. - 1999. - 1 липня. - С. 1-9.
Loading...

 
 

Цікаве