WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Роль міжбанківського кредиту у формуванні банківських ресурсів - Реферат

Роль міжбанківського кредиту у формуванні банківських ресурсів - Реферат


Реферат на тему:
Роль міжбанківського кредиту у формуванні банківських ресурсів
До позиченого капіталу банку належать кредити, отримані в інших банках. Міжбанківські кредити відіграють особливу роль у формуванні банківських ресурсів. Їх місце у пасивах банків характеризують такі дані (табл. 4.1).
Таблиця 4.1
МІЖБАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ У ПАСИВАХ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ
Показник 1.01.1999 1.01.2000 1.01.2001 1.01.2002
млн грн. % млн грн. % млн грн. % млн грн. %
Усього
пасивів
у тому числі: 21 428,9 100 25 806,2 100 36 979,5 100 47 203,8 100
сумарні
зобов'язання
з них: 16 586,2 77,4 19 928,6 77,2 30 529,9 82,6 39 294,9 83,2
заборгованість перед НБУ 1353,0 6,3 1569,4 6,1 1604,9 4,3 1114,7 2,4
залишки на коррахунках 2990,1 14,0 911,4 3,5 1028,2 2,8 ? ?
міжбанківські кредити та депозити - - 2192,2 8,5 3451,7 9,3 4307,0 9,1
З наведених даних видно, що питома вага сумарних зобов'язань у пасивах банків за аналізований період збільшилася на 5,8 процентного пункту. Водночас заборгованість перед НБУ за 2001 р. зменшилася і становила на 1.01.2002 р. 2,4 % від усіх пасивів банків. Заборгованість за міжбанківськими кредитами та депозитами за 2001 р. зросла на 855,3 млн грн., або на 24,8 % (за 2000 р. обсяг міжбанківських кредитів і депозитів зросли на 57,5 %). Тобто темпи приросту цього показника порівняно з 2000 р. були більш як удвічі нижчими.
Ключовим моментом у визначенні ролі міжбанківського кредиту у формуванні ресурсної бази банків є питання його призначення. Специфіка міжбанківського кредиту полягає насамперед у можливості оперативного одержання коштів банками, в яких виникла потреба в додаткових ресурсах. Банки, які нормально функціонують, використовують міжбанківський кредит як інструмент регулювання власної ліквідності та платоспроможності. За сучасних умов міжбанківський кредит практично є єдиним інструментом, з використанням якого банки можуть реально розв'язувати проблеми поточної ліквідності та додержання окремих економічних нормативів, що регулюють банківську діяльність. Фактично міжбанківський кредит використовується як короткостроковий, може бути епізодичним і надаватися за встановлення між банками кореспондентських відносин.
Використання міжбанківського кредиту дає змогу банкам-кредиторам розмістити їхні тимчасово вільні ресурси в інших банках з метою одержання доходів, а банкам-кредитоодержувачам розширити обсяги своїх активних операцій. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори дістають змогу встановлювати ділові партнерські стосунки з іншими банками. Розмістити банківські ресурси - це лише один бік справи. Необхідно мати гарантію своєчасного та повного їх повернення, тобто мінімізувати кредитний ризик. Передусім це передбачає визначення кредитоспроможності банку-позичальника. Банкам-кредиторам вигідніше (за інших рівних умов) надавати міжбанківські кредити, ніж кредитувати суб'єктів господарювання, оскільки останнім, як правило, притаманна нижча надійність, ніж банкам. Проте практика доводить, що це не завжди так, ринок міжбанківських кредитів може бути надто ризиковою сферою розміщення ресурсів. Окремі банки, зробивши вибір між ризиком і прибутком на користь останнього, опинилися на межі банкрутства. Неспроможність навіть одного банку виконати свої боргові зобов'язання створює проблеми для всієї банківської системи. Так, 1994 р. у банківській системі України склалася кризова ситуація, однією з причин якої було неповернення окремими банками міжбанківських кредитів. Зокрема, ризикова кредитна політика банку "Алекс" призвела до того, що, намагаючись поліпшити своє фінансове становище, він залучив значні суми міжбанківських кредитів, але повернути їх не зміг - 79 банків-кредиторів утратили ресурсів на загальну суму 700 млрд українських карбованців, що перевищило власні кошти цього банку в 10 разів. Після краху банку "Алекс" хвиля банкрутств докотилася й до інших банків. За підсумками 1994 р. 10 українських банків були офіційно оголошені банкрутами, 105 банків закінчили рік зі збитками.
Аналогічна ситуація була і в Росії, де крах ринку міжбанківських кредитів у серпні 1995 р. завдав значних збитків банкам, чимало з яких збанкротували. Тому нині банки обережно підходять до вирішення питань про видачу міжбанківських кредитів. Їх дохідність перестала бути основним орієнтиром, а сам ринок міжбанківських кредитів почав переважно використовуватися з метою регулювання банківської ліквідності. Це унаочнюють дані табл. 4.2. Тому нормально функціонуючим слід уважати банк, що не лише отримує міжбанківські кредити, а й сам надає їх.
Таблиця 4.2
ПРОЦЕНТНІ СТАВКИ БАНКІВ ЗА НАДАНИМИ КРЕДИТАМИ
ТА ЗАЛУЧЕНИМИ ДЕПОЗИТАМИ НА МІЖБАНКІВСЬКОМУ РИНКУ
(середньозважена річна, %)
Показник 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р.
Кредити - усього : 38,0 27,0 15,1 14,8
у тому числі:
у національній валюті 40,4 45,0 18,3 17,4
в іноземній валюті 10,1 5,4 6,3 5,9
Депозити - усього 16,5 12,1 7,7 8,6
у тому числі:
у національній валюті 33,0 31,1 12,7 11,6
в іноземній валюті 19,3 3,1 4,7 4,3
Облікова ставка НБУ 61,6 50,0 30,6 19,7
Використання міжбанківського кредиту дає можливість банку-позичальнику виконувати вимоги центрального банку з обов'язкового резервування. Це пов'язано з тим, що для банку-позичальника такий кредит не є залученими коштами. Водночас міжбанківський кредит входить до складу кредитів, під які банки-кредитори повинні створювати резерв для покриття кредитних ризиків.
Існує безпосередній взаємозв'язок і залежність між призначенням міжбанківських кредитів і розміром процентної ставки. Відповідно до ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях. Разом з тим ст. 48 передбачається, що банк не може надати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки, виплачуваної ним за депозитами (за винятком якщо за здійснення такої операції банк не матиме збитків). Фактично йдеться про неврегульованість питання про процентну ставку по кредитах, обмеження оперативної самостійності банку у визначенні ціни проведених ним кредитних операцій. Ціна кредиту може визначатися банком відносно окремо залученого депозиту та/або відносно "портфеля" залучених депозитів. Наголосимо, що банк за окремими видами депозитів (наприклад, до запитання) сплачує нижчий, ніж за строковими депозитами, процент або не виплачує його взагалі. Крім того, банки мають і власний капітал. Тому фактична ціна ресурсів банку, який має великий власний капітал і значну клієнтську базу, буде нижчою, ніж ціна коштів, залучених банком у строкові депозити чи міжбанківські кредити. Неврегульованість положень згаданих вище статей Закону може призвести до штучного завищення розміру ставок кредитування кінцевого позичальника. Більше того, як потрібно діяти банку, якщо він бере міжбанківський кредит не з метою подальшого розміщенняресурсів, а для регулювання резервних вимог Національного банку України? Ціна таких міжбанківських кредитів залежить від ситуації на грошовому ринку. Не раз траплялося, що банки з метою виконання резервних вимог і/або окремих економічних нормативів залучали кошти на короткий термін під процентні ставки, які суттєво перевищували, зокрема, розмір облікової ставки Національного банку України.
Отже, доцільно законодавчо врегулювати питання визначення ціни банківських операцій та послуг, залишивши повноваження на це за банками, як і передбачено ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Властивість
Loading...

 
 

Цікаве