WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Перспективи розвитку депозитного формування банківських ресурсів - Реферат

Перспективи розвитку депозитного формування банківських ресурсів - Реферат

щоб мати можливість за необхідності компенсувати свої можливі витрати.
Інститут довірчої власності є одним з найспецифічніших у сучасному англо-американському праві. Законодавство України, яке належить до системи континентального права, не передбачає довірче управління як один із видів зобов'язань. Були спроби "вбудувати" довірчу власність у континентальну систему права, включивши трастові договори до загального перелікуцивільно-правових угод як їх особливий вид - фідуцію, тобто заснованих на довірі правовідносин. Однак поняття "довірча власність" не вичерпується зобов'язальним правом, воно ширше і у ряді випадків виходить за межі континентального права з його, зокрема, неподільним правом власності. Норми чинного в Україні законодавства містять окремі елементи, схожі з довірчими правовідносинами. Так, ст. 559 Цивільного кодексу України допускає призначення хранителя або опікуна спадкового майна у двох випадках: за наявності у складі спадщини майна, що потребує управління, та у разі пред'явлення позову кредиторами спадкодавця до прийняття спадщини спадкоємцями. Коли хранитель здійснює управління цим майном, то в його діях простежується наявність ознак довірчих правовідносин, які в англо-американському праві виникають згідно із законом або за рішенням суду та називаються конструктивним трастом.
У Законі України "Про банки і банківську діяльність" серед операцій, які можуть здійснювати банки, є довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами. Однак визначення поняття "довірче управління" в Законі немає.
Однією з передумов упровадження довірчих правовідносин було прийняття у 1993 р. декрету Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства". Декрет було розроблено під ідею приватизації, хоча формально нею він не обмежувався. У ньому наведено визначення поняття "довірче товариство", сформульовано особливості створення та діяльності такого товариства. Аналіз положень декрету дає змогу зробити певні висновки.
По-перше, за декретом правовідносини між довірчим товариством і довірителем майна виникають в результаті укладення договору. Однак довірча власність виникає також згідно із законом, рішенням суду та в результаті волевиявлення довірителя майна.
По-друге, декрет містить не досить чіткі дефініції щодо предмета угоди, яка укладається між довірителем і довірчим товариством. Зазначається, що предметом є представницька діяльність відповідно до договору, укладеного з довірителями майна щодо реалізації їхніх прав власників. Однак відповідно до ст. 62 Цивільного кодексу України представництво - це угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку представляють. Тобто предметом договору щонайменше є дії, а не безпосередньо майно, що передається довірчому товариству.
По-третє, декрет визначив, що майном довірителя є грошові кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя. Однак зазначені обмеження на види майна є дещо умовними, оскільки положення Закону України "Про власність" та статті 386-424 Цивільного кодексу України передбачають можливість передавати на зберігання, реалізацію, управління (згідно з вказівками та інструкціями довірителя) ширший перелік майна, ніж той, що передбачений Декретом. Передаючи в управління цінні папери, слід враховувати специфіку обігу кожного з їх видів. Що стосується документів, які засвідчують право власності довірителя, то у чинному законодавстві їх визначення відсутнє. Як правило, під цими документами розуміють такі, що видаються переважно державними органами та юридично засвідчують право власності довірителя на всі види майна, крім вилученого з цивільного обігу. Останнє означає, що окремі види майна можуть належати на правах власності лише окремим суб'єктам цивільного права. Що стосується грошових коштів, то постановою Верховної Ради України від 22 грудня 1995 р. "Про усунення зловживань у процесі залучення суб'єктами підприємницької діяльності грошових коштів громадян" було визначено, що до законодавчого врегулювання діяльності небанківських фінансових установ забороняється залучення грошових коштів громадян суб'єктами підприємницької діяльності.
По-четверте, у Декреті згадуються довіритель майна, довірче товариство та довірені особи. Фактично довіритель майна та бенефіціар об'єднуються в одну особу - засновника, а сама структура правовідносин має двосторонній характер. Однак у трастових правовідносинах слід виокремлювати, крім засновника та довірительного власника, ще й бенефіціара. Тобто у зазначених правовідносинах бере участь три сторони.
По-п'яте, Декрет практично не обмежив коло суб'єктів підприємницької діяльності, які можуть надавати трастові послуги, щодо можливостей підприємства або товариства (створених не у формі товариств з додатковою відповідальністю) укладати угоди доручення, комісії, схову, передбачених цивільним законодавством. Отже, надання трастових послуг не є прерогативою лише банків та довірчих товариств.
По-шосте, Декрет містить вичерпний перелік довірчих послуг: для громадян - це зберігання та представницькі послуги для обслуговування майна довірителів; для юридичних осіб - розпорядження майном, агентські послуги, ведення рахунків для власників цінних паперів та управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству, шляхом участі в загальних зборах акціонерного товариства. Зауважимо, що світова практика надання довірчих послуг не обмежується лише зазначеним вище переліком, він більш ємний. При цьому визначення понять "агентські послуги" та "агентські угоди" у нормативних актах України немає. Право розпорядження майном в Україні регулюється вказівками довірителя в межах положень Цивільного кодексу України, якими регламентується укладання договорів доручення, комісії та схову. Однак інститут довірчої власності охоплює значно ширше коло правовідносин, ніж ті, що регулюються зазначеними видами договорів.
За прийнятим у 2001 р. Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" довірче управління фінансовими активами віднесено до фінансових послуг. При цьому під поняттям "фінансові активи" законодавцем розуміються кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів. Однак і в цьому Законі відсутнє визначення терміна "довірча послуга", не конкретизовано й що розуміється під поняттям "боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів".
Підсумовуючи викладене, зазначимо, що питання надання трастових послуг фактично залишається законодавчо неврегульованим. Це призводило і призводить до суттєвих вад, зокрема до
Loading...

 
 

Цікаве