WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Договірне регулювання вкладних операцій - Реферат

Договірне регулювання вкладних операцій - Реферат

нарахованих процентів від застосовуваного методу. Тому в депозитних договорах окремих банків умова визначення кількості днів, які беруться до уваги за нарахування процентів, не знаходить адекватного відображення. Отже, доцільно вводити в умови депозитних договорів положення про порядок визначення кількості днів, які враховуються за нарахування процентів.
Потребує, на нашу думку, відображення в депозитному договорі й умови про заповідальне розпорядження вкладом і про право отримання грошей за вкладом вкладника іншою особою.
Заповідальне розпорядження за вкладом - це письмове розпорядження вкладника щодо свого вкладу на випадок смерті, зроблене у встановленому законодавством порядку. Воно не позбавляє вкладника права розпоряджатися вкладом за життя; за вкладником залишається право змінити або скасувати заповідальне розпорядження. Спадкоємство здійснюється за заповітом чи за законом.
Кожен громадянин має право залишити за заповітом своє майно або його частину одній чи кільком особам, незалежно від того, належать вони чи ні до числа спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним і громадським організаціям. Якщо вкладник дав розпорядження банку про видачу вкладу у разі його смерті будь-кому, то сума вкладу не входить до складу майна, що успадковується, і на неї не поширюються загальні правила про спадкування. Вклад, який не має заповіту, видається банком спадкоємцям у встановленому законодавством порядку. Тобто спадкоємство за законом має місце тоді, коли воно не змінене заповітом.
Заповідальне розпорядження вкладник може оформити на картці особового рахунка, в нотаріально завіреній заяві на ім'я установи банку чи в заповіті, оформленому нотаріально чи прирівняному до такого. В аналогічному порядку вкладник може оформити й доручення на право отримання грошей за своїм вкладом іншою особою. Оскільки в окремих банках при оформленні вкладів фізичних осіб не передбачається заповнення картки особового рахунка, то це створює певні незручності як для самого банку, так і для його вкладників. Тому логічною видається пропозиція щодо внесення до депозитного договору умов, за яких право на отримування грошей за вкладом надається іншій особі, а також щодо розпорядження вкладника стосовно вкладу на випадок його смерті. Це, на наш погляд, сприятиме оперативнішому отриманню вкладів спадкоємцями, спростить порядок оформлення та обслуговування вкладних операцій.
Укладаючи депозитний договір із банком, вкладник повинен заздалегідь простежити, щоб до нього ввійшли положення, які регулюють відповідальність банку за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо повернення депозиту та виплати процентів. Як правило, банки у пропонованих вкладникам депозитних договорах не беруть на себе ніякої відповідальності за затримку виконання грошових зобов'язань. Мають місце випадки, коли по закінченні строку договору банк не повертає вкладникові суму депозиту та проценти або виплачує лише проценти. За час прострочення повернення вкладу ні проценти, ні пеня банком не нараховуються та не виплачуються вкладникові. Це стосується не лише строкових вкладів, зокрема ощадних сертифікатів, а й вкладів до запитання. У Правилах здійснення депозитних операцій для банківських депозитів підкреслюється, що за дострокового пред'явлення ощадного сертифіката до сплати банк сплачує власнику дохід за зниженою процентною ставкою, яка визначається при видачі сертифіката. Але в Правилах не йдеться про необхідність внесення до депозитного договору положень про відповідальність банків за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, зокрема у разі прострочення терміну їх виконання. Тому цілком логічною є пропозиція щодо введення у депозитні договори положення про розмір, порядок нарахування та сплати банками пені за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань. Нагадаємо, що коли банки виступають як кредитори, в кредитних договорах обов'язково визначається відповідальність позичальників у кредитних правовідносинах.
Якщо вкладником у депозитних правовідносинах є підприємство, установа та організація (незалежно від форми власності та господарювання), а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, то у разі невиконання банком зобов'язань про повернення сум депозиту та процентної ставки у визначений договором строк до нього можна застосувати відповідальність згідно із Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за умови, що відповідним договором установлено конкретний розмір такої відповідальності у вигляді пені. Проте дія цього Закону не поширюється на відносини між банками і фізичними особами. Разом з тим Цивільним кодексом України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір процентів. Наголосимо, що Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" такожпередбачає положення про обумовлення конкретного розміру пені в договорі між сторонами.
Пеня, як і штраф, є лише різновидом неустойки як засобу забезпечення виконання зобов'язань. По суті неустойка є грошовим зобов'язанням боржника перед кредитором за невиконання або неналежне виконання як договірних, так і позадоговірних зобов'язань. Тому необхідною умовою для стягнення неустойки є наявність цивільно-правового зобов'язання. Наявність договору є обов'язковою умовою в тих випадках, коли вимога про стягнення ґрунтується лише на договорі. Отже, за невиконання або неналежне виконання банком своїх зобов'язань щодо повернення депозиту і виплати процентів вкладник управі стягнути з нього неустойку (штраф, пеню), передбачивши її розмір, порядок, спосіб та умови стягнення в депозитному договорі. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).
Підсумовуючи викладене, наголосимо, що вдосконалення договірного регулювання вкладних операцій - лише одна з перспектив розвитку депозитного формування банківського капіталу. Для підвищення ефективності депозитного залучення коштів не менш важливим є вдосконалення існуючих і впровадження нових, не традиційних для вітчизняних банків операцій і послуг.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // Урядовий кур'єр. - 2001. - 17 січня. - С. 5-13.
2. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 р. № 784-ХІV // Там само. - 1999. - 15 вересня. - С. 5-12.
3. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії "Київміськбуд"" від 20 квітня 2000 р. № 1694-ІІІ // Там само. - 2000. - 18 травня. - С. 8.
4. Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення банківського законодавства" від 4 жовтня 2001 р. № 2747-ІІІ // Там само. - 2001. - 31 жовтня. - С. 2.
5. Закон України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ // Галицькі контракти. - 1996. - № 42. - С. 40-50.
6. Закон України "Про державну таємницю" від 10 вересня 1999 р. № 1079-ХІV // Урядовий кур'єр. - 1999. - 24 листопада. - С. 1-11.
7. Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" від 15 березня 2001 р. № 2299-ІІІ // Там само. - 2001. - 25 квітня. - С. 1-13.
8. Закон України "Про лізинг" від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР // Відомості Верховної Ради України (далі - ВВРУ). - 1998. - № 16. - Ст. 68.
9. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-ХІV // Урядовий кур'єр. - 1999. - 1 липня. - С. 1-9.
Loading...

 
 

Цікаве