WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Договірне регулювання вкладних операцій - Реферат

Договірне регулювання вкладних операцій - Реферат

договору було сформульовано, наприклад, так: "Акціонерний банк "Дніпро", який діє на підставі Статуту, в особі керуючого (начальника) Київським відділенням банку у м. Києві Петренка Петра Петровича, уповноваженого на це Положенням про відділення та довіреністю № 16-12/250 від 20 грудня 200_ р., що посвідчена нотаріусом Київського нотаріального округу Сизоненко М. Д. за реєстраційним номером 30, які є невід'ємною частиною цього договору, з одного боку,…".
Щоб захистити інтереси вкладників, НБУ визначає порядок видачі та видає банкам лізенції на здійснення банківських операцій, зокрема по залученню грошових коштів вкладників на депозитні рахунки. Банк-юридична особа, маючи відповідну ліцензію НБУ, може надавати своїм філіям дозвіл на проведення депозитних операцій. Філії банку зазначені операції здійснюють згідно з Положенням про філію, на підставі банківської ліцензії, отриманої банком, і лише за умов наявності та в межах дозволу, наданого банком-юридичною особою. Такий дозвіл виписується на підставі рішення Ради та правління банку на бланку банку, підписується головою правління або його заступником і засвідчується відбитком печатки.
Умова про проценти є однією із суттєвих умов депозитного договору. За своїм економічним призначенням депозитний процент має стимулювати концентрацію вільних грошових коштів у банківських установах. Банки самостійно встановлюють процентні ставки за своїми операціями. Тому, укладаючи депозитні договори, банк має право запропонувати вкладникові розмір депозитного процента, передбачивши узгоджений його розмір у тексті договору. Зазначимо, що одностороння зміна умов депозитного договору не допускається навіть тоді, коли в ньому це передбачено і записано, що у разі, якщо одна зі сторін не виконає певної умови, то друга має право в односторонньому порядку внести зміни. Отже, якщо процентну ставку за депозитами встановлено договором, банк не має права в односторонньому порядку змінити цю умову договору навіть у разі зниження облікової ставки НБУ. Якщо за таких обставин банк хоче зменшити розмір процентної ставки (проти її підвищення вкладники ніколи не заперечують), то спочатку відповідно до чинного законодавства необхідно розірвати депозитний договір із даною процентною ставкою та укласти новий, із новою процентною ставкою. Зміну процентної ставки можна здійснити також шляхом внесення відповідних записів до депозитного договору. У такому разі раніше діючі правовідносини припиняються частково, замінюються не всі, а лише окремі права та обов'язки сторін. Зміна умов депозитного договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами або договором. Угода про зміну умов договору укладається в тій самій формі, що й договір. Якщо ця пропозиція належить банку, то він зобов'язаний сповістити іншу сторону письмово. У Правилах здійснення депозитних операцій для банківських депозитів зазначається (пункт 12), що банк "може залишити за собою право змінювати процентну ставку відповідно до зміни облікової ставки НБУ з відповідним повідомленням про це вкладника. У разі незгоди вкладника договір може бути змінений або розірваний згідно з чинним законодавством України". Однак відповідно до Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускаються. Тому доцільним, на нашу думку, є внесення до депозитного договору умови, за настання якої передбачено згоду вкладника на зміну умов або припинення дії договору. Така згода може бути дана наперед ("авансом"), вона підтверджується підписами сторін. Зауважимо, що деякі банки цей порядок застосовували раніше і застосовують тепер. Так, установи Промінвестбанку і Правексбанку в договорі про депозитний вклад передбачають умову, згідно з якою банк має право переглядати процентну ставку. При цьому використовується така процедура. Банк за 10 календарних днів (або іншу кількість днів, визначену угодою) до зміни процентної ставки письмово попереджає про це вкладника рекомендованим листом. Вкладник, одержавши таку пропозицію, має відповісти на неї у встановлений в угоді строк. Якщо у визначений строк він не з'явився до банку або письмово відмовився від пропозиції щодо зміни процентної ставки, то депозитний договір уважається розірваним. Інакше кажучи, слід зустрітися із вкладником та спробувати домовитися із ним про зміну умов або укласти новий договір. У будь-якому разі конкретний механізм зміни процентної ставки варто обумовити у тексті депозитного договору.
На зміст депозитного договору впливає статус вкладника. Ним може бути як юридична, так і фізична особа, яка є особою, пов'язаною з банком. Як зазначалося, чинним законодавством України не передбачено обмежень щодо розмірів процентних ставок за депозитними вкладами, в тому числі залежно від категорії вкладників і наявності у фізичних осіб трудових відносин з банком. Законом України "Про банки і банківську діяльність" (ст. 47) передбачено, що банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду за своїми операціями. Стаття 52 цього Закону дозволяє банкам укладати угоди, які передбачають нарахування процентів за вкладами і депозитами, більші за звичайні, у разі, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового розвитку банку. При цьому слід ураховувати особливості, пов'язані із джерелами сплати депозитних процентів.
Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку. Разом з тим Законом передбачено, що витрати платника податку, понесені зі сплати процентів за депозитами пов'язаним із платником особам, визначаються виходячи з договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит). Під звичайноюпроцентною ставкою законодавець розуміє процентну ставку, що встановлюється залежно від строків і розміру депозиту за рішенням платника податку, яке має бути оприлюдненим і установлювати однакові правила щодо укладення депозитного договору з будь-якими категоріями осіб з урахуванням обмежень, установлених законом. Порядок оприлюднення інформації щодо умов укладення депозитного договору, як уже зазначалося, для банківських установ визначено Національним банком України у Правилах здійснення депозитних операцій для банківських депозитів.
Отже, правомірно відносити до складу валових витрат банку витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за депозитними вкладами у повному обсязі, незалежно від рівня процентної ставки, якщо вони пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку. За сплати процентів за вкладами пов'язаним особам банк має право віднести до складу валових витрат суми, які не перевищують звичайні процентні ставки за депозитними вкладами у даному банку. Витрати зі сплати процентів у сумі, що перевищує звичайні процентні ставки, мають бути віднесені за рахунок прибутку банку. У разі, коли співробітники банку не є пов'язаними з ним особами, правомірним є віднесення до складу валових витрат банку процентів за вкладами у повному обсязі, незалежно від рівня процентної ставки.
Важливою умовою депозитного договору є метод визначення кількості днів для нарахування процентів. Існує кілька таких методів, а саме: метод "факт/факт" - у розрахунку виходять з фактичної кількості днів у місяці та у році; метод "факт/360" - виходять з фактичної кількості днів у місяці, а у році умовно приймається 360 днів; метод "30/360" - кількість днів у місяці умовно приймається рівною 30 дням, у році - 360 дням. Метод визначення кількості днів встановлюється банком самостійно і відбивається в його обліковій політиці. Неважко помітити залежність розміру
Loading...

 
 

Цікаве