WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Договірне регулювання вкладних операцій - Реферат

Договірне регулювання вкладних операцій - Реферат


Реферат на тему:
Договірне регулювання вкладних операцій
Становлення в Україні ринкових відносин створює сприятливі умови для подальшого розвитку договірних відносин у банківській сфері, у тому числі й депозитних операцій, які полягають у залученні грошових коштів на вклади. За своєю економічною сутністю операції залучення грошових коштів на депозитні рахунки у банках характеризують кредитні відносини між вкладниками та банками. У такому разі банки є не кредиторами, а позичальниками.
Залучення депозитів юридичних і фізичних осіб банк оформляє видачею ощадного сертифіката або відкриттям строкового депозитного рахунка з укладенням договору банківського вкладу і видачею вкладного документа - ощадної книжки.
Депозитний договір є угодою, що визначає права та обов'язки суб'єктів депозитних операцій (юридичних і фізичних осіб і банку) у разі розміщення грошових коштів. За договором банківського депозиту (вкладу) банк, який прийняв кошти від вкладника або кошти, що надійшли на його рахунок від іншої сторони, зобов'язується виплатити вкладнику суму депозиту (вкладу) та нараховані проценти на умовах і в порядку, передбачених договором. Угода вважається укладеною з моменту, коли між її сторонами у потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови, які визнані такими законом або є необхідними для договорів даного виду, а також усі, щодо яких на підставі заяви однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди. Від часу, з якого угода вважається укладеною, вона є консенсуальною. За характером взаємних зобов'язань сторін депозитний договір є відплатним. Це основна відмінність його від договору позики (безвідплатний договір, за яким позичальник не сплачує кредиторові проценти за позику, що є обов'язковою та істотною умовою депозитної угоди).
Формою угоди вважається спосіб вираження волі осіб, які її укладають. Для договору банківського вкладу потрібна письмова форма. Як і всі інші угоди, депозитний договір повинні підписати повноважні особи сторін. Вимоги щодо засвідчення підписів сторін відбитками печаток юридичних осіб чинне законодавство не містить. Отже, печатка не є зайвою, але вона не є обов'язковим реквізитом угоди.
Конкретний зміст депозитного договору, тобто сукупність передбачених у ньому умов, завжди визначається угодою сторін, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог до умов депозитного договору, а тому за його укладання треба керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України. Зауважимо, що основні реквізити та умови депозитного договору для банківських вкладів сформульовані у затверджених НБУ Правилах здійснення депозитних операцій для банківських депозитів. Ними передбачені такі основні реквізити та умови депозитного договору: назва та адреса банку, що приймає вклад, і власника коштів; дві дати: одна - внесення депозиту, друга - вимоги вкладником своїх грошових коштів; сума депозиту; процентна ставка за користування вкладом; зобов'язання банку повернути внесену на депозит суму; підписи сторін.
Зупинимося на окремих важливих положеннях, які, на наш погляд, власники коштів мають ураховувати, укладаючи депозитний договір із банком.
Визначення змісту депозитного договору багато в чому залежить від типових або зразкових договорів. Вони є уніфікованим засобом, який забезпечує однакове оформлення договірних відносин. Для всіх вкладників встановлюються однакові умови договору, крім випадків, передбачених законодавчими актами. Це положення дістало адекватне відображення у Правилах здійснення депозитних операцій для банківських депозитів, де зазначено, що банки зобов'язані оприлюднити умови укладення депозитного договору, відкриття депозитних рахунків і випуску ощадних (депозитних) сертифікатів шляхом розміщення такої інформації або в друкованих засобах масової інформації чи в загальнодоступному для клієнтів місці в установі банку, або в обидва способи одночасно. На жаль, в окремих випадках банки не дотримуються цієї вимоги і надають пільги певним категоріям вкладників. Вони пропонують вкладникам свої типові форми депозитного договору, які зазвичай не дають власникам коштів можливості внести зміни та/або доповнення до тексту договору. Практично позиція банків така: погоджується власник коштів повністю із запропонованими банком умовами - договір укладається, не погоджується й пропонує свої зміни чи доповнення - договір не укладається. За ринкових умов така позиція банків є неприпустимою.
У депозитному договорі мають бути проставлені дата його укладення та повні реквізити сторін. В окремих випадках у депозитних договорах деяких банків відсутній такий обов'язковий, на наш погляд, реквізит, як номер кореспондентського рахунка банку в територіальному управлінні НБУ. Його наявність у разі вирішення питання про повернення банком коштів вкладнику через суд прискорить виконання ухвали суду, а відсутність може призвести до труднощів або унеможливить виконання такої. Це пов'язано з тим, що практично є два джерела задоволення позову - каса банку та його кореспондентський рахунок у територіальному управлінні НБУ. Отримати кошти з каси "проблемного" банку практично неможливо. Тому залишається покладатися на кореспондентський рахунок у НБУ. Зауважимо, що вклади в іноземній валюті, розміщені в "проблемному" банку, стягти ще важче. Шукати кошти у валютній касі банку - справа безнадійна. Ще безперспективнішими є намагання віднайти їх за кореспондентськими рахунками банку-боржника в іноземних банках. Залишається спробувати списати кошти з коррахунка в територіальному управлінні НБУ. Щоб уможливити це, доцільно, на наш погляд, у валютному депозитному договорі передбачити умови задоволення вимог в іноземній валюті шляхом їх перерахування у гривні за офіційним обмінним курсом НБУ на дату прийняття судом такого рішення.
Згідно з чинним законодавством України набувати цивільних прав і мати цивільні обов'язки від свого імені можуть лише суб'єкти господарювання зі статусом юридичної особи і відповідно цивільною правоздатністю до встановлених цілей їхньої діяльності. Однак це не означає, що депозитні угоди мають укладатися безпосередньо цивільно правоздатними юридичними особами. Ці угоди дозволяється укладати від їх імені та в їхніх інтересах іншими особами в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи або посадові особи їхніх відособлених підрозділів.
Банки вправі створювати філіали, відділення та інші відособлені підрозділи і затверджувати положення про них. Відособлені підрозділи є складовими структури їх засновників (учасників) і тому не можуть мати рівного з ними статусу юридичної особи. Відособлений підрозділ банку - юридичної особи, представлений його керівником чи іншою повноважною посадовою особою, може від її імені та в її інтересах укладати будь-які цивільні угоди на підставі довіреності, закону, адміністративного акта або договору доручення. В такому разі ця особа діє як представник або повірений. Довіреність на укладеннядепозитного договору видається лише керівникові відособленого підрозділу, який вправі передоручити вчинення цієї дії з дотриманням порядку, встановленого Цивільним кодексом України. Отже, якщо до повноважень структурної одиниці віднесено укладення депозитних договорів (про що вказано в положенні або довіреності), то вона має право укладати їх від імені банку-юридичної особи. Стороною за договором у таких випадках є банк-юридична особа, а не його структурна одиниця. Якщо структурна одиниця банку одержала від нього належним чином оформлені повноваження на укладення депозитних договорів від імені банку, відсутність у тексті депозитного договору посилання на те, що цей договір укладений від імені банку за наданими повноваженнями, не може бути підставою для визнання договору недійсним. За цих обставин слід вважати, що договір укладено від імені банку-юридичної особи. Підписуючи депозитний договір, вкладник повинен простежити, щоб вступну частину
Loading...

 
 

Цікаве