WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Роль резервного капіталу, спеціальних фондів і резервів у формуванні власного капіталу банку - Реферат

Роль резервного капіталу, спеціальних фондів і резервів у формуванні власного капіталу банку - Реферат

дивіденднихвиплат, що негативно впливає на формування ринкової вартості акцій та імідж банку.
Суть методу постійного розміру дивідендних виплат полягає в збереженні стабільної суми дивідендних виплат протягом тривалого проміжку часу, що викликає у власників відчуття впевненості в стабільності розміру поточного прибутку незалежно від різних факторів, визначає стабільність котирування акцій на ринку цінних паперів. Вадою методу є слабкий взаємозв'язок між дивідендами та фінансовими результатами діяльності банку. Для зменшення її впливу стабільний розмір дивідендних виплат встановлюється, як правило, на відносно низькому рівні.
Помірному типу дивідендної політики відповідає метод постійної та змінної частини дивіденду. Основна суть методу - регулярність виплат стабільних, невеликих за розміром дивідендів у тісному взаємозв'язку з результатами фінансової діяльності банку, що дає змогу збільшувати розмір виплачуваних дивідендів у періоди його ефективної роботи. Вади методу - зниження ринкової вартості акцій у разі тривалої виплати дивідендів мінімальних розмірів, а також те, що ефективно він може застосовуватися банками з розмірами прибутку, нестабільними в динаміці.
Агресивний тип дивідендної політики включає метод стабільного приросту дивідендів і метод постійного коефіцієнта виплат.
Перший метод передбачає стабільне зростання рівня дивідендних виплат у розрахунку на одну акцію. Для цього встановлюється, як правило, фіксований розмір процента приросту дивідендів до їх розміру в попередньому періоді. Перевага цього методу полягає у забезпеченні високої ринкової вартості акцій банку та у формуванні його позитивного іміджу серед потенційних інвесторів у разі додаткових емісій, вада - у відсутності еластичності в його застосуванні, скороченні інвестиційної діяльності та погіршанні фінансового стану банку за умови збільшення темпу зростання коефіцієнта дивідендних виплат.
Метод постійного коефіцієнта дивідендних виплат передбачає додержання встановлених пропорцій розподілу одержаного прибутку між акціонерами (учасниками) та банком, тобто встановлення співвідношення між прибутком, який споживається та який капіталізується. Перевага цього методу - простота формування фонду дивідендів і тісний взаємозв'язок з розміром одержаного банком прибутку. Основна вада - нестабільність дивідендних виплат на одну акцію, що пов'язано з нестабільністю суми сформованого прибутку. Така нестабільність впливає на коливання ринкової вартості акцій, а також свідчить про високу ризикованість діяльності банку. Метод постійного коефіцієнта дивідендних виплат можуть застосовувати лише банки зі стабільним прибутком.
Рішення про форму виплати дивідендів приймають загальні збори акціонерів (учасників) банку, при цьому вона може суттєво вплинути на розмір власного капіталу (рис. 2.7).
Рис. 2.7. Основні форми виплати дивідендів
Розглядаючи питання виплати дивідендів, слід ураховувати існуючі обмеження на їх виплату. Так, Інструкція "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків", затверджена постановою правління НБУ № 141 від 14.04.1998 р., рекомендувала банкам обмежувати виплату дивідендів і викуп власних акцій залежно від категорії, до якої віднесено капітал банку:
банкам з капіталом, віднесеним до категорії 1, не рекомендувалося в будь-якій формі здійснювати виплату дивідендів (крім виплати дивідендів власними акціями) та викупати власні акції (частки учасників у статутному капіталі);
банкам з капіталом, віднесеним до категорії 2, виплату дивідендів (крім виплати дивідендів власними акціями) дозволялося здійснювати у межах не більше 50 % понаднормативного капіталу;
банкам з капіталом, віднесеним до категорії 3, виплату дивідендів дозволялося здійснювати у межах понаднормативного капіталу;
банкам з капіталом, віднесеним до категорій 2 і 3, рекомендувалося здійснювати викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі) тільки в тому разі, якщо він не призводив до порушення банком нормативів капіталу (Н1), платоспроможності (Н3) і достатності капіталу (Н4).
За Інструкцією до категорії капіталу 1 відносилися банки, які:
порушували, починаючи з дня введення в дію Інструкції, нормативи Н1 і Н2;
порушували протягом кварталу хоча б один з нормативів Н3, Н4;
не дотримувалися порядку і строків формування загального та спеціального резерву під кредитні ризики;
до категорії 2 - банки, які:
не були віднесені до категорії 1;
мали від'ємну різницю між доходами і витратами у поточному кварталі;
до категорії 3 - усі інші банки, не віднесені до категорій 1 і 2.
Як видно, критерії віднесення банків до тієї чи іншої категорії капіталу були дещо загальні, не конкретизували ступінь порушень. Постановою правління НБУ № 215 від 26.05.2000 р. до Інструкції було внесено зміни. Зокрема, банки за рівнем достатності власного капіталу стали поділятися на п'ять груп (табл. 2.10).
Таблиця 2.10
КЛАСИФІКАЦІЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ ЗА РІВНЕМ ДОСТАТНОСТІ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ, %
Група банків Класифікаційні ознаки
Норматив платоспроможності
Н3 Норматив
достатності
капіталу
Н4 Обсяг активів
з негативною класифікацією
у нормативному власному
капіталі
Добре капіталізовані ? 10 > 5 < 20
Достатньо капіталізовані ? 8-10 ? 4-5 ? 20-30
Недокапіталізовані ? 5,3-< 8 ? 2,7- 50
Критично недокапіталізовані < 2,7 50
Залежно від рівня достатності капіталу банку Національний банк України рекомендував:
достатньо капіталізованим банкам здійснювати викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі), якщо це не призведе до порушення банком нормативів Н3 і Н4;
недокапіталізованим і значно недокапіталізованим банкам припинити виплату дивідендів у будь-якій формі (крім виплати у вигляді власних акцій) та викуп власних акцій (часток учасників у статутному капіталі);
критично недокапіталізованим банкам припинити виплату процентів за субординованим боргом.
Отже, повністю заборонити банкам здійснювати виплату дивідендів і викуповувати власні акції НБУ не міг, він міг лише рекомендувати їм обмежувати такі виплати (викуповування). Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, здійснює зазначені виплати власнику таких прав пропорційно частці його в статутному капіталі емітента незалежно від того, чи була діяльність емітента прибутковою протягом звітного періоду за наявності інших власних джерел для виплати дивідендів. Тобто дивіденди можуть бути нараховані і за відсутності прибутку поточного звітного періоду за рахунок, наприклад, нерозподіленого прибутку минулих років, резервного капіталу тощо. Однак у будь-якому разі власні джерела формуються суб'єктом господарювання за рахунок чистого прибутку.
Законодавчі обмеження на виплату дивідендів банками були введені Законом України "Про банки
Loading...

 
 

Цікаве