WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Роль резервного капіталу, спеціальних фондів і резервів у формуванні власного капіталу банку - Реферат

Роль резервного капіталу, спеціальних фондів і резервів у формуванні власного капіталу банку - Реферат

періоду. Уразі вибуття об'єктів основних засобів або нематеріальних активів, раніше переоцінених, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта основних засобів або нематеріальних активів включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.
Економічну сутність переоцінювання основних засобів і нематеріальних активів як складових власного капіталу банку унаочнює механізм відображення її у фінансовому обліку (табл. 2.9).
Таблиця 2.9
ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ БАНКАМИ ПЕРЕОЦІНКИ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ І НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ
Зміст операції Дебет рахунка Кредит рахунка
Результати дооцінки основних засобів або нематеріальних активів 4400 "Основні засоби" 5100 "Результати переоцінки основних засобів"
4500 "Інші необоротні матеріальні активи"
4300 "Нематеріальні активи" 5101 "Результати переоцінки нематеріальних активів"
одночасно: 5100 4409 "Знос основних засобів"
4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів"
5101 4309 "Знос нематеріальних активів"
Уцінка основних засобів або нематеріальних активів 5100, 7499 "Інші небанківські операційні витрати" 4400
4500
одночасно: 5101, 7499 4300
4409, 4509 5100
4309 5101
Вибуття основних засобів або нематеріальних активів, які раніше були переоцінені 5100 5040 "Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження"
5101 5040
Наведені у табл. 2.9 проведення не показують джерело переоцінки основних засобів чи нематеріальних активів. Створюється уявлення про основні засоби і нематеріальні активи як про самозростаючі, тобто такі, що їх вартість змінюється без реального руху коштів. Водночас фактично є два джерела збільшення власного капіталу - додаткові внески учасників (акціонерів) і чистий прибуток банку. Внаслідок переоцінки основних засобів або нематеріальних активів у балансі банку виникає нереалізований результат (доходи або витрати), пов'язаний зі зміною ринкової вартості об'єкта переоцінки.
Відображення у балансі банку переоцінки основних засобів і нематеріальних активів певною мірою нагадує нереалізований результат від переоцінювання іноземної валюти (банківських металів).
Законом України "Про банки і банківську діяльність" передбачено можливість (за умови затвердження Національним банком України) включення до додаткового капіталу банку резервів переоцінки, причому лише основних засобів і нереалізованої вартості "прихованих" резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання. Обмеження, встановлені чинним законодавством і застосовувані НБУ щодо включення резервів переоцінки у розрахунок регулятивного капіталу, спричинені, зокрема, потребою захисту інтересів кредиторів (вкладників, акціонерів) і основними принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Фактично йдеться про те, що у фінансовому обліку резерв переоцінки основних засобів і нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу. У розрахунку ж регулятивного капіталу враховується результат переоцінки лише основних засобів.
Важливим джерелом формування власного капіталу є прибуток банку за минулі роки та за поточний рік. У фінансовому обліку прибуток банку включає результат минулих років, результат минулого року, що очікує затвердження загальними зборами акціонерів (учасників), і результат поточного року. Прибуток минулих років відбиває нерозподілений прибуток - частину чистого прибутку, яка не розподілена як дивіденд власникам корпоративних прав, а залишена у банку, як правило, з метою реінвестування в його діяльність. Прибуток минулого року після його розподілу загальними зборами акціонерів (учасників) збільшує інші складові власного капіталу, зокрема нерозподілений прибуток і резервний капітал, і спрямовується на інші цілі відповідно до рішення загальних зборів. Однак слід мати на увазі, що результат поточного року може бути відкоригований у бік зменшення за результатами аудиторських перевірок і до цього моменту не може бути сплачений у вигляді дивідендів. Від'ємне значення результатів минулих років і поточного року означає, що банк у той чи інший період мав збитки, тобто "проїдав" свій власний капітал.
Що стосується результату поточного року, то відомо, що доходи і витрати банку впродовж року обліковуються за методом нагромадження, тобто у фінансовому обліку показуються підсумком, що наростає, з початку року. Для цілей складання звітності, відображення результату поточного року у складі балансового власного капіталу слугує технічний рахунок № 5999, за яким наприкінці кожного звітного періоду доходи цього періоду порівнюються з витратами. Зрозуміло, що коригуючі проведення в разі необхідності уточнити записи, які стосуються поточного звітного періоду, зводяться до відображення реального поточного фінансового результату діяльності банку за цим технічним рахунком.
Оскільки розмір усіх відрахувань (крім дивідендів) завчасно визначено, то залишок нерозподіленого прибутку за минулий рік залежить головним чином від розміру дивідендів, які мають сплачуватися акціонерам (учасникам). З метою додержання встановленого НБУ співвідношення між "власним капіталом і активами" банки часто змушені вибирати між збільшенням розміру нерозподіленого прибутку та емісією нових акцій. Однак акціонери банку - його власники - неохоче йдуть на розширення кола акціонерів через нову емісію акцій. Частина прибутку, яка залишається у розпорядженні банку, замість того щоб бути розподіленою на дивіденди, дає підставу власникам банку вважати, що ці утримані кошти в майбутньому дадуть необхідну ринкову дохідність звичайних акцій. Збільшення власного капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку вигідне також тому, що з ним не пов'язані значні витрати. Однак тривале стримування виплати дивідендів може призвести до зниження ринкової вартості акцій.
Характеризуючи нерозподілений прибуток як джерело власного капіталу, необхідно враховувати фінансові результати діяльності банку і методи визначення дивідендів, які використовує банк, здійснюючи дивідендну політику, а також форми виплати дивідендів та існуючі обмеження на їх виплату.
Виплачуючи дивіденди, банки виходять з дивідендної політики, яку проводить банк і його власники: консервативної, помірної чи агресивної. Певному типу дивідендної політики відповідають конкретні методи визначення дивідендів, кожний з яких має як позитивні риси, так і вади (рис. 2.6).
Рис. 2.6. Типи дивідендної політики і методи дивідендних виплат
Консервативному типу відповідають залишковий метод і метод постійного розміру дивідендних виплат. Суть першого методу полягає в тому, що розмір прибутку для виплати дивідендів визначається як залишок після задоволення інвестиційних можливостей банку. Перевагою методу є те, що забезпечуються високі темпи розвитку банку, підвищується його фінансова стійкість. Вада методу - нестабільність розмірів
Loading...

 
 

Цікаве