WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Класифікація і характеристика методів валютного регулювання - Реферат

Класифікація і характеристика методів валютного регулювання - Реферат

внеску країни до капіталу Міжнародного валютного фонду, тобто з її квоти.
Рівень офіційних валютних резервів залежить від таких факторів:
стану зовнішньої торгівлі. За сприятливої кон'юнктури на
світових ринках, яка зумовлює зростання прибутків від експорту та
падіння цін на імпорт, а відповідно і падіння імпортних витрат, спо-стерігається збільшення обсягу офіційних валютних резервів країни.
За протилежної ситуації, коли знижуються ціни на експорт, відповідно дорожчає імпорт та з'являється негативне сальдо торговельного
балансу, що призводить до скорочення валютних резервів через не-обхідність витрачати значні кошти в іноземній валюті для фінансування імпорту;
урівноваженості платіжного балансу. Погіршення платіжного балансу призводить до падіння курсу національної грошової
одиниці, збільшення потреб країни у валютних резервах, які вико-ристовуються для регулювання курсу;
режиму валютних обмежень. В окремих країнах обмін національної грошової одиниці на іноземну валюту без обмежень може
призводити до зменшення обсягів валютних резервів;
інвестиційного клімату. За сприятливого інвестиційного клімату спостерігається приплив у країну іноземного капіталу та зростання масштабів купівлі національної валюти за іноземну, що
сприяє збільшенню валютних резервів;
характеру політики інтервенцій. З метою стримування падіння або зростання курсу національної грошової одиниці централь
ний банк може здійснювати значні валютні інтервенції, що призводить до скорочення обсягів валютних резервів;
режиму валютних курсів (плаваючий, фіксований). Плаваю
чий валютний курс зменшує потребу країни у валютних резервах,
тому що вільні коливання курсу автоматично ліквідують дисбаланси
платежів та перешкоджають рухові спекулятивних потоків капіталів. Фіксований курс може стати причиною підвищення потреби
країни у валютних резервах, оскільки його підтримування на певно
му рівні потребує значних коштів в іноземній валюті на проведення
валютних інтервенцій.
Управління валютними резервами включає формування їхньої оптимальної структури та раціональне розміщення активів країни за кордоном, зокрема через визначення строкової структури валютних резервів та валютного кошика, з чим пов'язаний вибір інструментарію. Будь-який центральний банк, оцінюючи інструментарій управління валютними резервами, керується такими основними критеріями: ліквідність, наявність державних гарантій, рентабельність.
Під час розміщення валютних резервів центральні банки, як пра-вило, використовують такі форми:
розміщення валютних коштів у депозити в закордонних банках;
здійснення валютообмінних (форексних) операцій;
розміщення вільних валютних коштів у цінні папери.
Вибір стратегічних напрямів управління валютними резервами залежить від конкретної економічної ситуації та цілого ряду факторів: напрямів грошово-кредитної політики, рівня інфляції, стану державної заборгованості тощо.
Валютні обмеження являють собою сукупність заходів та нор-мативних правил, установлених у законодавчому або адміністративному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги в платіжному балансі, підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці та досягнення інших цілей. Валютні обмеження застосовуються, зокрема, за умов хронічних і досить великих дефіцитів торговельних балансів, що характерне на даний час для України. За таких умов країна змушена вводити певні валютні обмеження з метою досягнення збалансованості зовнішніх платежів та надходжень.
Форми валютних обмежень досить різноманітні. Вони виявляються у встановленні певного розміру продажу валютних надходжень експортерів, іноді в ліцензуванні продажу іноземної валюти імпортерам, а також у формі заборони на ввіз та вивіз валютних цінностей без спеціальних дозволів, в обмеженні прав фізичних осіб на володіння та розпорядження іноземною валютою. У сфері руху капіталів та кредитів регулюванню підлягають іноземні інвестиції, вивіз прибутків, а також залучення приватними компаніями зовнішніх позик і кредитів, переведення останніх у національну валюту.
Одним із методів валютного регулювання є обов'язковий продаж валютних надходжень резидентів від здійснення експортних операцій.
Вимога обов'язкового продажу валютних надходжень резидентами - одна із форм організації валютного ринку, яка значною мірою залежить від рівня розвитку ринкових відносин та форм організації валютного ринку країни і має на меті підтримати стабільність обмінного курсу національної грошової одиниці та захистити офіційні золотовалютні резерви.
Правила обов'язкового продажу валютних надходжень на користь резидентів тісно пов'язані з механізмом курсоутворення та є однією зі складових системи валютних обмежень. Період реформування економіки України за обмежених ресурсів держави, створення ефективного й керованого валютного ринку потребує на певному етапі збереження системи валютних обмежень, які б виконували функції інструментів для впливу на стан валютного ринку.
Обов'язковий продаж валюти може мати різний вплив на стан валютного ринку залежно від застосування того чи іншого режиму валютних курсів на різних етапах розвитку економіки. Оптимальний рівень обов'язкового продажу валютних надходжень для створення ефективного валютного ринку має відповідати в кожний певний період часу рівновазі між готовністю експортерів продавати валюту і готовністю імпортерів її купувати.
Валютна політика, що проводиться в Україні, базується на поєднанні часткової лібералізації валютних операцій зі збереженням певних валютних обмежень. Ця політика передбачає:
обмеження (навіть заборону) надання резидентами комерцій
них кредитів іноземним клієнтам;
заборону на фінансові позики, які надаються за кордон. Конкретно це передбачає (стосується і комерційних кредитів) заборону
надавати позики в національній валюті, одержані банком за рахунок
вітчизняних ресурсів. Банки повинні позичати за кордоном всю іноземну валюту, яку хочуть надавати в інші країни;
контроль за прямими інвестиціями, тобто дотримання суворої
рівноваги між прямими інвестиціями, здійсненими резидентами
(купівля підприємств у інших країнах), і прямими інвестиціями іноземців у країну (купівля вітчизняних підприємств нерезидентами);
дотримання валютної позиції банків-резидентів. Валютна позиція банку - це співвідношення між вартістю активів та пасивів,
які формують вимоги та зобов'язання у кожній іноземній валюті
(з урахуванням позабалансових вимог та зобов'язань за незавершеними операціями). Відкрита валютна позиція - різниця між вартістю залишків коштів в іноземній валюті, щоформують активи та
пасиви (з урахуванням позабалансових вимог та зобов'язань за неза-вершеними операціями) у будь-якій іноземній валюті, внаслідок
якої з'являється можливість отримання додаткових прибутків або
ризик додаткових збитків у результаті зміни обмінних курсів валют.
Стан валютної позиції є головним фактором валютного ризику. Центральний банк установлює для уповноваженого банку ліміт відкритої валютної позиції з метою мінімізації валютних ризиків кожного з банків, а також банківської системи загалом та запобігання спекулятивного тиску на валютний курс.
Loading...

 
 

Цікаве