WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська система України. Правові основи банківського кредитування - Курсова робота

Банківська система України. Правові основи банківського кредитування - Курсова робота

держави.
Пунктом 10 Положення НБУ "Про кредитування" передбачено, що основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитивні рахунки, до запитання та строкові міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.
Кредит - це позичковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а кредитна операція - це договір щодо надання кредиту, який супроводжується записами відображення у балансах кредитора та позичальника.
Кредит як інститут, що включається у фінансову систему держави, характеризується розподільчою і контрольною функціями. Ці функції взаємозалежні і мають при суб'єктами господарської діяльності.
Контрольна функція забезпечує нагляд за правильним і ефективним використанням коштів, що надаються клієнтурі банкам, та їх поверненням в певні строки.
Таким чином, кредит в Україні становить один із видів економічних відносин, за допомогою яких здійснюються акумуляція державною кредитних ресурсів та їх використання на умовах повернення, забезпеченості, строковості та платності підприємствами, організаціями усіх форм власності та населення для задоволення потреб господарювання.
В залежності від строку користування, позики діляться на короткострокові, середньострокові і довгострокові. До короткострокових слід відносити ті позики, термін користування якими не перевищує одного року. Середньострокові - це ті, які надаються до 5 років, а довгострокові - більше 5 років.
Виділяються такі два види кредиту - забезпечені і незабезпечені.
Забезпечені кредити допускають наявність тої чи іншої заставки. Більшість кредиторів, що надаються банками, мають забезпечення. Головна причина, виходячи з якої банки вимагають забезпечення - це ризик понести збитки у випадку неспроможності боржника повернути позичку в строк. Забезпечення не гарантує повернення позики, але зменшує ризик, оскільки у випадку ліквідації боржника банк стає кредитором, який має привілеї перед іншими, тобто одержує перевагу перед іншими кредиторами відносно будь-якого майна, яке служить забезпеченням банківського кредиту.
Надання незабезпечених кредитів - це виявлення особливої довіри банку до свого клієнта, яка виникає на підставі глибокого знання економічного становища клієнта.
Незабезпеченими є кредити банків, які надаються бюджету на покриття державного боргу, а також недостачі фінансових ресурсів окремих господарських комплексів.
У банківській практиці існує різна класифікація кредитів. Так, кредит розподіляється на фінансовий, товарний та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.
Фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством у позичку юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під відсоток.
Товарний кредит - це товари, що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під відсоток.
Кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики, - це кошти, які залучаються юридичною особою-боржником від інших юридичних або фізичних осіб як компенсація вартості випущених таким дебітором облігацій або депозитивних сертифікатів.
При характеристиці кредиту найбільш поширеною є класифікація кредитних операцій залежно від кредитора, у зв'язку з цим розрізняють державний, банківський і комерційний кредити.
Державний кредит надається державою іншій державі, а також юридичним чи фізичним особам. При державному кредиті позичальником або кредитором виступає держава або місцеві органи влади. Формати державного кредиту є натуральні позики, державні позики та інші кредитні документи. Кошти, які збирає держава за реалізовані цінні папери, становлять її борг. Після закінчення строку позики держава повинна розраховуватися з кредиторами. Призначення державного кредиту є мобілізація державною коштів для фінансування державних видатків та покриття частки державного боргу.
Банківський кредит надається суб'єктом господарської діяльності усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором. Банківський кредит - це економічні відносини з акумуляції кредитних ресурсів за рахунок статутних та інших фондів банків, коштів на депозитивних рахунках, коштів в обігу та в міжбанківських розрахунках та інших грошових ресурсів. Банківський кредит є основною формою кредиту, при якій грошові кошти надаються банком у тимчасове користування. Банківський кредит - це надання банком грошей в позику юридичним та фізичним особам, державі. Банківський кредит класифікується залежно від певних ознак та різних підстав. Зокрема, зважаючи на економічну сферу застосування, кредит розподіляється на внутрішній і міжнародний. В Україні дворівнева банківська система передбачає кредит комерційних банків. Залежно від позичальників та мети використання кредити поділяються на виробничі, споживчі, інвестиційні, кредити на операції з цінними паперами, міжбанківські, імпортні та експортні.
Комерційний кредит надається одним суб'єктом господарської діяльності другому у вигляді продажу товарів з відстрочкою платежу. Комерційний кредит оформляється векселями і призначений для прискорення реалізації товарів та одержання підприємствами прибутку. В нашій країні комерційне кредитування дозволено відповідно до Закону України від 27 березня 1991 р. "Про підприємства в Україні" і буде застосовуватися в міру розвитку в державі ринкової економіки.
Для реалізації кредитної політики, яка забезпечуєфункціонування суспільного виробництва, важлива роль в державі відводиться кредитній системі - сукупності установ, які реалізують кредитні відносини в державі.
Кредитну систему України очолює Національний банк України, який здійснює систему заходів у кредитній сфері з метою регулювання грошового обігу. В кредитну систему України входять кредитно-фінансові установи, які повинні мати ліцензію Національного банку України для здійснення кредитування.
До небанківських фінансово-кредитних установ належать лізингові, факторингові, фінансові, страхові, інвестиційні компанії, біржі, пенсійні фонди, ломбарди, каси взаємної допомоги та кредитні спілки (див. табл. 2).
Комерційні банки здійснюють кредитні операції в межах кредитних ресурсів, які вони утворюють в процесі своєї діяльності. За необхідності банки можуть на договірних засадах позичати ресурси один в одного або брати позички в Національному банку України, залучати і розміщувати кошти у формі депозитів та вкладів.
2.2. Кредитна політика держави та її вплив на стан економіки
Правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями - основа фінансової та ринкової стабільності банків.
Кредитна політика банку визначає завдання й пріоритети кредитної діяльності, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу. Кредитна політика є основою організації процесу банківського кредитування відповідно до
Loading...

 
 

Цікаве