WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Правовий статус банків та фінансово-кредитних установ в Україні - Реферат

Правовий статус банків та фінансово-кредитних установ в Україні - Реферат

внутрішньої державної позики;
- Положення про проведення аукціону з розміщення облігацій внутрішньої державної позики;
- Положення про порядок бухгалтерського і депозитарного обліку, розміщення, обігу, сплати відсотків та погашення облігацій внутрішньої державної позики в банківських установах.
Отже, нормативні акти Національного банку наочно свідчать про те, що їх мета - застосування правових механізмів, необхідних для реалізації норм законів. У такому разі норми матеріального банківського законодавства забезпечуються процедурно-процесуальними загальнообов'язковими правилами (процесуальним порядком) і це створює у сукупності компонентів необхідну правову основу для правовідносин, які виникають між суб'єктами конкретної фінансової, фондової або банківської сфери.
Таким чином, розглянувши повноваження та форму їх реалізації як важливу складову правового статусу Національного банку України, визначену законодавством, наочно постає характеристика з позицій статутного права керівних органів - Ради та Правління Національного банку. При цьому не важко помітити, що центральний банк наділено необхідною виконавчо-розпорядчою владою для проведення узгодженої з Кабінетом Міністрів України економічної та грошово-кредитної політики в країні.
Слід звернути увагу на ще один суттєвий аспект правового статусу системи Національного банку, яка є першим рівнем банківської системи. Йдеться про те, що в результаті п'ятирічної підготовки Конституції України та Закону України "Про Національний банк України" центральний банк отримав статус, який повністю відповідає міжнародним стандартам щодо його місця та ролі у державі.
Важливим досягненням у гармонізації законодавства є дотримання принципу, що ні Європейський центральний банк, ні центральні банки країн-учасниць не можуть одержувати вказівки від уряду чи будь-яких інших владних структур. Аналогічна норма є і в ст. 7 статуту Європейського центрального банку, і в законах системи центральних банків Європи, зокрема в Україні.
До цього додамо, що Конституція України, заклавши цей принцип, стала взірцем для законодавства про банки європейських країн. Національному банку України ст. 93 Конституції України надано право законодавчої ініціативи нарівні з Кабінетом Міністрів України. Це означає, що Національний банк України має право офіційно вносити до Верховної Ради України пропозиції щодо прийняття законів, змін до законів або їх ска-сування. З цього видно, що Національний банк за системним підходом до вивчення його правового статусу можна охарактеризувати як повноцінний, спеціальної компетенції, незалежний у досягненні поставленої мети орган держави.
Але які взаємовідносини відповідно до зазначеного Закону складаються у Національного банку з Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою України та Президентом України? Чи можна вважати незалежність центрального банку абсолютною?
Питання незалежності центрального банку є досить складним. У юридичній літературі існує декілька поглядів на те, що слід розуміти під незалежністю центральних банків. Деякі автори під "незалежністю" центрального банку як головною ознакою його правового статусу розуміють міру його автономії від органів влади при визначенні цільових орієнтирів діяльності в межах основних функцій по забезпеченню стабільності національної валюти, а також стабільності й ефективності фінансової системи в цілому. Як бачимо, питання стосується взаємовідносин з урядом.
Це викликано, по-перше, тим, що грошово-кредитна політика, за проведення якої відповідає центральний банк, є складовою частиною національної економічної політики, яка здійснюється урядом. Тому неузгодженість питань компетенції центрального банку і уряду може спричиняти конфлікти між цілями грошово-кредитної політики та реальним проведенням економічної політики. По-друге, грошово-кредитна політика не може проводитись ізольовано від економічної політики і її основних напрямів. Навпаки, вона повинна тісно пов'язуватися з ними.
У публікаціях науковців та практиків-юристів неодноразово порушувалося це питання і пропонувалося його вирішення через:
- міжвідомчі консультативні ради (парламент, центральний банк, Уряд);
- консультативні групи за участю представників різних відомств та центрального банку (центральний банк та міністерства фінансів і економіки);
- узгоджувальні консультації представників центрального банку, парламенту, уряду, банківських асоціацій (у разі виникнення загрози "дефолту").
Необхідність надання центральному банку незалежного статусу, який послідовно обстоював в Україні відомий банкір і народний депутат України В. П. Гетьман, пояснюється прагненнямзабезпечити послідовність і постійність грошово-кредитної політики, звільнити її від тимчасових інтересів, підтримати довіру до неї. Найважливішою умовою довіри до грошово-кредитної політики є чітко і офіційно сформований курс на стабіль-ність цін, який проводиться Національним банком незалежно від змін у політичному житті країни.
Окреслимо найбільш характерні ознаки незалежності правового статусу центрального банку:
- участь держави в капіталі центрального банку і розподіл прибутку;
- процедура призначення керівництва банку (Ради та Правління Національного банку);
- міра відображення в законодавстві цілей та завдань центрального банку;
- право держави на втручання в грошово-кредитну політику;
- правила, які регулюють можливість прямого або непрямого фі-нансування державних витрат центральним банком держави.
Відповідно до цих ознак доречно буде простежити, як складався правовий статус деяких центральних банків за характером їх власності:
- державні - капітал яких належить державі (Великобританія, Німеччина, Франція, Данія);
- акціонерні (США, Італія, де 100 % капіталу центрального банку належить банкам і страховим компаніям);
- змішані (Японія - 55 % власності належить державі, 45 % - приватним особам;
Швейцарія - 57% власність кантонів і 43 % - приватних осіб;
Греція - 75 % власність держави, 25 % - приватних осіб).
Тим часом стовідсоткова участь держави в капіталі центрального банку не завжди є єдиним критерієм, який дозволяє стверджувати, що тільки такий банк найбільше залежить від держави. Наприклад, центральний банк Італії.
Що стосується правового статусу Національного банку України за юридичними ознаками, то аналіз конституційних норм, зокрема статей 85, 93, 99, 100, 106 Конституції України дає підстави для висновку, що центральний банк виступає у двох вимірах його правосуб'єктності: з одного боку, як орган держави, який виконує завдання, пов'язані із захистом національної валюти, з другого - як своєрідний центр управління саморегульованої банківської системи.
Відмінність правового статусу системи Національного банку від правового статусу системи комерційних банків та фінансово-кредитних установ
Далі важливо з'ясувати: чим відрізняється правовий статус системи комерційних банків та фінансово-кредитних установ від правового статусу системи Національного банку України. Поряд з визначеним поняттям "банк" у Законі "Про Національний банк України" уточнюється також і поняття "фінансово-кредитна установа". Підкреслимо, що правові відносини, які стосуються залучення вкладів від населення, не можуть виникати і не можуть передбачатись правовим статусом
Loading...

 
 

Цікаве