WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Правовий статус банків та фінансово-кредитних установ в Україні - Реферат

Правовий статус банків та фінансово-кредитних установ в Україні - Реферат

актами.
Національний банк України як суб'єкт цивільно-правових відносин
Оскільки Національний банк є юридичною особою (п. 1 ст. 1 Закону "Про Національний банк України"), він виступає як суб'єкт цивільно-правових відносин. Водночас для виконання публічних функцій він наділений владними розпорядчими повноваженнями, що не властиво цивільному праву. Це відображено у визначенні центрального банку як особливого центрального органу державного управління (частина перша ст. 2 Закону).
Це свідчить про те, що правовідносини між Національним банком і комерційними банками в більшості випадків будуються на принципах влади і підпорядкування, що обумовлено його компетенцією здійснювати банківське регулювання та банківський нагляд (частина друга ст. 55 та ст. 61 Закону). У цих правовідносинах немає рівності сторін. Банк видає та відкликає ліцензії на здійснення банківських операцій, здійснює свої наглядові функції. Правовою основою діяльності Національного банку є як приватне, так і публічне право. Це обумовлює і природу нормативно-правових актів, що видаються центральним банком на основі делегованого державною права, оскільки такою є суть "банку банків".
Національний банк України як особливий центральний орган державного управління
Звернемо увагу на визначене у Законі юридичне поняття На-ціонального банку України як особливого центрального органу державного управління, що одразу виключає його з системи органів державної виконавчої влади. Правова характеристика органу управління виступає універсальною категорією для виділення спеціальної правосуб'єктності Національного банку в банківській системі.
Адміністративне право визначає компетенцію як сукупність прав і обов'язків, які належать до владно-організаційної діяльності органів державного управління. Але адміністративно-правовий підхід не можна застосувати до характеристики центрального банку, правовий статус якого має подвійну природу. Банк об'єднує у своїй діяльності організаційні управлінські елементи з елементами майновими. Слід підкреслити, що до компетенції центрального банку відносять права та обов'язки не тільки уп-равлінського характеру, а й ті, що пов'язані зі здійсненням господарської діяльності. Тобто поняття "орган державного управління" стосовно банку в господарській сфері включає одні ознаки, а у сфері адміністративно-правових відносин - інші.
За основу законодавчого визначення елементів статусу Національного банку було взято практику його фактичного впливу на економічне життя України. У Концепції адміністративної реформи в Україні, яка розроблена Державною комісією з проведення в Україні адміністративної реформи, теоретично пропонувалась інша модель центрального банку з визначенням його як допоміжного уряду центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом* Концепція адміністративної реформи в Україні знайшла втілення у комплексному документі, схваленому Указом Президента України за № 810 від 27 липня 1998 р.
Однак вищий законодавчий орган не сприйняв такого підходу і не погодився віднести Національний банк за юридичними ознаками до органів виконавчої влади. Національний банк не може входити до системи органів, яку очолює Кабінет Міністрів України, і, таким чином, підпорядковуватись йому. Згідно зі ст. 51 Закону "Про Національний банк України" Націо-нальний банк підзвітний Президентові України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень.
Статус голови центрального банку, його залежність виключно від вимог закону
Потрібно зазначити, що призначення згідно зі ст. 85 Конституції Голови Національного банку України Верховною Радою за поданням Президента України підкреслює особливий статус Національного банку, оскільки Конституція регламентує зазначений порядок зайняття посади лише для Прем'єр-міністра, керівників судової влади, Генерального прокурора України та голови центрального банку.
Схиляючись до думки, що голова банку поєднує риси політичного діяча та професійного фінансиста-банкіра, найбільш переконливою може бути позиція, зокрема, В. Ющенка, який аргументує залежність голови банку виключно від вимог закону. Це дає змогу, за визначенням народного депутата України П. Порошенка та професора А. Селіванова, Національному банку, хоча і бути безпосередньо юридичною особою публічного права, але голові банку залишатися незалежним від будь-якого впливу з боку органів державної влади.
Згідно зі ст. 19 закону Голова Національного банку керує діяльністю банку, діє від імені банку і представляє його інтереси без доручення у відносинах з органами державної влади і управління, з банками, фінансовими та кредитними установами, міжнародними організаціями, іншими установами і організаціями. Він також головує на засіданнях Правління Національного банку, підписує протоколи, постанови Правління Національного банку, накази та розпорядження, а також угоди, які укладаються Національним банком, особисто призначає і звільняє дирек-торів департаментів, але тільки за погодженням з Радою Національного банку, призначає одного першого та двох своїх заступників та звільняє їх після закінчення терміну повноважень. Спеціальний статус Голови Національного банку України обумовлює його політичну відповідальність перед Верховною Радою України та Президентом України за всю діяльність банку.
Отже, правовий статус вищої посадової особи в системі банків дозволяє Голові Національного банку виступати об'єднуючою основою управління центральним банком держави і забезпечувати послідовність формування та реалізації грошово-кредитної політики. Для цього, на нашу думку, голова банку має обиратися згідно зі ст. 12 зазначеного Закону "ехз о//ісіо" головою Ради Національного банку, що усуватиме серйозні суперечності між Радою та Правлінням Національного банку.
Реалізація саме такої моделі поєднання функцій та повноважень Головою Національного банку зі статусом Голови Ради Національного банку дасть змогу залишити дію частини третьої ст. 19 Закону як виняток увідносинах Ради Національного банку з Національним банком, у питаннях віднесених до її відання.
Рада Національного банку України - його вищий орган управління
Особливість правового статусу Національного банку України пов'язана з існуванням згідно зі ст. 8-13 Закону України "Про Національний банк України" вищого органу управління Національним банком - Ради Національного банку. Цей орган належить до конституційних органів у системі Національного банку. Закон визначає збалансований між суб'єктами Ради порядок формування (Верховною Радою України і Президентом України) 14 осіб персонального складу Ради Національного банку. Але Закон дозволяє звільняти їх не раніше ніж через один рік з дня призначення при визначеному терміні їх повноважень сім років, крім Голови Національного банку, який призначається на строк здійснення його повноважень - п'ять років.
Ідея створення такого органу, як Рада Національного банку - не нова. У Німеччині існує аналогічна за функціями Рада центральних банків, у Японії - комітет визначення політики (монетарної), в Австрії - Рада директорів, у США - Рада керуючих. Є подібні органи в центральних банках і інших країн. Відрізняються вони між собою складом та порядком формування, обсягом функцій та повноважень, проте характерними для усіх є принципи функціонування, згідно із якими зазначені утворення
Loading...

 
 

Цікаве