WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Правовий статус банків та фінансово-кредитних установ в Україні - Реферат

Правовий статус банків та фінансово-кредитних установ в Україні - Реферат

України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Але повільний розвиток банківського законодавства негативно відбився на банківській системі, яка реагувала збільшенням прострочених кредитів та звуженням кредитної діяльності.
І хоча в цих умовах центральний банк, маючи обмежений Верховною Радою України правовий статус, проводив жорстку грошово-кредитну політику за допомогою адміністративних і економічних важелів стосовно комерційних банків, вживав заходів щодо санації банківської системи, займався відкликанням ліцензій у банків, це суттєво не поліпшило ситуацію в сфері банківської діяльності. Верховна Рада України спільно з Національним банком намагались визначити стратегію розвитку законодавчої основи банківської діяльності, приділяючи особливу увагу правовому статусу банків та кредитних установ. З цією метою у вересні 1994 р. було проведено першу науково-практичну конференцію керівників банків та кредитних установ, які функціонували в Україні, і як результат була схвалена Концепція розвитку банківського законодавства. Зверталась увага передусім на те, що на той час залишалась невизначеною у правовому статусі система банківського нагляду, не було і системи страхування ризиків кредитної діяльності, страхування банківських депозитів, не діяв механізм застави майна, про що свідчать численні колізії, які виникали при застосуванні законів і підзаконних актів.
Важливим стимулюючим фактором для визначення правового статусу банківської системи в Україні стала Конституція України (прийнята ВРУ 28 червня 1996 р.) З її прийняттям вперше за всі роки існування незалежної держави з'явилась модель законодавчих засад функціонування Національного банку, який є органом держави, що здійснює управління банківською системою. Конституційні принципи створили організаційно-правові засади функціонування банківської системи, яка включає дворівневу структуру банківських інститутів, умови їх функціонування, правові межі втручання (регулювання) держави у сферу банківської діяльності, її функціональну природу та правовий статус національної грошової системи.
Згідно з Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про Національний банк України" банківська система України схематично має такий вигляд (див. Схему1).
Таким чином, загальна характеристика сучасної банківської системи показує, що банківська система в Україні - це внутрішньо організована, взаємозв'язана, об'єднана загальною метою та конституційними принципами сукупність банківських та фінансово-кредитних установ, які відповідно до банківського законодавства здійснюють банківську діяльність при постійному банківському нагляді з боку держави.
Необхідність єдності (взаємоорганізації) елементів банківської системи випливає з конституційних гарантій незалежності Національного банку України та обов'язку всієї банківської системи забезпечувати стабільність національної валюти - гривні. Існує закономірність - чим більш незалежний центральний банк держави тим нижчий рівень інфляції в країні.
Схема 1. Банківська система України
Саме тому відповідно до європейського законодавства зростає кількість країн, які визначають якісно новий статус власних центральних банків. У 1997 р. уряд Великобританії прийняв рішення щодо організаційного відокремлення Банку Англії, який більше п'ятидесяти років був підпорядкований казначейству (міністерству фінансів). Отже, важливо за системним підходом насамперед розглянути правовий статус Національного банку України, в якому знайшов відображення, про що зазначалося вище, світовий досвід статутного банківського права. Передусім слід привернути увагу до конституційної моделі Закону України "Про Національний банк України".
Він сприйняв п'ять концептуальних позицій щодо самостійного статусу центрального банку серед інших органів держави:
1. Програма грошової політики на поточний рік, а також на пер-спективу розробляється і приймається спеціально створеним колегіальним органом - Радою Національного банку залежно від стану економіки, цін та грошово-кредитного ринку країни. Центральний банк зобов'язаний доводити цю програму до відома уряду та парламенту, але виключно як інформа-ційний матеріал.
2. Усі рішення, які стосуються обсягів кредитної емісії, відсоткової ставки та поточного валютного курсу, приймаються виключно органами банку.
3. Керівництво центрального банку (його голова, колегіальний орган), призначені на новий строк, не може бути достроково увільнено парламентом або Президентом з посад (за винятком визначених законом випадків, таких як довготривала хвороба або засудження за злочин). Що стосується колегіального органу, який визначає політику в сфері фінансів та кредиту, то він є частиною системи Національного банку, його вищим керівним органом, а не своєрідним наглядовим органом.
4. Від членів керівництва центрального банку вимагається про-фесіоналізм та політична нейтральність. Не можна суміщати посади в центральному банку з посадами в будь-яких інших органах влади, займатися партійною або профспілковою діяльністю. Неприпустимим є делегування членів уряду, представників органів виконавчої влади до колективних органів управління центральним банком.
5. Національний банк не можна примусити і він, власне, не має права давати кредити уряду і купувати цінні державні папери на первинному ринку.
Схематично функціональне призначення Національного банку як головної банківської інституції має такий вигляд.
Схими 2. Основні функції центрального банку (традиційний підхід)
Схема 3. Центральний банк (інституційиий підхід)
Як видно з наведених схем (схеми 2, 3), функціональна характеристика є важливою складовою правового статусу Центрального банку як будь-якого суб'єкта права і включає в себе набір елементів, що є системною сукупністю. Відповідно до теорії права правовий статус включає також передбачену нормами права спеціальну правоздатність суб'єкта права у питаннях відання, а також його повноваження, що, враховуючи публічні функції Національного банку, якраз і становлять його компетенцію.
Як суб'єкт права Національний банк, реалізуючи свою спеціальну правоздатність, для здійснення покладених на нього обов'язків вступає в різні правовідносини. Тут він є вже не просто суб'єктом права, а й суб'єктом конкретнихправовідносин. Ці правовідносини виникають, змінюються і припиняються залежно від конкретних юридичних фактів. Відповідно змінюється і загальний обсяг прав і обов'язків, але постійним залишається правовий статус центрального банку.
Правовий статус Національного банку України
Правовий статус Національного банку відповідно до Закону України "Про Національний банк України" має комплексний характер, що притаманно статусу органів держави. Він складається з конституційної правосуб'єктності та галузевих статусів (адміністративно-правовий, цивільно-правовий). Насамперед статус центрального банку закріплюється ст. 99, 100 Конституції України, які визначили його місце серед інших органів держави, поклавши на нього основну функцію-забезпечення стабільності грошової одиниці. Крім того, спеціальну юрисдикцію централь-ного банку врегульовано Законом України "Про банки і банківську діяльність", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та іншими законодавчими
Loading...

 
 

Цікаве