WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківське право: предмет і метод - Реферат

Банківське право: предмет і метод - Реферат


РЕФЕРАТ
На тему:
Банківське право: предмет і метод
ПЛАН.
1. Поняття банківського законодавства і банківського права.
2. Предмет і метод банківського права.
Конституція України про засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків.
Необхідність уніфікації (гармонізації) імперативних норм національного законодавства в банківській сфері відповідно до директив Європейського Союзу.
Банківське право більшість правознавців вважають таким, що створювалось реальністю (артефактом), оскільки воно стосується великої групи правовідносин, які виникають у процесі банківської діяльності. В юридичній літературі термін "банківське право" вживається як самостійне поняття. За своїм змістом воно відрізняється від поняття "банківське законодавство". Щоб показати, які ознаки властиві банківському праву, передусім важливо з'ясувати поняття "банківське законодавство". Банківське законодавство є самостійною юридичною категорією і воно пов'язане з банківським правом.
1. Поняття банківського законодавства
Банківське законодавство, за традиційним уявленням, - це сукупність законодавчих актів, які є формою вираження правових норм, спрямованих на регулювання повноважень, обов'язків та відповідальності сторін у правовідносинах за участю банку. Це поняття охоплює також сукупність інших джерел, а саме: нормативно-правові акти, які видаються Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, а також уповноваженими суб'єктами відповідно до законів України.
Банківське законодавство як галузь системи законодавства України обумовлене передусім потребами практики, зокрема банківською діяльністю і банківською справою.
У сфері грошово-кредитних відносин банки та кредитні установи здійснюють свою діяльність застосовуючи фінансові важелі, якими виступають гроші, цінні папери та валютні цінності.
Суб'єктами, що вступають у відносини з банками та кредитними установами, є платник і отримувач (позичальник) грошей. Між ними виникають правовідносини, що потребує різнопланової діяльності банків у зв'язку із проведенням розрахунків, позичок грошей, відкриттям рахунків у банках, здійсненням платіжних операцій, збереженням грошей тощо.
Грошова-кредитна діяльність як монопольне право держави
Коли панувало монопольне право держави здійснювати грошово-кредитну діяльність та дозволялось функціонування тільки державних банків (це період існування СРСР), між юридичними та фізичними особами з банками складалися в основному горизонтальні відносини, які регулювались нормами цивільного та фінансового права. У законодавстві вони мали назву "розрахункові і кредитні правовідносини". Усі грошові та кредитні кошти, з якими раніше працювали державні банки - Держбанк СРСР, Промбудбанк СРСР та інші, були частиною державних фінансів незалежно від їх власників.
Банківська діяльність за тих умов була переважно касовою та ощадною за характером операцій і тому відносини, які складались у кредитній сфері, були обмеженими і головним чином публічно-правовими.
Фінансові відносини, які обумовлювалися існуванням лише грошових ресурсів у вигляді державного кредиту, мали планово-розподільчий характер, а відсутність ринкової економіки та приватної форми власності не стимулювали створення розвиненої законодавчої бази у кредитній сфері.
За таких умов державний кредит був домінуючим, що було пов'язано з функціонуванням політичної надбудови і рухом бюджетних коштів. Тому він був вагомою складовою фінансових відносин суспільства. При запозиченні коштів державою забезпеченням кредиту виступає все майно, що знахо-диться у її власності. Однак це лише уявна, потенційна застава. Відносини в галузі державного кредиту, який здійснювали банки держави, регулювались нормами двох галузей законодавства - цивільного і фінансового.
У договірній сфері, коли надавався державний кредит, держава виступала позичальником, але за цивільним законодавством вона встановлювала всі умови цих відносин в імперативному порядку (види, строки, відплатність тощо).
У фінансовій сфері законодавчими актами регулювались відносини щодо формування централізованих фондів, сплати податків, обов'язкового державного страхування тощо.
Уся діяльність кредитної системи, яка наче і вважалась самостійною ланкою загальнодержавних фінансів, на практиці була тісно пов'язана з Державним бюджетом по використанню його фінансових ресурсів і фактично була підпорядкована єдиній бюджетній політиці.
Професор Л. К. Воронова узагальнила з позицій фінансового права місце та роль банків і кредитних установ у галузі загальнодержавних фінансів, коли держава безпосередньо чи в особі уповноважених фінансових і кредитних органів сама мобілізує, розподіляє і витрачає кошти, фінансуючи народне господарство, установи соціально-культурної сфери, оборону, охорону правопорядку в країні, управління, створення матеріальних і фінансових резервів.
Існує багато інших прикладів, коли звужене тлумачення фінансів ортодоксальними юристами-фінансистами обмежує водночас існуючу різноманітність товарно-грошових відносин, правова форма яких не може бути лише імперативне встановленою з боку держави. Досить показовою є точка зору професора А. 1. Худякова, який категорично зазначав: "Що стосується нашої позиції, то ми, пов'язуючи поняття "фінанси" і "фінансове право" (точніше, його предмет), поділяємо думку авторів, які визначають фінанси атрибутом держави, а державу - атрибутом фінансів".
Конституція України про засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків
У пункті 1 частини другої ст. 92 Конституції України закріплено: "Виключно законами України встановлюються: ...засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України...".
У поясненні визначальних конституційних засад розвитку банківського законодавства та його змісту варто згадати думку французького вченого П. М. Годме, який підкреслював: "Ні в якому разі не слід забувати про фундаментальну відмінність між державними і приватними фінансами. Основна відмінність між ними зумовлена тим фактом, що стан приватних фінансів і динаміка приватних фінансів залежать від законів ринкової економіки. Так, попит і пропозиція на ринку зумовлюють визначення розміру відсоткової ставки. Стан же і динаміка державних фінансів визнача-ються рішеннями держави і діями публічної влади".
Цих відмінностей цілком достатньо, щоб розглядати фінансову, банківську (кредитну) та грошову сфери як самостійно функціонуючі ринки, стверджуючи, що фінансове законодавство не поглинає банківське, яке, незважаючи на свій зв'язок з державним кредитуванням, грошовим обігом у державі та іншими державними атрибутами, має свою чітко окреслену сферу. Тому банківське законодавство цілком правомірно вважати самостійною галуззю загальної системи законодавства вУкраїні.
Риси банківського законодавства
Які характерні риси банківського права ?
Розглядаючи поняття банківського законодавства, важливо окреслити його риси:
- воно має власну сферу (галузь), мету і завдання правового ре-гулювання в Конституції та законах України, нормативно-правових актах стосовно банківської діяльності, функціонування кредитних установ та банківської справи;
- як галузь загальної системи законодавства має комплексний характер і включає джерела як публічного, так і приватного права (закони та підзаконні акти);
- у банківському законодавстві законодавчі акти поділяються за предметом правового регулювання і систематизуються у послідовності за їх юридичною силою;
- нормативно-правові акти
Loading...

 
 

Цікаве