WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків - Дипломна робота

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків - Дипломна робота

(поліс).
Застава - це спосіб забезпечення зобов'язання. Заставою може бути забезпечена тільки певна вимога.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Заставодавцем може бути, як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Майно, що є у суспільній власності, може бути передане в заставу лише за згодою усіх співвласників.
Згідно Закону України "Про заставу" предметом застави може бути майно та майнові права, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено законодавцем, та на яке може бути звернено стягнення.
Предметом застави не можуть бути: національні культурні і історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання (стаття 4 Закону України "Про заставу"); вимоги, що мають особистий характер (стаття 4 закону України "Про заставу"); об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств і їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації (стаття 4 Закону України "Про заставу"); приватизаційні папери (стаття 5 Закону України "Про приватизаційні папери"); інші вимоги, застава яких забороняється законом.
В залежності від предмету застави передбачаються наступні види застави: застава нерухомості (іпотека) (див. дод. Б); застава індивідуального визначеного майна; застава товарів в обороті або у переробці (див. дод. В); застава цінних паперів; застава майнових прав.
Застава повинна бути: високоліквідною, мати тривалий строк збереження, стабільні ціни, низки витрати при збереженні, легкий доступ і контроль.
Застава повинна забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички.
Кредит під заставу забезпечується з боку позичальника заставою його активів. Це один із найдавніших та найпоширеніших видів кредитування. Використання застави дає змогу кредитору уникнути збитків і забезпечити надходження коштів у разі неповернення кредиту, хоча й не усуває ризику невиконання зобов'язань з боку позичальника.
У країнах з розвиненою ринковою економікою надання кредиту під заставу часто свідчить про ослаблену кредитоспроможність позичальника або про бажання банку мати додатковий захист від кредитних ризиків незважаючи на достатню кредитоспроможність клієнта. У країнах з перехідною економікою кредити під заставу є нормою при будь-якому рівні кредитоспроможності позичальника.
На відміну від більш ранніх форм кредитування під заставу сьогодні заставлені активи в багатьох випадках залишаються у володінні позичальника, а застава здійснюється вигляді уступки права (цесії).
Застава є засобом забезпечення виконання зобов'язань з боку позичальника в обумовленому обсязі й у визначені кредитною угодою терміни. Заставне зобов'язання видається кредиторові з метою підтвердження його права на отримання належної суми коштів у разі виконання умов угоди. Для оформлення застави складається документ, у якому фіксується: вид зобов'язання (грошовий, майновий, іпотечний), його величина, термін та порядок одержання. Документація по заставі повинна мати юридичну силу для ідентифікації застави, захисту кредитора у разі ліквідації заставлених активів, а також для можливості проінформувати про існування застави інших кредиторів.
Розмір кредиту, як правило, дорівнює ліквідаційній вартості застави (вартість термінової реалізації її на ринку). Оскільки ліквідаційна вартість у більшості випадків менша за оціночну, оціночна вартість застави має перевищувати суму кредиту. В цілому реалізація застави повинна компенсувати кредитору не тільки неповернення кредиту, а й несплачені проценти по ньому.
Більш надійними активами як застави є нерухомість та акції, що перебувають в обігу на біржовому ринку. Менш надійними, такими, що можуть мати досить низьку ліквідаційну вартість, є товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість.
Інформація про існування, місцезнаходження та стан застави часто є обов'язком позичальника. Тому банку дуже важливо контролювати ці параметри та забезпечити, наскільки це можливо, існування і задовільний стан застави. Для цього спочатку треба перевірити активи, що виступають як застава, щодо цесій чи інших прав на них. У процесі контролю за кредитом слід вести записи та проводити регулярні перевірки місцезнаходження і стану застави.
Якщо заставою є товарні запаси, необхідно забезпечити:
1) надання позичальником регулярної інформації про місцезнаходження, склад товарних запасів, що заставлені, про терміни знаходження цих товарів у запасах;
2) подання позичальником письмового підтвердження відсутності інших вимог щодо заставлених запасів;
3) перевезення, якщо це можливо, заставлених запасів на спеціалізовані склади, що перебувають під контролем третьої незалежної сторони.
Застава переважно має використовуватись банком не для поліпшення якості сумнівного кредиту, а як додатковий захід для поліпшення якості стандартного кредиту. Залежно від якості та ліквідності активів, що приймаються у вигляді застав, вони можуть бути оцінені по-різному.
Для забезпечення максимальної вартості застави банки, як правило, встановлюють співвідношення між розміром кредиту та вартість конкретного забезпечення. Так, для готівки це співвідношення дорівнює 1, для високоліквідних цінних паперів - 0,8, для високоякісної дебіторської заборгованості та майна - 0,6-0,8, для товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) - 0,5-0,6. [13, с. 430]
При аналізі дебіторської заборгованості з метою встановлення відповідного коефіцієнта розглядається диверсифікація заборгованості за термінами та дебіторами. Виявляється прострочена заборгованість. Порівнюються обсяги і терміни дебіторської заборгованості з іншими по галузі. Чим вища дебіторська заборгованість, тим більшим буде коефіцієнт перерахунку (до 80%), тим більша частка заборгованості буде прийнята як забезпечення.
Проводити оцінювання товарно-матеріальних запасів, як правило, складніше, ніж оцінювання дебіторської заборгованості. При оцінюванні товарно-матеріальнихзапасів аналізуються: структура та якість запасів, можливість реалізації, стабільність цін, можливість псування чи морального старіння, можлива ліквідаційна вартість, сезонний характер. Чим ближче стадія виробництва до готової продукції, тим більша частка товарно-матеріальних запасів може бути прийнята як застава.
У періоди інфляції вартість застави може зростати, що дає можливість банку повернути позичальнику частину вартості застави. Якщо кредит погашається частками, банк може встановити механізм періодичного зменшення вимог до застави.
Для оцінки забезпечення кредиту в банк згідно діючого порядку надання кредитів подається пакет документів кредитному експерту відділу кредитного ризику (крім кредитів, сума яких не перевищує
Loading...

 
 

Цікаве