WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків - Дипломна робота

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків - Дипломна робота

структура кредитного портфеля.
Незабезпечений (бланковий) кредит надається дуже надійним позичальникам з високим рівнем фінансового стану, з якими у банка давні надійні кредитні взаємовідносини.
- прямий і опосередкований;
- строковий і прострочений, пролонгований;
Строковий кредит - це кредит, виданий на певний час, після якого він згідно умов кредитного договору повинен бути повернутим. За строком дії кредити діляться на короткострокові, середньострокові, довгострокові. Коли кредит не повертається позичальником в обумовлений час він переходить в розряд простроченого і по ньому нараховується пеня за кожний день прострочки.
Пролонгований кредит, це кредит по якому при узгодженні між кредитором і позичальником строк по погашенню наданого кредиту продовжується. При цьому оформляється договір пролонгації по цьому кредиту.
- реальний, сумнівний, безнадійний;
Кожний банк в своєму кредитному портфелі має якусь частку цих кредитів. Під них формується резерв, завдяки якому банк списує дебіторську заборгованість по кредитним операціям, які не повертаються позичальником.
- платний, безплатний.
Платою за кредит є відсоток під який надається позика. Але бувають випадки, коли кредити надаються під нижчий відсоток, наприклад молодіжне кредитування. Чи взагалі відсоток не береться.
Кожний із видів кредиту характеризує певну грань його внутрішньої сутності, а в сукупності вони дають чітке уявлення про складну структуру кредиту і процес його руху в межах товарної і грошової форм.
1.3. Принципи кредитування на яких базується банківське кредитування
Практика управління кредитними відносинами не може будуватися на довільних рішеннях чи однобічних інтересах, а лише на об'єктивних закономірностях руху кредиту, що забезпечують збалансоване дотримання інтересів усіх суб'єктів кредитних відносин. Такий зв'язок між практикою організації кредитних відносин та закономірностями руху кредиту забезпечується дотриманням суб'єктами кредиту певних принципів або правил кредитування, які виробила світова кредитна політика.
Банківське кредитування базується на принципах кредитування банками клієнтів.
Основними найбільш визнаними є такі принципи кредитування:
- Цільове призначення позички;
- Строковість передання кредитором позичальнику;
- Поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі;
- Забезпеченість позички;
- Платність користування позиченими коштами.
Цільове призначення позички полягає в тому, що економічні суб'єкти, що виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегідь чітко визначити, на яку ціль будуть використані позичені кошти. Визначену ціль повинні однаково розуміти й оцінювати обидві сторони, погоджуючись на її кредитування. Це висхідна, базова передумова забезпечення кожною зі сторін своїх інтересів у даній позичці та реалізації їх відносин як кредитних.
Строковість позички передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений строк, який сторони повинні узгодити в момент вступу в кредитні відносини.
Строковість впливає з цільового призначення позички і сама слугує передумовою для подальшого розгортання кредитних відносин між сторонами позички: визначення плати за позичені кошти, порядку повернення коштів тощо. Конкретні строки окремих позичок визначаються залежно від тривалості кругообігу капіталу позичальника, у формуванні якого бере участь позичена вартість. Економічно обґрунтоване визначення строку позички має вирішальне значення для забезпечення інтересів суб'єктів позички, ефективного використання позиченої вартості, для зменшення кредитного ризику та інше.
Поверненість позиченої вартості кредитору означає, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості. Цей принцип випливає з попереднього - строковості позички і тісно пов'язаний з ним, але це самостійний принцип. Визначення строку позички при укладанні відповідної угоди зовсім не гарантує того, що вона буде погашена якраз у цей термін. Дуже часто позичка повертається несвоєчасно. Але якщо навіть вона погашається в установлений термін, це не значить, що вся позичена вартість повернута. Девальвація валюти позички, інфляція можуть знецінити грошову одиницю та основну суму грошової позички, тому уразі повернення номінальної суми позички кредитор зазнає збитків. Подібні втрати він матиме і в разі повернення товарної позички у вигляді тих самих матеріальних цінностей, якщо ринкова ціна їх упала за період користування позичкою. Тому суб'єкти кредиту повинні передбачати спеціальні заходи щодо забезпечення повернення позиченої вартості в повному обсязі: скорочення терміну позички, підвищення ставки позичкового процента, запровадження плаваючої (змінної) ставки процента та інше.
Забезпеченість полягає в тому, що кредитор при наданні позички мусить вжити додаткових заходів щодо гарантування повернення позички у визначені строки. Додатковими ці заходи є відносно принципів цільового спрямування та строковості позички, які за своєю сутністю сприяють поверненню позички. Але цього "сприяння" часто виявляється недостатньо, і позички повертаються не своєчасно, не в повному обсязі чи взагалі не повертаються. Захисту кредитора від неповернення боргу неплатоспроможним позичальником і слугує принцип забезпеченості позичок.
Основним (первинним) забезпеченням кредиту є поточна і майбутня фінансова стабільність та прибутковість позичальника, а також доходи від проекту, який позичальник має намір профінансувати. В разі якщо якість кредитного проекту не відповідає вимогам Банку, то він може відмовити у фінансуванні такого проекту, навіть якщо позичальник запропонує ліквідну заставу (вторинне забезпечення).
Таким чином банк проводить політику пріоритетності якості суб'єкту кредитування над забезпеченням кредиту.
Забезпеченість позички може бути майно (нерухоме, рухоме, цінні папери, валютні цінності), що береться у заставу, а також зобов'язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, поручительства) (див. дод. А). Розмір майнового забезпечення звичайно встановлюється на рівні, що перевищує розмір позички, на випадок зниження ринкової ціни застави.
Під формою забезпечення повернення банківської позики слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела.
Основноюпередумовою повернення банківської позики є цільові грошові надходження, дохід, прибуток від реалізації об'єкта, що прокредитований.
Для забезпечення ризику неповернення застосовуються певні форми страхування повернення боргу.
В банківський практиці використовується два джерела погашення позичок - первинні і вторинні.
Для фінансово стабільних позичальників, цілком достатньо закріпити в кредитний угоді первинне джерело погашення позички.
Але є і вторинні (додаткові) засоби захисту від кредитного ризику: застава; гарантія; перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи; іпотека; страхова угода
Loading...

 
 

Цікаве