WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків - Дипломна робота

Теоретичні засади діючої практики механізму порядку видачі та погашення позик комерційних банків - Дипломна робота

запровадження додаткових резервних вимог, використовуваних у разі перевищення лімітів кредитування або залучення банками іноземних позик (зокрема й запозичень у власних головних установах).
Стрімке зростання обсягів кредитування у країнах Центральної та східної Європи і в Україні зокрема відображає процес подолання відставання у сфері фінансового посередництва - з низьких рівнів до рівнів, характерних для країн із розвинутою ринковою економікою. Але навіть при переході до нової рівноваги розширення обсягів кредитування може набути розбалансованого характеру і за відсутності надійного управління призвести до значних ризиків. Аби скористатися перевагами розширення обсягів кредитування, водночас запобігаючи ризикам, передусім центральні банки цих країн повинні провадити такі заходи економічної політики, які ефективно протидіятимуть вразливості реального і фінансового секторів. Одним із ключових елементів оцінки вразливості є прискорення створення комплексних інформаційних систем, які б давали змогу регулярно проводити моніторинг і аналіз динаміки кредитування. Центральні банки та органи влади повинні й надалі посилювати систему пруденційного і банківського нагляду для підвищення стійкості фінансової системи країни, долаючи негативні наслідки зростання обсягів кредитування.
Висновки:
1. В економічній літературі немає єдиного поняття, що таке кредит. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит є однією з найскладніших економічних категорій. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із сутністю та роллю кредиту. Найбільш поширеними в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту: ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб'єктом іншому в позику; ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в суспільстві.
Найбільш розповсюдженим висновком економічної сутності кредиту є таке. Кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з переданням одним одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності.
Сутність кредиту проявляється через його функції. Найменше розходжень серед дослідників кредиту спостерігається щодо перерозподіленої функції. Різного тлумачення в літературі у різних авторів набула така функція кредиту, яка пов'язана із забезпеченням потреб обороту в платіжних засобах. Окремі дослідники визнають також контрольну функцію кредиту.
2. Існує дві форми кредиту: товарна і грошова. Види кредиту класифікують за різними критеріями: залежно від суб'єктів кредитних відносин; залежно від сфери економіки; за терміном, на який передається вільна вартість; за галузевою спрямованістю кредиту; залежно від цільового призначення кредиту.
3. Основними найбільш визнаними є такі принципами кредитування є: цільове призначення позички; строковість; поверненість; забезпеченість; платність користування позиченими коштами.
РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДІЮЧОЇ ПРАКТИКИ ПОРЯДКА ВИДАЧИ ТА ПОГАШЕННЯ КРЕДИТІВ БАНКІВ
2.1. Кредитного портфель банків України: аналіз стану та динаміки кредитних операцій в загальних активах банків
Активи комерційного банку поділяють на чотири основні категорії: готівка та прирівняні до неї кошти, цінні папери, кредити, основні засоби та інші активи. Як і структура пасивів, структура активів банку значною мірою обумовлюється економічною ситуацією в країні, репутацією банку, стратегією, яку він намагається реалізувати на ринку, та специфікою менеджменту. Серед зазначених категорій найбільшу частку в активах банків становить кредитний портфель банку. При цьому кредити банку є тими активами ринкова вартість яких найважче піддається оцінюванню. Неправильне визначення ринкової вартості кредитів та якості кредитного портфеля призводить до формування резервів, неадекватних реальній якості кредитів і до завищення або заниження величини власного капіталу банку.
Ключовою передумовою системи управління кредитним ризиком є продумана кредитна політика банку, яка створює основу організації кредитної роботи банку відповідно до загальної стратегії його діяльності.
У сучасних умовах з метою забезпечення організації ефективної кредитної діяльності комерційні банки розробляють власну внутрішню кредитну політику та впроваджують практичні механізми її реалізації. Кредитна політика банку визначає завдання і пріоритети кредитної діяльності банку, засоби і методи їх реалізації, а також принципи і порядок організації власне кредитного процесу. Кредитна політика створює основну організації процесу банківського кредитування відповідно до загальної ринкової стратегії діяльності банку та повинна чітко визначати цілі кредитування, відповідне документально-методичне забезпечення та правила їх реалізації.
Найбільш загальними принципами кредитної політики які застосовують банки при розробці кредитування є такі:
1) Кредитування повинне узгоджуватися з кредитною політикою.
Цей принцип означає, що операції, які не відповідають кредитній політиці банка представляють підвищений ризик і потребують більш ретельної оцінки. Кредитні рішення, що не відповідають даній політиці, можуть бути прийняті лише в особливих випадках, із зазначенням причин та обставин, що аргументують доцільність їх прийняття.
2) Кредитування повинно базуватися на аналізі.
Цей принцип означає, що для визначення і зведення до мінімуму кредитних ризиків необхідно проаналізувати всі аспекти кредитної заявки. Для деяких видів стандартних кредитів на невелику суму, традиційний аналіз може бути замінений іншими затвердженими інструментами, як наприклад, кредитний скоринг.
3) Основою всієї кредитної діяльності є довіра та надійність.
Має бути наявна інформація про компетенцію та репутацію будь-якого контрагента, з яким співпрацює банк. Репутація, взначенні надійності, є найскладнішою для оцінювання, і в той же час - найбільш важливим фактором, що визначає якість кредиту. Репутація позичальника та його готовність надати повну та достовірну інформацію, відіграють основоположну роль.
4) Ціль кредиту повинна бути цілком зрозумілою.
Важливе глибоке та повне розуміння цілі кредиту.
5) Кредитування повинно здійснюватися відповідно до здатності позичальника погасити кредит.
Усі кредитні операції базуються на оцінці майбутніх грошових потоків, що будуть спрямовуватися на погашення кредиту. Зобов'язання кредитора - впевнитися у тому, що клієнт може сплатити проценти та чергові внески по кредиту. Слід проаналізувати та підтвердити документами здатність позичальника погасити кредит. Навіть у випадку кредитування при повному забезпеченні кредиту, контрагент повинен бути в змозі сплатити проценти та кредит в розмірах і у строки, відповідно до укладеного договору.
6) Необхідно визначити джерело погашення кредиту, а також друге джерело сплати кредиту.
Основним джерелом погашення кредиту, як правило, є грошові потоки. Окрім цього повинен існувати інший спосіб погашення, який може полягати
Loading...

 
 

Цікаве