WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Іпотечний кредит як засіб довгострокового фінансування промислових підприємств - Реферат

Іпотечний кредит як засіб довгострокового фінансування промислових підприємств - Реферат

іпотечних цінних паперів та ін.
Майнові інтереси заставників-підприємств спрямовані на максимізацію обсягу залучених дешевих фінансових ресурсів на одиницю оцінної вартості закладеної нерухомості. З іншого боку, суспільство в особі держави зацікавлено в розумній капіталізації національного нерухомого майна, у прискоренні обороту вкладеного капіталу, у ліквідації розриву між фінансовим і виробничим капіталами, у неінфляційних методах підтримки виробництва, а також у поповненні доходної частини державного бюджету.
Договір іпотеки є по суті довгостроковою програмою погоджених зусиль учасників договору по задоволенню взаємовигідних інтересів. Іншими словами, іпотечне кредитування підприємств можна розглядати як довгострокові інвестиції заставоутримувача в нерухомість заставника. Для кредитора це довгострокове одержання доходу на позичені гроші (до того ж забезпечені нерухомістю), а для позичальника - практично єдина можливість одержати недорогий довгостроковий інвестиційний кредит на розвиток свого підприємства.
Основною відмінністю (і перевагою) іпотеки від звичайного договору застави є те, що закладене майно (у даному випадку - підприємство) залишається в розпорядженні заставника. Це дозволяє власникові підприємства повною мірою використовувати свої виробничі і підприємницькі здібності для сплати всіх боргів за отриманий кредит, а також розвивати й удосконалювати виробництво. Підприємство як предмет застави тут означає весь майновий комплекс, включаючи права вимоги.
Як правило, при підготовці висновку про можливості видачі іпотечного кредиту підприємству спеціальний підрозділ банку (або департамент економічної політики міста або регіону) жадає від потенційного заставника подання таких документів:
- листа-клопотання;
- бізнес-плану, техніко-економічного обґрунтування проекту;
- установчих документів;
- копій фінансових звітів;
- інвестиційного паспорта;
- висновку аудитора (для діючих підприємств);
- довідки про майно і права позичальника.
Перевірка поданих документів і оцінка вартості об'єкта застави (термін - приблизно 1 місяць) дозволяють скласти висновок про доцільність реалізації і можливості заставного забезпечення. До основних критеріїв добору проектів належать: соціальна й економічна значимість проекту, його економічна ефективність (терміни реалізації, окупності, розмір прибутку і т.п.), наявність в одержувача кредиту майна і майнових прав, достатніх для застави вартості.
Слід зазначити, що у ролі заставника може виступати не тільки самостійна юридична особа (організація, що здійснює проект), але й адміністрація (міста, району, регіону). У цьому випадку предметом застави буде майно зі спеціально створеного заставного фонду. У Росії, наприклад, при укладенні угоди заставного кредитування передбачається одночасно укладати також договір страхування майна за рахунок заставника, внаслідок чого він одержує поліс титульного страхування (містить дані про право власності на об'єкт і гарантує реалізацію заставного права) і поліс ризикового страхування. Така угода підлягає обов'язковій державній реєстрації і нотаріальному засвідченню.
Одним з вирішальних напрямків розвитку української економіки є збільшення частки вироблюваного ВВП малими підприємствами. Саме малі підприємства, що не вимагають великих стартових інвестицій і працюють з високою оборотністю ресурсів, здатні найшвидше й найбільш ощадливо вирішувати проблеми реструктуризації частини економіки, формування і насичення ринку споживчих товарів.
Підтримка малого бізнесу - одне з пріоритетних завдань держави. По-перше, мале підприємництво - ефективний засіб вирішення ряду соціальних проблем, насамперед проблеми зайнятості. По-друге, розвиток малого бізнесу необхідний і з погляду більш повного і гармонійного використання економічних ресурсів. Інвестиційні кошти малих підприємств поділяються, як відомо, на власні і позикові. І хоча малий бізнес не вимагає великих вкладень для становлення і розвитку, багато підприємств не здатні на окремих етапах своєї діяльності обійтися без залучення коштів ззовні. Поки немає підстав говорити, що український малий бізнес користується перевагою в розподілі інвестиційних ресурсів. Фінансування - найбільш вузька ділянка в їх життєдіяльності.
Певну роль в інвестиційному процесі відіграють іноземні інвестиції. Їх позитивною особливістю є наявність значної і стабільної фінансової бази. Теоретично потенціал даних інвестицій при наявності сприятливого інвестиційного клімату досить значний. Однак перевага іноземних інвесторів стосується лише окремих галузей господарства і видів діяльності.
Сьогодні особливо важливо сформувати умови для розширення інвестицій у реальний сектор економіки. У цьому зв'язку можна згадати, наприклад, що свого часу у Бразилії було прийнято ряд законодавчих актів, які дозволяли іноземним компаніям торгівлю на території держави лише за умови створення в країні робочих місць і використання національної робочої сили.
Пошук внутрішньодержавних позикових коштів, як правило, обмежений можливостями вітчизняної кредитно-фінансової системи. Основна маса банків та інших кредитних організацій виявилась відірваною від реальної економіки. Значні кошти малому бізнесові дала приватизація, але в зв'язку з її завершенням і на це джерело розраховувати не доводиться.
Таким чином, для інвестування малого бізнесу необхідно залучати та розраховувати на ресурси держави та населення. Однак для цього необхідно вирішити найважливішу проблему - проблему поворотності. Не секрет, що до свого дворіччя доживає лише 50% малих підприємств, і кредитори не хочуть зазнавати збитків на такому ризикованому поприщі.
Виходом з даного становища може стати впровадження іпотечного кредитування малого бізнесу.
Висновки
Таким чином, з огляду на вже наявний досвід, можна стверджувати, що іпотечне кредитування є одним з економічно привабливих способів інвестування підприємств, особливо в сфері малого бізнесу. Серйозною перешкодою в його практичному застосуванні є недосконалість законодавчо-правової бази, відсутність збалансованого і відпрацьованого механізму його організації, загальна економічна і політична нестабільність у країні. Усе це обумовлює високий ступінь ризику здійснення подібних угод, невпевненість потенційних інвесторів у надійності своїх вкладень і, відповідно, гальмує розвиток реального сектора української економіки.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Евтух А. Т. Ипотека: теория и практика. -Луцк: Медиа, 1999. -467с.
2. Евтух А. Т. Ипотека: жилищное кредитование. - Луцк: Волин. обл. тип., 2000. -180с.
3. Ковалёв А.П. Как оценить имущество предприятия. М.: Финстатинформ, 1996 - 80с.
4. Кручок С. Емісія іпотечних ціннихпаперів як засіб рефінансування //Вісник Національного банку України. - 2001. - №3. - С. 43-44.
5. Крутик А.Б., Никольская Е.Г. Инвестиции и экономический рост предпринимательства - СПб.: Лань, 2000.-544 с.
6. Цупор І.І. Іпотека: світова практика та перспективи в Україні // Схід. - 1999. - № 5 (29). - С. 8-13.
7. Цупор І.І. Світовий і вітчизняний досвід іпотечного кредитування підприємств // Економіка: проблеми теорії та практики. - Вип. 16. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2000. - С. 95-103.
Loading...

 
 

Цікаве