WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Кредитування в Україні: форми, значення, ризики, іпотека. - Курсова робота

Кредитування в Україні: форми, значення, ризики, іпотека. - Курсова робота


Суб'єктами міжнародного кредиту є банки, фірми, держави, міжнародні валютно-кредитні організації. Об'єктом кредитування є передані кредитором у тимчасове розпорядження позичальника товарні і валютні ресурси.
Залежно від того, хто є кредитором, розрізняють кредит фірмовий, банківський і урядовий.
Міжнародний банківський кредит - коли одним із суб'єктів кредитних відносин стає банк.
Урядовий кредит - коли одна країна надає іншій в товарній або грошовій формі за міжурядовою угодою кредит.
У міжнародному обороті кредит виконує функцію нагромадження і перерозподілу позичкових капіталів між країнами для забезпечення потреб розширення відтворення з метою отримання максимальних прибутків.
Роль міжнародного кредиту :
- сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну ;
- сприяє зміцненню міжнародних економічних зв'язків ;
- підвищує економічну ефективність зовнішньої торгівлі, стимулює та прискорює зростання світового товарообороту ;
- забезпечує безперервність міжнародних розрахунків та прискорює міжнародний оборот коштів ;
- є методом регулювання платіжних балансів ;
- посилює конкуренцію між країнами, оскільки використовуються економічні знаряддя конкурентної боротьби за ринки збуту
5. Банківський кредит - позичковий капітал банку у грошовій формі, що надається в тимчасове користування на умовах належного забезпечення, повернення у визначений строк, оплати та цільового характеру використання. Він відображає економічні відносини між суб'єктами кредитування : кредитором - банком, який надає кредити, і позичальником - суб'єктом кредитних відносин, який отримує в тимчасове користування кредитні кошти. Об'єктом банківського кредиту є грошовий капітал.
З правової точки зору банківський кредит визначається як відносини, що базується на нормативних актах і договорі кредитної установи та позичальника - юридичної особи чи громадянина з приводу надання кредитором (банком) суми грошових коштів на умовах, визначених в кредитному договорі; позичальник згідно з кредитним договором бере на себе зобов'язання використати одержану від банку суму за цільовим призначенням і до настання строку платежу повернути отримане в борг, заплативши обумовлені проценти.
Основним нормативними документами , якими керуються комерційні банки при наданні кредитів є Закон України "Про банки і банківську діяльність" ( в редакції від 7 грудня 2000 року ) та положення НБУ "Про кредитування", затверджене постановою Правління НБУ № 246 від 28 вересня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями.
Умови надання кредиту визначаються в кредитному договорі, який укладається в письмовій формі між банком і позичальником, є консенсуальним, оскільки він вважається укладеним після досягнення сторонами угоди з усіх істотних умов. І тільки після підписання такого договору банк вправі надати кредит - перерахувати кошти на поточний чи позичковий рахунок позичальника або видати грошову суму готівкою у встановленому порядку. ( Додаток 3,4 )
Нині банки України надають перевагу короткостроковим позикам, що зумовлено високим рівнем ризиків у країні. В економіку України у регіональному розрізі ( Додаток 2 ) надано лише 49,27 % довгострокових позик. В економічно розвинутих країнах даний показник становить 70-80 %. Значною мірою це пов'язано з структурою коштів, залучених вітчизняною банківською системою.
Таким чином, банківський кредит є певною сумою грошових коштів, які надаються банками чи іншими кредитними установами на умовах поверненості, строковості, оплатності та цільового характеру використання, а також однією з кредитних (активних) операцій банку.
Отже, об'єктом кредиту є гроші або речі, які втілюють певну вартість. Позичальник використовує їх для підтримання процесу виробництва або для задоволення своїх потреб.
В умовах ринкової економіки об'єктом кредитних відносин є переважно гроші, як загальний ресурс, за допомогою яких можна придбати всі інші ресурси : матеріальні, технічні, трудові, природні тощо.
Передумовою повернення кредиту є кругообіг основних та оборотних коштів або одержання допомоги позичальником. У виключних випадках кредит може бути повернений третьою особою - гарантом, коли позичальник не спроможний сам це зробити. Найчастіше у ролі гаранта виступає великий банк.
Конкретний строк повернення кредиту залежить від того, як здійснюється кругообіг коштів у позичальника та від можливості кредитора щодо строку, на який він може надати кредит.
За термінами використання і погашення кредит поділяється на :
- короткострокові кредити (до 1 року) пов'язані переважно з функціонуванням оборотних фондів і фондів обігу;
- середньострокові (від 1 до 5 років)- з оборотом основних фондів ;
- довгострокові (більше 5 років) охоплюють інвестиційні процеси, капітальні вкладення в нове будівництво.
Отже, у народному господарстві постійно є кошти, які можуть використовуватися як кредитні ресурси для надання позик. Сутність цих коштів в ринкових умовах становить позичковий капітал країни. Він перебуває у постійному русі, породжуючи виникнення кредитних відносин. Тому кредит трактується нерідко, як форма руху позичкового капіталу.
?
Одним з найефективніших способів забезпечення зобов'язань є іпотека - застава нерухомості. Іпотечний кредит - це кредитування під заставу нерухомості. Така форма кредиту зменшує ступінь ризику для обох сторін. Закон України "Про заставу" містить таке визначення : "Іпотекою визначається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи".
При цьому слід зазначити, що у законі "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" подано таке визначення терміну "нерухоме майно" : "Нерухомим майном визнається житловий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення першої групи основних фондів згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"".
У законодавстві європейських країн іпотека визначається як застава нерухомого майна, за рахунок якого заставодержатель (кредитор) має право - переважне щодо інших кредиторів заставодавця (позичальника) - у разі невиконання забезпеченого іпотекою основного зобов'язання задовольнити свої вимоги.
Іпотека є похідною від основного зобов'язання (окремо воно існувати не може) і припиняється з його виконанням.
Важливою передумовою іпотеки є об'єктивна оцінка майна, вартість якого зазначається і в договорі, і в заставній.
Іпотека поширюється як на основну вимогу, так і на додаткові - проценти, нараховані за основним зобов'язанням,витрати, понесені кредитором на утримання і збереження майна в разі недбалого ставлення заставодавця до своїх обов'язків, витрати заставодержателя на страхування заставленого майна, витрати на звернення стягнення на предмет іпотеки при невиконанні позичальником основного зобов'язання тощо.
Слово "іпотека" з'явилося дуже давно. Ще Плутарх в своїх працях описує дуже багато
Loading...

 
 

Цікаве