WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Удосконалення оцінки доходів, витрат та прибутку комерційного банку - Курсова робота

Удосконалення оцінки доходів, витрат та прибутку комерційного банку - Курсова робота

рівня рентабельності банку, а в даний час її застосовують для визначення поточного доходу.
2. Використовують дані про рівень ставки доходності, необхідної інвестором. Можна сказати, що це ринкова величина, тому що всі інвестори потребують одного рівня прибутку.
Загальна рентабельність банку = Дивідендний прибуток + Приріст капіталу.
Отже, загальну рентабельність банку можна представити у вигляді співвідношення:
Загальна рентабельність = D1 / Р0 + (Р1 - Р0) / Р0 (Модель Гордона).
де D1 - дивіденди на кінець року;
РО - ціна покупки цінного паперу;
Р1 - ціна продажу акцій.
Наприклад, якщо Di = 5 дол. , Ро = 100 дол. , Pi = 110 дол. , те, підставивши отримані дані у формулу Гордона, одержимо загальну рентабельність банку, рівну 15%. [5:100 + (110 - 100):100 = 15%]. Звичайно ця формула використовується для розрахунку рентабельності банку на кінець року. Її застосовують також для визначення поточної рентабельності.
Ціна акціонерного капіталу банку (Р) залежить від доходності акцій (Е), темпів зростання доходів на одну акцію (G), коефіцієнта виплати дивідендів (DPR) і рівня ризику. Цю залежність математично можна записати так:
Р/Е = F (G, DPR, RISK).
3. У останні роки для розрахунку рентабельності банку усе частіше стали використовувати формулу Шарпа. Професор Шарп запропонував досліджувати очікувану ставку доходності таким способом:
E(R) = Rf + [ Е (Rm) - Rf] o В ( Модель Шарпа)
де E(R) - очікувана ставка доходності (розрахункова величина);
Rf - безризикова процентна ставка (наприклад, по державних цінних паперах);
Rm - ринкова ставка доходності, що укладається з безризикової ставки і ризикової премії;
[ Е (Rm) - Rf] - ризик-премія,
Е (Rm) - очікувана ринкова ставка;
В - поправочний коефіцієнт, що визначає ринковий ризик.
Наприклад, якщо Rf = 8%, Е (Rm) = 20%, pm (загальний ринковий ризик) = 1, те, отже, для банків р2, то ціна акцій банка знижується.
Якщо 1=2, то ціна акцій залишається незмінної.
Якщо 1<2, то ціна акцій банку зростає.
Преваги акціонерів залежать від наступного : (1) чи зможуть вони реінвестувати кошту на більш вигідних умовах із погляду доходності (з урахуванням ступеня ризику), чим їм може запропонувати комерційний банк, акціонером якого вони є; (2) наявності податкової системи, що стимулює одержання ними дивідендів або інших прибутків на капітал; (3) пріоритетного використання коштів акціонерів на поточне або відстрочене споживання.
Для урахування цих преваг акціонерів, у банках проводять аналіз елементів дивідендної політики банку.
Визначення коефіцієнту ROE для банку
За минулий рік основні показники діяльності банку становили:
- валюта балансу - 60 000;
- кошти у касі та на кор. рахунках - 10 000;
- кредитні вкладення - 30 000,
у т. ч. видані міжбанківські кредити - 8 000;
- інвестиції у державні цінні папери - 6 000;
- інвестиції у сумісну діяльність - 1 000;
- власні кошти:
статутний капітал - 5 000;
фонд кредитних ризиків - 1 600;
нерозподілений прибуток
попередніх періодів - 3 400;
- залучені кошти - 40 000,
у т. ч. розрахункові та поточні
рахунки клієнтів - 1 800,
у т. ч. платні вклади та депозити - 22 000;
- балансовий прибуток за минулий рік - 6 000;
- процентний прибуток за минулий рік - 10 000;
- сукупні доходи - 48 000;
- сукупні видатки - 42 000;
- ставка оподаткування - 50%
ROE(Коеф. прибутковості)=
Визначимо невідомі величини:
Капітал
банку = статутний
капітал + фонд кредит-
них ризиків + нерозподілений прибу-ток попередніх періодів + фінансовий результат за минулий рік
Капітал
банку = 5000 + 1600 + 3400 + 3000 = 13000
Фінансовий результат = балансовий прибуток - податок на прибуток = 6000 - 50% x 6000
100% = 3000
Отже коефіцієнт прибутковості = 3000
13 000 = 0,23
?
Висновки та пропозиції
Головний висновок, який можна зробити на основі вищевикладеного, торкається оцінки доходів, видатків та прибутку комерційного банку загалом. Різні показники можуть бути корисні для оцінки діяльності банків і її регулювання.
Розглянуті в роботі методики аналізу доходів, видатків та прибутку комерційних банків, що використовуються в українській практиці і за кордоном, свідчать про те, що всі вони по суті оцінюють одні і ті ж об'єктивно існуючі чинники, що впливають на функціонування банку. Однак всі ці методики відрізняться один від одного безліччю конкретних підходів до обліку цих чинників, набором чинників, системою конкретних оцінних показників, що відображають різні сторони банківської діяльності; оцінкою значущості тих або інших чинників в загальній сукупності і відповідно визначенням їх критеріальних значень; системою угрупування оцінних показників в єдину модель і отримання результату оцінки доходів, видатків та прибутку банку загалом.
Всі підходи до оцінки фінансового становища комерційного банку можна поділити на емпіричні, економіко-математичні, статистичні і змішаних.
Емпіричний підхід передбачає, що відбір, угрупування, зважування і визначення критеріальних значень чинників аналізу доходів, видатків та прибутку банку проводяться на основі суб'єктивної думки однієї або групи експертів. Таким чином можна сказати, що емпіричний підхід являє собою алгоритмізацію думок відповідальних працівників банків і фахівців в області оцінки фінансового становища останніх. Відомо, що саме експертний підхід в цей час є переважаючим не тільки в українській, але і в світовій практиці. Причиною подібного підходу є:
" складність формалізації і оцінки в кількісному вираженні окремихсторін діяльності банку;
" якісна різнорідність чинників, що впливають на кінцеві результати роботи банків, що ускладняє визначення ваги, значущості кожного чинника в загальній їх сукупності і оцінки їх математичним шляхом.
Економіко-математичні і статистичні методи оцінки фінансового становища комерційного банку передбачають широке використання математичного інструментарію при створенні системи оцінних показників. Сучасна практика аналізу роботи банків свідчить про те, що подібного роду методики в чистому вигляді, як правило, не зустрічаються, а застосовуються нарівні з емпіричними, т. е. банки створюють звичайно методики, в основі яких лежить змішаний підхід.
Таким чином, в світі не існує єдиного підходу до проведення подібної роботи, але необхідність і доцільність аналізу не викликає сумнівів. Саме тому необхідно консолідувати зусилля всіх зацікавлених сторін по широкому застосуванню на практиці існуючих методів оцінки доходів, видатків та прибутку та досконаленням існуючих підходів до їх аналізу.
Список використаної літератури
1. Банковское дело/ Под ред. О.И.Лаврушина. - М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. - 428 с.
2. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків - К.: Основи, 1998. - 963 с.
Loading...

 
 

Цікаве