WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Види банківських ризиків - Реферат

Види банківських ризиків - Реферат

отримує страхове відшкодування збитків у випадку невиконання боржником своїх зобов"язань;
- бере на себе частину відповідальності;
- зобов`язується кредити, які страхуються, позичати під звичайні відсотки;
- б) страховик
- застосовує санкції при порушенні страхувальником зобов`язань (аж до повної відмови виплатити відшкодування при страховому випадку);
- пропонує форму договору, як правило, це так зване "загальне покриття" страховим захистом;
- залишає за собою право перевірки самостійного прийняття рішень щодо запропонованих до страхування ризиків;
- переймає право регресу до кредитоотримувача.
2. Кауційне. Ця форма страхування передбачає, що страхувальник-боржник захищає право свого кредитора чи вірителя (які фактично становлять застраховану сторону). У випадку заставного гарантійного страхування боржник є страхувальником, а застрахованим, як правило, виступає кредитор.
Кожна з форм страхування, безумовно, має бути представлена конкретними видами страхування, зміст яких визначають умови надання кредитів. Але попри відмінності техніко-організаційного здійснення страхових операцій їх економічний сенс один: в усіх випадках кредитного страхування йдеться про захист кредиторів від ймовірних втрат.
На українському ринку страхування кредитів практикується порівняно нещодавно у таких двох варіантах:
1) добровільне страхування ризику непогашення кредитів;
2) добровільне страхування відповідальності позичальника за непогашення кредитів.
В першому варіанті страхувальник - банк по укладенні кредитного договору може самостійно застрахувати надану позику, підписавши із страховою компанією угоду про добровільне страхування кредитного ризику. В цьому випадку сума страхових внесків враховується при встановлені ставки відсотка за кредит. За логікою пов`язаних інтересів ініціаторами таких страхових операцій повинні бути банки як шукачі страхового захисту. За характером ця операція аналогічна страхуванню від нещасного випадку, яким власне, і є для банку неповернення кредиту.
У вітчизняній практиці перший варіант страхування поки що не вельми популярний. Головна причина в тому, що комерційні банки не побоюються використовувати страхування кредитів як основну форму захисту від ризиків банківської діяльності. Без страхового аудиту, широкого висвітлення в економічній пресі балансів, фінансових звітів страхових компаній цілком виправдано може виникнути сумнів щодо їх платоспроможності. З іншого боку, через надмірно високі страхові премії підвищуються страхові платежі, а отже, й витрати виробництва, що, врешті, обертається підвищенням цін на товари й послуги. Не сприяє поширенню цього варіанту страхування й ускладнена процедура оформлення страхового договору. Вона потребує від банків як рутинної роботи, так і дуже відповідального аналізу.
Дещо простішим щодо процедури, є страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту, оскільки страховий поліс розглядається як різновид гарантійного паперу страхової компанії банку за фінансовими зобов`язаннями до його клієнтів-позичальників. Цей варіант страхування може забезпечити повернення кредиту і сплати відсотків лише у випадку, коли страхова фірма згодна і спроможна виплатити страхову винагороду.
Недоліком заставної форми страхування є те, що страховик не вступає у безпосередні правові відносини з банком-кредитором, а пов`язаний з ним лише опосередковано. Отже, банк як третя особа втрачає пріоритет при захисті своїх інтересів. Ситуація ускладнюється ще й тим, що на українському страховому ринку не вироблено загальних умов страхування кредитів, які б охоплювали найсуттевіші норми кожного виду страхування. Тому в подальшому страхування кредитів, очевидно, розвиватиметься не лише шляхом удосконалення діючих умов страхування відповідальності, на зразок страхування застави (кауцій), а й через поступове його перетворення у страхування делькредерного типу, яке можна буде розглядати як страхування банкив-кредиторів від "нещасного випадку" у їхній діяльності.
В умовах нестабільної економічної кон`юктури одним з шляхів мінімізації банківських ризиків є ринок ф`ючерсних контрактів. За своїм призначенням строковий ринок має бути механізмом страхування фінансових ризиків. Приваблює вин також тим, що проопонує високоприбуткові інструменти інвестування вільних коштів.
Строковий ринок - молодий сегмент ринкової економіки, який динамічно розвивається, має відлагоджену організаційну структуру. Торгівля строковими контрактами концентрується переважно у великих міжнародних фінансових центрах, зокрема,на провідних світових біржах Америки, Європи та Азії. Річні обсяги операцій на цьому ринку обчислюються у сотнях мільярдів доларів.
Строковий ринок України розвивається дуже повільно і має багато недоліків: відсутня обгрунтована законодавча база, яка б відповідала реальній економічній ситуації в Україні, не вирішено питання бухгалтерського обліку операцій із ф`ючерсними контрактами. Але саме через доларові ф`ючерси можуть бути захеджовані ризики, пов`язані з можливою несприятливою зміною курсу гривні щодо долара США.
В Україні торгівля ф`ючерсними контрактами здійснюється на Київській універсальній біржі (КУБ). Планується організація ф`ючерсного ринку на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ), що дає надії на активізацію ф`ючерсної торгівлі у країні.
Необхідність розвитку внутрішньго ф`ючерсного ринку в Україні зумовлена такими основними причинами:
- на міжнародних ф`ючерсних ринках не існує таких типів контрактів, які б відповідали потребам українських хеджерів;
- не існує міжнародних ф`ючерсних контрактів, де однією з валют була б гривня, яка є базовою валютою для українських виробників;
- на міжнародних ринках не створено ф`ючерсних контрактів, які б дозволяли використовувати ці ринки для хеджування "внутрішніх" фінансових ризиків;
- українські хеджери мають обмежений доступ на міжнародні ф`ючерсні ринки.
Тому створення і активізація власного ф`ючерсного ринку, який відповідав би потребам і можливостям вітчизняних виробників, є найбільш реальним та перспективним напрямком розвитку фінансових ринків в Україні. У майбутньому такий ринок може інтегруватися в міжнародну систему ф`ючерсної торгівлі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України "Про банки і банківську діяльність";
2. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу";
3. Положення "Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків", затверджене постановою Правління НБУ № 122 від 27.03.98;
4. Інструкція "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків", затверджена постановою Правління НБУ № 141 від 14.04.98;
5. Порядок формування комерційними банками спеціального фонду страхування вкладів фізичних осіб, затверджений постановою Правління НБУ № 72 від 22.02.99;
6. Костюченко В. Формування резервів для покриття кредитних ризиків // Вісник НБУ № 2-1999;
7. Мороза А.Н Основи банківської справи // Київ, Либра, 1994;
8. О.Береславська Перспективи розвитку ринку ф"ючерсних контрактів в Україні; Б.Івасів Економічний зміст та форми страхування кредитів // Вісник НБУ №5-1998;
Loading...

 
 

Цікаве