WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Управління формуванням ресурсної бази комерційного банку (на прикладі АКБ «Форум») - Дипломна робота

Управління формуванням ресурсної бази комерційного банку (на прикладі АКБ «Форум») - Дипломна робота

ліквідним, якщо його стан дозволяє за рахунок швидкої реалізації коштів по активу покривати термінові зобов'язання по пасиву. Можливість швидкого перетворення активів банку на грошову форму для виконання його зобов'язань визначається такими чинниками:
структура активів банку: чим більше частка першокласних ліквідних коштів у загальній сумі активів, тим вище ліквідність банку?
структура пасивів банку: підвищення питомої ваги вкладні до запитання та зниження частки строкових вкладів зменшує ліквідність балансу? також на рівень ліквідності балансу впливає надійність депозитів і позик, отриманих банком від інших кредитних установ?
ступінь ризику, притаманний окремим активним операціям: чим більша частка високоризикових активів у балансі банку, тим нижча його ліквідність?
відповідність термінів розміщення коштів термінам залучення ресурсів: рівновага в балансі між сумою і терміном вивільнення коштів по активу в грошовій формі і сумою і терміном майбутнього платежу по зобов'язаннях банку забезпечується в тому випадку, коли пасив по терміну такий, як і актив.
Ліквідність балансу банку оцінюється за допомогою розрахунку спеціальних показників - нормативів ліквідності: норматив миттєвої ліквідності, норматив поточної ліквідності, норматив короткострокової ліквідності. Згідно з цими нормативами змога комерційного банку виконувати свої платіжні зобов'язання оцінюються шляхом зіставлення окремих його активів з іншими статтями балансу, при чому норматив встановлюється як певне мінімальне значення активів стосовно цих статей.
На нашу думку, оцінка дотримання банком сукупності економічних нормативів має охоплювати, крім обов'язкових, встановлених Національним банком, ще й додаткові, встановлені банком для себе самостійно, виходячи з необхідності дотримання оптимального співвідношення між строками і сумами залучення пасивів і розміщення коштів в активах, які б відповідали їм за строками депозитів, наприклад, строками до трьох місяців, від трьох до шести місяців, від шести до одного року та понад один рік.
Ліквідність активів є однією з найбільш вагоміших характеристик їх якості. Класичне визначення ліквідних активів комерційних банків наводиться у "Банківській енциклопедії" під редакцією доктора економічних наук, професора А.М. Мороза: "Ліквідні активи - банківські кошти, вкладені в майно, що швидко реалізується та розміщенні в інших банках і цінних паперах на тривалий строк" 6, с.216 .
Згідно з міжнародними банківськими стандартами активи банку за ступенем їх ліквідності можна розділити на три групи:
1) ліквідні кошти, що знаходяться в негайній готовності, або першокласного ліквідного засобу: каса, кошти на коррахунку, першокласні векселя і державні цінні папери?
2) ліквідні засоби в розпорядженні банку, що можуть бути перетворені на кошти. Йдеться про кредити й інші платежі на користь банку з термінами виконання в найближчих 30 днів, умовно реалізованих цінних паперах, зареєстрованих на біржі (як і участь в інших підприємствах та банках), і інших цінностях (включаючи нематеріальні активи)?
3) неліквідні активи - це прострочені кредити і ненадійні борги, будинки і спорудження, що належать банку і відносяться до основних фондів.
Оскільки при нестачі ліквідних коштів підприємства-клієнти звертаються до банку за позикою або знімають залишки коштів зі своїх депозитів, ліквідність кредитної установи визначається ліквідністю його клієнтів, яка в свою чергу являє собою ліквідність кредиторської заборгованості. Ступінь кредитоспроможності позичальника банку робить істотний вплив на своєчасне повернення позичок і тим самим на ліквідність балансу банку: чим більше частка високоризикових кредитів у кредитному портфелі банку, тим нижча його ліквідність.
Розглянемо залежність управління ліквідністю від належності банку до того чи іншого типу:
за масштабом діяльності (великі та малі? оптові та роздрібні)?
за універсалізацією або за характером діяльності (універсальні та спеціалізовані)?
за кількістю філій (однофілійні та багатофілійні)?
за територіальною структурою операцій (регіональні і міжнародні)?
за формою власності (державні, колективні (АТ, ТОВ або кооперативні банки), приватні.
Детальніше зупинимось на кожному з типів банків. Порівняємо управління ліквідністю малих та великих банків з точки зору переваг та недоліків. Великі банки більш залежні від макроекономічних факторів. На малі банки ці фактори впливають більш побічно, повільно та гладжено. Виключенням є економіко-правові заходи держави, спрямовані безпосередньо на малі банки. Наприклад, підвищення мінімального розміру уставного капіталу банку. У великих банків більше коштів для коригування ліквідності. Якщо малий банк може в основному використовувати лише управління активами, тоді як великий банк - і управління пасивами, оскільки імідж великого банку дозволяє залучати ресурси швидко, дешевше і надовго. Метод швидкого коригування ліквідності шляхом управління пасивами практично закритий для малих банків. Тому малі банки основну увагу при управлінні ліквідністю роблять на середньострокову та довгострокову ліквідність. При цьому вони використовують метод трансформації активів, при якому менше ризик, але цей метод, по-перше, менш прибутковий, ніж метод, оснований на позиках ліквідних засобів? по-друге, не є дешевим способом управління ліквідністю, тому що продаж активів означає, що банк втрачає свої майбутні доходи, що могли бути отримані за допомогою цих активів.
Кожний банк задовольняє свої потреби, впроваджує свою власну політику управління ліквідністю, не враховуючи глобальних і перспективних ресурсних вимог у масштабі банку. Тому банк повинен зважувати збитки від одночасної нестачі та надлишків. Якщо вони перевищують витрати на переміщення ліквідних активів, то необхідно надавати права центру регулювати ліквідність централізовано. При перевищенні витрат на переміщення над збитками від надлишків, управління ліквідністю банку повинно бути централізованим.
Розглядаючи управління ліквідністю в регіональних банках необхідно зауважити, що воно якісно подібне управлінню у спеціалізованих банках.. Вони також повинні максимально налагодити вхідний потік інформації про свій географічне визначений сегмент ринку, а не фінансово відокремлений, як у випадку зі спеціалізованими банками. Процес управління ліквідністю у міжнародних банках подібний процесу управління в універсальних банках. Їм властивіті самі недоліки та позитивні якості и управлінні ліквідністю, що й універсальним банкам. Як правило, міжнародні банки є універсальними.
І останній тип банків - за формою власності. Розглянемо колективну форму власності на прикладі організаційно-правової форми у вигляді акціонерного товариства. Особливістю процесу управління ліквідністю в акціонерному банку є управління акціонерним капіталом, регулювання ринку своїх акцій, можливість залучення нових коштів шляхом додаткової емісії. При необхідності нарощування власних безкоштовних ресурсів банк може розпочати скуповування своїх акцій нижче за номінал і ціни попередньої реалізації.
Loading...

 
 

Цікаве